Справа № 2-1/2007 року
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 січня 2007 року Великолепетиський районний суд Херсонської області у складі:
головуючого Мамаєв В.А.
при секретарі Лисенко Н.М.
за участю представника позивача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Велика Лепетиха цивільну справу за
позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування
матеріальної та моральної шкоди
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про відшкодування матеріальної шкоди, шкоди завданої каліцтвом, витрат на необхідний медичний та побутовий догляд, моральної шкоди від дії джерела підвищеної небезпеки, мотивуючи свої позовні вимог тим, що 06.02.2005 року близько 20 год. вжив 150 грам спиртного, і в 21 год. 45 хв. Йшов по дорозі до автостанції. Йшов по дамбі, по правій стороні, по чистій половину дороги близько металевої огорожі. Назустріч рухався автомобіль - мікроавтобус. Цей автомобіль засліпив його і він зупинившись, повернув обличчя вліво. В цей час побачив фари автомобіля який рухався в попутному напрямку зі швидкістю 70 км/год. Далі почув різкий удар в ліву частину тіла і втратив свідомість. Прийшов до тями у лікарні. Чи переключали водії світло фар - не бачив. Автомобіль, що скоїв на нього наїзд не зупинився і не змінюючи швидкість - поїхав далі. Згідно висновку судово-медичної експертизи НОМЕР_1 він отримав тяжкі тілесні ушкодження небезпечні для життя. За даним фактом порушувалася кримінальна справа, в ході розслідування якої він взнав, що його збив автомобіль ВАЗ 21099, державний НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_2, мешканець с. Князе-Григорівка Великолепетиського району Херсонської області. За висновками судово-автотехнічної експертизи та аналогічної повторної експертизи, дії водія по попередженню наїзду на пішохода регламентувалися вимогами п.12.3 Правил дорожнього руху. За висновками цієї ж експертизи водій не мав технічної можливості уникнути наїзду на пішохода, як своєчасним екстреним гальмуванням, так і застосуванням екстреного маневрування, і 28.10.2005 року розслідування по кримінальній справі було закрито. Відповідач відшкодував йому витрати на лікування та харчування. 26.05.2005 року йому було встановлено другу групу інвалідності та призначено пенсію в розмірі 307 грн. 87 коп. При ДТП також був пошкоджений одяг: кросівки вартістю 100грн., спортивний костюм - 160грн., шкіряна куртка - 1500грн., та інші речі, на загальну суму 1820грн. У зв»язку з втратою працездатності та інвалідністю йому необхідно проходити масажі, лікування а це являється спеціальним медичним доглядом. Вважає, що матеріальна шкода з урахуванням втраченого заробітку, спеціального медичного догляду та необхідного побутового обслуговування становить 13277грн. Також йому спричинена моральна шкода: від удару він відчув сильний фізичний біль, втратив свідомість. Біль відчуває по теперішній час. Порушено нормальні побутові умови життя. Він в значній мірі втратив працездатність і йому встановлена друга група інвалідності. Потребує постійної як медичної так і сторонньої допомоги через що відчуває сильний дискомфорт, безсилля та безпорадність. Ще міг би працювати до пенсії 23 роки і усвідомлення неспроможності цього впливають на його моральний стан і обтяжують його. Моральну шкоду оцінює в 100 000грн. Просить суд стягнути з відповідача на його користь 13 277 грн. матеріальних збитків та 100 000 грн. моральної шкоди.
У судовому засіданні позивач збільшив позовні вимоги та пояснив, що він в момент ДТП знаходився в стані алкогольного сп»яніння так як перед тим, як йти до автовокзалу, випив 150 грам спиртного. За фактом ДТП була порушена кримінальна справа. В момент ДТП він йшов по правій смузі проїзної частини в попутному напрямку руху транспортних засобів. У процесі руху він себе перед іншими учасниками дорожнього руху ніяк не «виділив». Згодом розслідування по кримінальній справі, за постановою слідчого, було закрито. Він отримував копію постанови про закриття розслідування по кримінальній справі, але рішення по справі не оскаржував. Просить суд стягнути з відповідача на його користь втрачений заробіток на суму 10092 грн., на спеціальний медичний догляд на суму 10092 грн., необхідне побутове обслуговування - 3123 грн., матеріальну шкоду- 1820 грн. 57 коп., витрати на проведення експертизи 300 грн., витрати на правову допомогу
- 250 грн. та моральну шкоду на суму 100 ООО грн. Згоден на зменшення позовних вимог на суму 6500грн., які сплатив йому на лікування відповідач.
