апеляційний суд одеської області
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 січня 2007 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Левенця Б.Б.,
суддів: Кварталової А.М., Плавич Н.Д.
при секретарі - Кодінцевій С.В., за участі представника позивача ОСОБА_1,представника відповідачів ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 липня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання удаваною угоди дарування, її розірвання, відшкодування моральної шкоди, виселення із займаємого житлового приміщення -
встановила:
У квітні 2005 року позивач звернувся із позовом(який уточнював) до відповідачів на обгрунтування якого зазначив, що у лютому 2003 року між ним і ОСОБА_4 була досягнута домовленість про купівлю-продаж 13/100 частин квартири АДРЕСА_1, про що останній склав розписку. Проте у нотаріальній конторі сторони уклали договір дарування цієї частки квартири зважаючи на те, що укладання договору купівлі-продажу порушувало б права інших співвласників комунальної квартири. ОСОБА_4 у свою чергу подарував цю частку квартири ОСОБА_5, проте зобов'язання щодо сплати грошей не виконав. Тому, позивач просить визнати удаваним договір дарування вказаної частки квартири, визнати укладеним договір купівлі-продажу цієї частки квартири, останній за рішенням суду розірвати з причин невиконання його ОСОБА_4(несплата грошей за договором) сторони повернути у первісний стан, виселити ОСОБА_4 визнавши право власності за позивачем. Визнати недійсним договір дарування цієї частки квартири укладений між ОСОБА_4 і ОСОБА_5, стягнути із ОСОБА_4 на користь позивача 5 000 грн. заподіяної моральної шкоди, 530 грн. витрат на правову допомогу(а.с.2-5,31,41)
Відповідачі позовні вимоги не визнали в їх задоволенні попросили відмовити.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 20 липня 2006 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 - відмовлено у повному обсязі(а.с.85-90).
В апеляційній скарзі апелянт просить скасувати зазначену ухвалу посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, а справу повернути до суду першої інстанції на новий розгляд.
ОСОБА_3 до суду не прибув, сповіщений належним чином, до суду надіслав заяву про розгляд справи без його участі (а.с. 132).
Справа №22ц-508/07 Категорія ЦП:
Головуючий у першій інстанції Андреев В.М. Доповідач Левенець Б.Б.
2
У судовому засіданні представник ОСОБА_3 - ОСОБА_1, підтримав скаргу,
просив її задовольнити.
Відповідачі повідомлені про слухання справи шляхом розміщення оголошення у газеті ІНФОРМАЦІЯ_1 і шляхом вручення повісток їх представникові, у судове засідання не з'явились, причину неявки не повідомили (а.с. 161, 164).
Зважаючи на вимоги ч. 5 ст. 76, ч. 2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів визнає повідомлення позивача і відповідачів належним і вважає можливим розглядати справу.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню частково за наступних підстав.
Згідно вимог ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим, тобто коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, повно і всебічно з'ясував обставини, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, що були досліджені в судовому засіданні, вирішив справу згідно із законом.
Проте цих вимог суд першої інстанції не дотримав і припустився порушень норм матеріального і процесуального права, які перешкоджають колегії суддів вирішити спір по суті враховуючи наступне.
Оспорювана позивачем нотаріально посвідчена угода між ОСОБА_3 і ОСОБА_4 укладена сторонами 01 лютого 2003 року(а.с.41), тому до цих правовідносин суд мав застосовувати норми ЦК України (в редакції Закону від 1963р.). Вирішення судом першої інстанції справи щодо цієї угоди за нормами чинного ЦК України є помилковим оскільки останній набрав чинності з 01 січня 2004 року і не поширюється на правовідносини, що виникли між сторонами.
Згідно до ч. 1 ст. 243 ЦК України( 1963р.), який діяв на час укладення договору дарування між ОСОБА_3 і ОСОБА_4, за договором дарування одна сторона передає безоплатно другій стороні майно у власність. За змістом зазначеної статті, дарувальник добровільно позбавляє себе права власності на майно, не маючи при цьому на меті отримання будь-яких вигод матеріального чи нематеріального характеру з боку обдарованого, у свою чергу обдарований набуває права власності на майно при відсутності з його боку обов'язків надання таких вигод.
Як видно із письмової розписки і факт ії складання відповідачем не заперечується, 01 лютого 2003 року ОСОБА_3 мав намір продати, а ОСОБА_4 купити вищевказану частку квартири за обумовлену суму грошей, яку останній зобов'язувався сплатити у визначений сторонами термін. (а.с. 5)
Висновок суду першої інстанції, що вказана розписка свідчить про правовідносини позики між сторонами, суперечить змісту цієї розписки, доказам, які є в справі, показанням свідків допитаних судом першої Інстанції і цих суперечностей суд не усунув.
Як вбачається із позовної заяви, позивач просить визнати угоду укладену із ОСОБА_4 удаваною, проте зазначив підставу визнання ії недійсною, як укладену під впливом обману, з посиланням на вимоги ст.. 230 ЦК України (2004р.), підстав визнання недійсною угоди дарування укладеної між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, копія якої у справі відсутня, незазначив.(а.с.2-4,31)
За вимогами ЦК України, визнання угоди укладеної між ОСОБА_3 і ОСОБА_4 удаваною або недійсною, як такою, що укладена під впливом обману є самостійними підставами визнання угод недійсними, які передбачають різні правові наслідки, а через це виключається можливість їх спільного застосування. Тому суду першої інстанції слід було з'ясувати(уточнити) у позивача заявлені ним підстави оспорювання вищевказаних угод.
3
Проте суд першої інстанції на вказані обставини і вимоги закону уваги
не звернув, заявлених позовних вимог не з'ясував, розглянув справу і постановив рішення про відмову в позові без участі позивача та його представника.
Згідно до ст. 169 ЦПК України, суд відкладає розгляд справи в випадку неявки сторони або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, про яких нема відомостей, що їм вручені судові повістки.
Як видно із протоколу судового засідання 21.06.06р. і 20.07.06р. позивач, якій проживає у Німеччині, та його представник не були присутніми у судовому засіданні, докази їх належного повідомлення про слухання справи 20.07.06р., коли було постановлене судове рішення відсутні.
Представник позивача перебував на лікарняному з 16 квітня до 14 серпня 2006р. (а.с.74-75, 118), тому об'єктивно не мав можливості представляти інтереси позивача, якій перебуває за кордоном.
Повідомлення, що міститься в матеріалах справи(а.с. 82) не може бути визнано належним, оскільки не відповідає вимогам ст. 75 ЦПК України, а належність повідомлення позивач заперечує.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не забезпечив прав позивача як сторони по справі не уточнив і не розглянув заявлених позовних вимог, чим порушив вимоги ст. 6, 10, 27, 169 ЦПК України. Вказане, зважаючи на вимоги п.п. 3, 5 ч. 1 ст. 311 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з направленням справи на новий розгляд.
При новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене та розглянути справу відповідно до вимог матеріального і процесуального закону.
Інші доводи скарги не спростовують вищевказаних висновків колегії суддів, тому мають бути відхилені.
Керуючись ст. 303, п.5 ч. 1 ст. 307, п.п. 3, 5 ч. 1 ст. 311, ст. 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 частково задовольнити.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 липня 2006 року -скасувати з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції для розгляду в іншому складі суду.
Ухвала набирає чинності негайно з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Судді Апеляційного суду Одеської області: Б.Б.Левенець
Н.Д.Плавич
А.М.Кварталова