Справа № 2-606/2006р./ 2-75/2007 р.

Заочне   рішення іменем України

23 січня      2007 року   Славутицький міський суд   Київської області     у складі: головуючої- судді Теремецької Н.Ф., при секретарях: Воробей М.М., Горобинській О.Г., з участю:

позивачки ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Славутичі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного малого науково-впроваджувального інноваційного підприємства "Струм", філії "Струм-Славутич" Приватного малого НВІП "Струм" про відшкодування моральної шкоди,-

УСТАНОВИВ:

13 грудня 2006 року до суду звернулася ОСОБА_1 з позовною заявою, у якій просить стягнути з відповідача - Приватного малого науково-впроваджувального інноваційного підприємства "Струм", на відшкодування моральної шкоди 5000 гривень,

Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що з 24 грудня 2004 року по 2 серпня 2006 року позивачка працювала у філії "Струм-Славутич" Приватного малого НВІП "Струм", звідки звільнилася в зв'язку з закінченням строку трудового договору відповідно до п.2 ст.36 КЗпП України.

Після звільнення з роботи відповідач всупереч ст.116 КЗпП України в день звільнення і на час звернення до суду з нею розрахунок не провів, чим завдав моральної шкоди.

У судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала та просила задовольнити. Суду пояснила, що відповідачем не виплачувалась заробітна плата з червня 2006 року і була виплачена лише 28 грудня 2006 року. За час затримки розрахунку при звільненні вона прикладала зусилля, щоб вийти із скрутного становища, брала гроші в борг у знайомих для того, щоб купити продукти харчування, оплатити кредит, житлово-комунальні послуги, та на лікування, оскільки затримка в проведенні розрахунків із заробітної плати через переживання призвела до погіршення стану здоров'я.

Представники відповідачів у судове засідання не з'явилися. Про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Повідомлення про причини неявки до суду не надали. Тому за згодою позивачки справа розглянута заочно на підставі наявних у справі доказів.

Вислухавши пояснення позивачки, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому  задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачка відповідно до наказу НОМЕР_1 була прийнята на роботу у філію "Струм-Славутич" Приватного малого НВІП "Струм" на посаду ІНФОРМАЦІЯ_1 з 24 грудня 2004 року за строковим трудовим договором на період виконання робіт за проектом: "Промисловий комплекс поводження з твердими радіоактивними відходами": ЛОТ-1 "Установка для вилучення відходів", ЛОТ-2 "Завод по переробці відходів".

Відповідно до наказу НОМЕР_2 позивачка була звільнена з цього підприємства на підставі п.2 ст.36 КЗпП України в результаті закінчення строку трудового договору. У день звільнення відповідач всупереч ст. 47 та ст.116 КЗпП України повний розрахунок з позивачкою не провів.

14 листопада 2006 року на підставі заяви прокурора м.Славутича Київської області в інтересах позивачки суддею Славутицького міського суду Київської області було видано судовий наказ про стягнення заборгованості із заробітної плати з відповідача на суму 1863 гривні 27 копійок. Судовий наказ набрав чинності 1 грудня 2006 року. Як вбачається з пояснень позивачки, заборгованість позивачці була виплачена лише 28 грудня 2006 року. Довідкою філії "Струм-Славутич" Приватного малого НВШ "Струм" НОМЕР_3 підтверджено, що станом на 22.01.2007 року заборгованості по заробітній платі ОСОБА_1- позивачки у справі, не існує.

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України відшкодування моральної шкоди працівникові провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Як пояснила позивачка у суді, невиплата заробітної плати призвела до того, що вона була позбавлена можливості купити продукти харчування, одяг, оплатити комунальні послуги та електроенергію, внаслідок чого вона зазнала моральних страждань, оскільки вона проживає лише з матір'ю, яка є пенсіонеркою, то її заробіток є основним джерелом доходу в сім"ї. Крім того, в неї виникла заборгованість по оплаті кредиту, тому що вона була позбавлена можливості його погасити і як наслідок виросла пеня за несвоєчасне погашення кредиту, виросла заборгованість по оплаті за користування телефоном і як наслідок відключили телефон. Для оплати житлово-комунальних послуг вона брала в борг кошти у знайомих, тобто постійно прикладала зусилля, щоб вийти із скрутного становища.

Відповідно до кредитного договору НОМЕР_4, копія якого долучена до справи, позивачці ОСОБА_1 надано кредит ВАТ КБ "Надра" Чернігівського регіонального управління на суму 2700 гривень на строк до 1 лютого 2007 року.

Показами свідка ОСОБА_2 підтверджено, що позивачка через невиплату їй заробітної плати, перебувала в скрутному матеріальному становищі, тому вона допомагала оплачувати кредит позивачці відповідно до кредитного договору, укладеного з філією ВАТ КБ "Надра" Чернігівське регіональне управління, починаючи з червня 2006 року по грудень 2006 року, оскільки в неї зовсім не було грошей, та давала гроші в борг, інколи купувала сама продукти харчування та одяг для неї.

Оглянутими квитанціями в судовому засіданні, які долучені до матеріалів справи, підтверджено, що ОСОБА_1, позивачкою у справі, починаючи з 9 червня 2006 року по 4 грудня 2006 року оплачувався кредит філії ВАТ КБ "Надра" Чернігівського РУ.

Показами свідка ОСОБА_3 підтверджено, що вона також давала гроші в борг позивачці, таким чином допомагала вийти позивачці із скрутного матеріального становища.

Довідкою начальника ЦЕЗ № 1 м. Славутича підтверджено, що заборгованість за користування телефоном за адресою, де проживає позивачка, виникла в сумі 407,93 гривні з 01.05.2006 року.

Як вбачається з матеріалів справи, 21 березня 2006 року позивачкою було укладеного Кредитний договір НОМЕР_5 з кредитною спілкою „Партнер", копія якого долучена до справи. Кредит було надано позивачці  під поруку ОСОБА_4.

В зв'язку з тим, що не виплачувалась заробітна плата, позивачка не мала змоги погашати кредит, тому в неї виникла заборгованість станом на 13.12.2006 року в сумі 538,13   гривень,   а  на  залишок  заборгованості   нараховувалася   підвищена  штрафна

процентна ставка. Через заборгованість, що виникла, було направлено письмо поручителю з вимогою оплатити кредит.

Показами свідка ОСОБА_4 підтверджено, що вона за позивачку вносила біля 600 гривень для погашення кредиту. Все це негативно відобразилось на стані здоров'я позивачки.

Виходячи з характеру порушень прав позивачки та тривалості її моральних страждань, суд оцінює розмір відшкодування моральної шкоди на суму 1000 гривень.

Відповідно до ст.88 ЦПК України стягненню з відповідача підлягає судовий збір на користь держави в розмірі, передбаченому ст.З Декрету КМУ „Про державне мито" №007-93 від 21.01.93.

З позивачки та відповідача - Приватного малого науково-впроваджувального інноваційного підприємства "Струм" підлягають стягненню витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі, пропорційному відповідно до суми задоволених та відхилених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 209,213-215, 224-226 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного малого науково-впроваджувального інноваційного підприємства "Струм" на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 1000 гривень.

Стягнути з відповідача - Приватного малого науково-впроваджувального інноваційного підприємства "Струм" на користь держави судовий збір в сумі 50 гривень, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 1 гривні 50 копійок.

Стягнути з позивачки витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 6 гривень.

Заява про перегляд заочного рішення може бути подана до суду протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Заява про апеляційне оскарження цього рішення може бути подана до суду протягом десяти днів з дня проголошення. Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження через Славутицький міський суд.

Головуюча