Представник позивача позов підтримав і пояснив, що 06.02.2005 року, близько 21 год. 45 хв. позивача було травмовано автомобілем ВАЗ 21099, державний НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_2. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, позивачу були завдані тяжкі тілесні ушкодження, він тривалий час знаходився на лікуванні в обласній Херсонській лікарні, у м. Києві, став непрацездатним, йому було надано II групу інвалідності та призначено мінімальну пенсію. У зв»язку з отриманими тілесними ушкодженнями - потребує постійної як медичної, так і соціальної (сторонній догляд) допомоги, порушено нормальні побутові умови його життя, що тяжко впливає на його фізичний та моральний стан, завдає моральних страждань. Розмір заявлених позивачем позовних вимог щодо стягнення матеріальної та моральної шкоди підтримує.
Відповідач позов не визнав та пояснив, що 06.02.2005 року близько 22 год. він рухався на автомобілі ВАЗ 21099, державний НОМЕР_2, яким керував за дорученням, по авто дорозі К.Дніпровська - Каховка, в межах смт. Велика Лепетиха Херсонської області. Був голольод і тому він рухався зі швидкістю не більше 50 км/год., по правій смузі проїзної частини, тобто правил дорожнього руху не порушував. Назустріч йому наближався легковий автомобіль - мікроавтобус. Він переключив дальнє світло фар на ближнє, водій мікроавтобуса не переключив світло фар. Продовжував рухатися, а потім, ще до «роз»їзду» з зустрічним автомобілем почув удар у праву передню фару. Проїхавши 50-70 метрів і зупинився. Оглянувся, на проїжджій частині нікого не було. Побачив розбиту праву фару свого автомобіля. Поїхав далі до своєї матері в Одеську область. Приїхав до матері у нічну годину. Через декілька днів на адресу матері надійшло повідомлення, що він 06.02.2005 року здійснив наїзд на людину. Він одразу ж повернувся до смт. Велика Лепетиха. За фактом дорожньо-транспортної пригоди була порушена кримінальна справа. Він неодноразово позивачу надавав матеріальну допомогу, сплатив на його користь 6500 грн. У листопаді місяці 2005 року розслідування по кримінальній справі було закрито за відсутністю в його діях складу злочину, передбачених ст.ст.135,ч.2 ст.286 КК України, так як ДТП сталось з вини ОСОБА_1, його вини не було, що було підтверджено двома автотехнічними експертизами. Тому вважає, що у задоволенні позову необхідно відмовити
Вислухавши пояснення сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає.
06.02.2005 року відповідач за довіреністю серії НОМЕР_3 керував автомобілем марки ВАЗ-21099, випуску 2004 року, державний номер НОМЕР_4, яка належала ОСОБА_4, тобто відповідач на правовій підставі володів транспортним засобом, а тому відповідно до ч. 1 ст. 1187 ЦК України здійснював діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки.
