КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" липня 2015 р. Справа№ 910/5235/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Ільєнок Т.В.

Авдеєва П.В.

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова Компанія "Провідна" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2015 р. у справі № 910/5235/15-г (суддя Гумега О.В.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова Компанія

"Провідна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДПЗКУ-МТС"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Степанишин Іван Володимирович,

про відшкодування матеріальної шкоди 19 687,03 грн.

за участю представників сторін:

позивача- Грабовський О.О.

відповідача- не з'явився

третьої особи-не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва №910/5235/15г від 20.04.2015р. відмовлено ПрАТ "Страхова Компанія "Провідна" у задоволенні позову до ТОВ "ДПЗКУ-МТС" про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 19 687,03 грн..

Не погоджуючись з рішенням позивач, звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просить його скасувати та прийняти рішення про задоволення позову.

Представники відповідача, третьої особи в судове засідання не з'явилися, повідомлені належним чином.

За змістом ст.64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Матеріали справи містять поштове повідомлення про отримання сторонами ухвали суду з зазначенням часу та місця розгляду справи, тому суд вважає можливим розглянути справу у їх відсутність.

Розглянувши справу за правилами розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов наступного висновку.

Як встановлено матеріалами справи,15.10.2013 р. між Приватним акціонерним товариством «Страхова Компанія «Провідна» та юридичною особою - Товариством з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд» (страхувальник) було укладено поліс № АС/4675432 та поліс № АС/4675604 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (надалі - поліс № АС/4675432 та поліс № АС/4675604).

Згідно з полісами № АС/4675604 та № АС/4675432 у позивача були застраховані автомобіль «КамАЗ», реєстраційний номер АА 6190 КР, та причіп «НефАЗ», реєстраційний номер АА 2162 ХО, відповідно. Строк дії даних полісів з 00:00 год. 26.10.2013 р. до 25.10.2014 р.

04.06.2014 р. на дорозі Н-03 Житомир - Чернівці сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) за участю автомобіля «КамАЗ», реєстраційний номер АА 6190 КР, з причепом «НефАЗ», реєстраційний номер АА 2162 ХО, під керуванням Степанишина Івана Володимировича та автомобіля «Mitsubishi Lanser», реєстраційний номер АТ 5662 АІ, яким керував Ільченко Олександр Володимирович. Наведене підтверджується довідкою № 9396072 про дорожньо-транспортну пригоду Взводу з обслуговування стаціонарного посту № 2 «Довжок» УДАІ УМВС України в Хмельницькій області від 20.06.2014р.

ДТП сталася в результаті порушення Степанишиним Іваном Володимировичем п. 31.4.5 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Віньковецького районного суду Хмельницької області від 27.06.2014 р. у справі № 670/438/14-п, відповідно до якої Степанишина Івана Володимировича визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

06.06.2014 р. водій пошкодженого при ДТП автомобіля «Mitsubishi Lanser», реєстраційний номер АТ 5662 АІ, Ільченко О.В. звернувся до позивача із заявою № 2300049174 про виплату страхового відшкодування.

На виконання умов полісів № АС/4675604 та № АС/4675432 згідно складеного страхового акту № 2300049174 від 03.07.2014р. за договором (полісом) ОСЦПВ було визначено суму страхового відшкодування в розмірі 19 687,03 грн., виплата якого позивачем підтверджується платіжним дорученням № 0028215 від 04.07.2014р.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 525-526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.

Позивач звернувся до господарського суду з вимогами про стягнення в порядку регресу сум страхового відшкодування. Позовні вимоги мотивовані тим, що юридична або фізична особа відшкодовую шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. Враховуючи той факт, що позивач не був повідомлений про ДТП, що сталася 04.06.2014 р., останній вважає, що відповідачем, як власником транспортного засобу «КамАЗ», реєстраційний номер АА 6190 КР, та причепа «НефАЗ», реєстраційний номер АА 2162 ХО, було порушено вимоги чинного законодавства, а тому відповідач є відповідальною особою за понесені позивачем збитки. Досудова вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Відмовляючи у задоволенні позову, господарський суд виходив з того, що особа, визнана винною в ДТП, Степанишин І.В., відповідно до постанови Віньковецького районного суд Хмельницької області від 27.06.2014 р., був працівником Товариства з обмеженою відповідальністю «Оксіома», а не відповідача. Наявна в матеріалах справи копія розпорядження Товариства з обмеженою відповідальністю «ДПЗКУ-МТС» № 60 від 17.12.2013 р. не є доказом перебування Степанишина Івана Володимирович в трудових відносинах з відповідачем, оскільки в зазначеному розпорядженні не вказано на яких правових підставах та на який термін автотранспортні засоби закріплювались за водіями.

Заперечуючи проти рішення суду, позивач наполягає на позовних вимогах, а також звертає увагу на те, що відповідно до договору фінансового лізингу саме відповідач володів транспортним засобом.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних виплат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Відповідно до ст. 1172 ЦК України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових обов'язків.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України).

Не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до статті 1191 ЦК.

Разом з тим, відповідно до наданої позивачем копії договору фінансового лізингу № 288/09/12-В від 28.09.2012, укладеного між ТОВ "Український лізинговий фонд" та ТОВ "ДПЗКУ-МТС" вбачається, що ТОВ "Український лізинговий фонд" зобов'язується придбати майно у свою власність та передати її у користування ТОВ "ДПЗКУ-МТС", договір укладений строком на 60 місяців; у випадку необхідності експлуатації предмета лізингу потребує державної реєстрації, предмет лізингу реєструється на ім'я лізингодателя, якщо інше письмово не погоджено; страхування предмету лізингу здійснюється на умовах повного КАСКО та обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів ; страхову компанію обирає ТОВ "Український лізинговий фонд", а витрати на страхування що понесені лізингодавцем, компенсуються ТОВ "ДПЗКУ-МТС" в рамках лізингових платежів, передбачених графіком платежів.

Між тим, позивачем не надано доказів того чи дійсний договір фінансового лізингу на даний час, чи перебуває транспортний засіб у користуванні відповідача.

З постанови Віньковецького районного суд Хмельницької області від 27.06.2014 р., Степанишин І.В. був працівником Товариства з обмеженою відповідальністю "Оксіома", а також зазначено що автомобіль належить саме ТОВ "Український лізинговий фонд", це також знайшло підтвердження у Довідці № 9396072 про ДТП ( а.с.13), копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу за ТОВ "Український лізинговий фонд" (а.с.25-26).

Крім того, господарський суд правильно вказав, що розпорядження видане відповідачем щодо закріплення автомобілів за фізичними особами не вказує на перебування з ними у трудових відносинах.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд не знаходить підстав для задоволення апеляційної, а рішення господарського суду є обґрунтованим і таким, що відповідає чинному законодавству.

Керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова Компанія "Провідна" залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2015 р. у справі № 910/5235/15-г -без змін.

2. Матеріали справи повернути господарському суду м. Києва.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

повний текст постанови підписаний 03.07.2015

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді Т.В. Ільєнок

П.В. Авдеєв