Відповідно до ст. 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» при заподіянні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на його володільця не може бути покладено обов»язок по її відшкодуванню, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
За фактом заподіяння ОСОБА_1 тілесних ушкоджень в результаті дорожньо-транспортної пригоди начальником слідчого відділення Великолепетиського РУ УМВС України 16.02.2005 року була порушена кримінальна справа № 080018-05. Згідно даних кримінальної справи, а саме: висновків судово-автотехнічної експертизи НОМЕР_5 та висновку повторної автотехнічної експертизи НОМЕР_6 максимально допустима швидкість автомобіля в умовах ДТП могла складати не більше 60 км\год., водій автомобіля ВА3021099 державний номер НОМЕР_4 ОСОБА_2 з моменту виникнення небезпеки для подальшого руху не мав технічної можливості уникнути наїзду на пішохода, як своєчасним екстреним гальмуванням, так і застосуванням екстремального маневрування (а.с. ). Досудовим слідством по кримінальній справі ( постанова про закриття кримінальної справи від 28.11.2005 року), а також судом встановлено, що позивач порушив ряд вимог Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (Далі ПДР). Так, відповідно до вимог п. 4.1. ПДР пішоходи повинні рухатися по тротуарах і пішохідних доріжках, тримаючись правого боку. А у разу їх відсутності рухатись по краю проїзної частини назустріч руху транспортних засобів. При цьому треба бути обережним і не заважати іншим учасникам дорожнього руху. Відповідно до п.4.4. ПДР у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості пішоходи, які рухаються проїзною частиною чи узбіччям, повинні виділити себе для своєчасного їх виявлення іншими учасниками дорожнього руху. Таким чином, позивач порушив п.п. 4.1., 4.4. ПДР, так як за відсутності тротуару та пішохідної доріжки повинен був рухатись по краю проїзної частини назустріч руху транспортних засобів; у темну пору доби (ДТП сталось в 21 год. 45 хв.) не виділив себе для своєчасного виявлення його іншими учасниками дорожнього руху. Крім того, позивач в момент скоєння ДТП знаходився в стані алкогольного сп»ягніння середнього ступеня, що підтверджується висновком судово-медичної експертизи НОМЕР_1 та поясненнями самого позивача. Постановою начальника слідчого відділення Великолепетиського РВ УМВС України від 28.11.2005 року кримінальна справа № 080018-2005 року за фактом заподіяння ОСОБА_1 тяжких тілесних ушкоджень в результаті ДПТ була закрита за відсутністю в діях ОСОБА_2 складу злочинів, передбачених ст.ст. 125, 286 ч.2 КК України, так як причиною ДТП стало грубе порушення ОСОБА_1 правил дорожнього руху та відсутністю вини ОСОБА_2. Вказане рішення органу досудового слідства позивачем не оскаржувалось і є чинним. З урахуванням матеріалів кримінальної справи, пояснень сторін, суд приходить до висновку, що вина відповідача у скоєній ДТП відсутня, а саме ДТП сталось внаслідок грубого порушення позивачем ПДР, тобто умислу потерпілого. Тому, відповідно до ч.5 ст. 1187 ЦК України, п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» в задоволенні позовних вимог щодо стягнення шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки необхідно відмовити.
Відповідно ст. 23, 1167 ЦК України, до п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31 березня 1995 року №4 моральна шкода відшкодовується особою, яка її завдала, але за наявності її вини. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов»язковому з»ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв»язку між шкодою і протиправними діями заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Судом встановлено, що в діях відповідача відсутні: протиправні діяння, вина в заподіянні позивачу тілесних ушкоджень в результаті ДТП, що підтверджується матеріалами кримінальної справи та доказами встановленими в суді, а також причинний зв»язок між діями відповідача та заподіяною шкодою. А тому позовна вимога про стягнення з відповідача моральної шкоди є необгрунтованою і задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України стягненню з позивача підлягають судові витрати у розмірі 642,53 грн. за проведену судово-медичну експертизу(а.с)
На підставі ст.ст. 23,1167,1187 ЦК України, п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», п.п.4.1, 4.4. Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31 березня 1995 року №4, керуючись ст.ст.88,208,209,212-215 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Херсонського обласного бюро судово-медичних експертиз, УДК по Херсонській області, МФО 852010, код 02009933, р/р 35426002001461, судові витрати у розмірі 642 (шістсот сорок дві) грн. 53 коп.
Рішення суду може бути оскаржене через Великолепетиський районний суд до апеляційного суду Херсонської області. Заява про апеляційне оскарження рішення суду подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий підпис
КОПІЯ ВІРНА: В.о. голови суду В.В.Соловйов