ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Запорізької області
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.06.06 Справа № 9/134д/06
Суддя Нечипуренко О.М.
|
Позивач: |
Закрите акціонерне товариство комерційний банк “ПриватБанк” в особі Запорізького РУ ПриватБанку, 69002, м. Запоріжжя, вул., Глисерна, 1 |
|
Відповідач: |
Приватний підприємець ОСОБА_1, АДРЕСА_1 |
Суддя -Нечипуренко О.М.
Представники:
Від позивача: Бережна Н.М. - довіреність №3921-П_П від 01.09.2005 р.
Від відповідача: не з'явився
Сутність спору:
До господарського суду звернулось Закрите акціонерне товариство комерційний банк “ПриватБанк” в особі Запорізького РУ ПриватБанку (надалі позивач або ЗАТ КБ“ПриватБанк” в особі ЗРУ ПриватБанку ) з позовною заявою про стягнення з Приватного підприємця ОСОБА_1 (надалі відповідач або ПП ОСОБА_1) стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 498,70 грн. та 735,11 грн. боргу за відсотками користування кредитом та розірвання додаткової угоди №НОМЕР_1. Судові витрати просить покласти на відповідача.
Право на стягнення цієї заборгованості виникло у позивача на підставі додаткової угоди № НОМЕР_1 до договору “На здійснення розрахунково-касового обслуговування №НОМЕР_2” про встановлення бланкових кредитних лімітів на корпоративні платіжні картки ( надалі додаткова угода).
Ухвалою суду від 10.04.2006 р. позовна заява прийнята до провадження та призначена до розгляду на 25.05.2006 р., про що сторони були повідомлені належним чином. У зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання відкладалось на 25.05.2006 р., на 07.06.2006 р.. на 26.06.2006 р. Ухвали суду на адресу сторін була відправлена вчасно та до суду поштовим відділенням не поверталась, що свідчить про те, що сторони її отримали та мали змогу належним чином виконати викладені в ній вимоги.
Розгляд справи судом закінчено 26.06.2006 р. оголошенням повного тексту рішення суду.
Згідно з “Нормативами частоти обліку перевезення, доставки пошти, вилучення кореспонденції з поштових ящиків і основні контрольні строки опрацювання і доставляння поштових відправлень, періодичних видань”, затверджених наказом Міністерства зв'язку України № 115 від 05.08.1994р. зареєстрованим в МЮУ 29.08.1994р., за № 205/415, контрольний строк проходження кореспонденції, що пересилається по мережі пошти, при її здачі відправником до 12 години не повинно перевищувати - між районними центрами області - три дні.
При здачі кореспонденції після 12 годин термін проходження поштового відправлення збільшується на один день.
У судових засіданнях, представник позивача підтримав заявлені в позові вимоги, посилаючись на ст. 526, 529, 530, 534, 536, 549, 610, 611, 612, 1050,1054 Цивільного кодексу України та умови додаткової угоди.
Відповідач вимоги суду викладені в ухвалах суду неодноразово не виконав, відзив та інші витребувані документи суду не надав, свого повноважного представника в судове засідання не направив, про причини неявки у судове засідання не повідомив.
Згідно п. 26.4.7-1 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002р. “Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.
Сторони по справі № 9/134д/06 є юридичними особами, таким чином, згідно зі ст. 28 ГПК України, керівник підприємств зобов'язаний направити компетентного представника в судове засідання, чи сам прийняти участь в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані судом документи не надано, справа може бути розглянута за наявними в ній документами.
По усному клопотанню представника позивача судове засідання ведеться без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:
11.03.2003 р. р. між сторонами було укладено договір “На здійснення розрахунково-касового обслуговування” №ZНОМЕР_2 (надалі договір).
21.03.2003 р. між сторонами було укладено додаткову угоду № НОМЕР_1 до договору “На здійснення розрахунково-касового обслуговування №НОМЕР_2” про встановлення бланкових кредитних лімітів на корпоративні платіжні картки, відповідно до умов якого позивач зобов'язався, на основі наданої відповідачем заявки на встановлення кредитного ліміту на корпоративні картки, встановити відповідачу кредитні ліміти на корпоративні картки довірених осіб у вигляді поновлених кредитних ліній, з загальним лімітом кредитування у розмірі 500,00 грн. на строк до 19.03.2004 р., в обмін на зобов'язання відповідача по поверненню кредитних лімітів зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 26% річних (п.п. 1.1., 2.2.2.).
За умовами п. 2.2.3. та п. 2.2.4. додаткової угоди відповідач взяв на себе зобов'язання сплачувати заборгованість на позичковому рахунку в залежності від типу використаних корпоративних карток довіреними особами відповідача в строк до 25-го числа місяця, слідую чого за звітним, а повне погашення заборгованості по кредитним лімітам провести в строк передбачений п.1.1. додаткової угоди.
У відповідності до п.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 174 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідач взяті на себе зобов'язання за додатковою угодою, яке у вставлений строк перед позивачем, станом на 01.02.2006 р. не виконав, доказів належного виконання зобов'язання не надав, в результаті чого виникла заборгованість за кредитним зобов'язанням у розмірі 498,70 грн., та заборгованість по відсоткам за користування кредитом -735,11 грн., належні документальні докази іншого в матеріалах справи відсутні.
Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 498,70 грн. основного боргу та 735,11 грн. заборгованості по відсотків за користування кредитом є обґрунтованою, підтверджується матеріалами по справі та підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини першої статті 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Відповідно до абз. 2 частини 2 ст.207 ЦК України правотчин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Абзацом 1 частини 2 ст.207 встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі якщо він підписаний його стороною (сторонами). Тому відсутність на документі печатки юридичної або фізичної особи -підприємця не тягне нікчемності відповідного правочину і не є підставою визнання його недійсним.
Скріплення печаткою документу має на меті підтвердження наявності у особи, яка підписала документ, повноважень на вчинення правочину (абз.2,ч.2,ст.207 ЦК України).
Цій меті відповідає і норма пункту 3.4.1 Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.1999р. НОМЕР_17, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.04.1999р. за №264/3557. Згідно з цією нормою відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також -законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ, організацій, господарських об'єднань, суб'єктів підприємницької діяльності, інших організаційних форм підприємництва, діяльність яких передбачена чинним законодавством України, громадян-підприємців.
Дії сторін при укладені додаткової угоди №НОМЕР_1 були спрямовані на встановлення цивільних прав та обов'язків, що підтверджується заявкою відповідача на встановлення бланкового кредитного ліміту на корпоративні картки та умовами додаткової угоди, відповідно до яких позивач зобов'язався відкрити відповідачу кредитні ліміти, а відповідач повернути ліміт кредитування з відсотками за користування. Суд вважає, що між сторонами був укладений письмовий кредитний договір.
Умовами ст. 199 ГК України передбачено, що до відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Відповідно до п.1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до вимог п.2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Відповідач не повернув позивачу наданий кредит, відсотки на які банк розраховував при укладанні додаткової угоди за користування кредитом не сплатив.
Враховуючи приписи законодавства суд дійшов висновку, що умова договору щодо повернення кредиту та сплата відсотків є істотною для даного виду договорів, оскільки відповідач не скористався наданим йому законом правом, щодо доведення належного виконання істотних умов зобов'язання, відзив з запереченнями на позовну заяву не надав, суд дійшов висновку, що позивні вимоги в частині розірвання додаткової угоди № 1 від 21.03.2003 р. слід задовольнити.
Ст. 33 ГПК України встановлює обов'язок доказування і подання доказів. Відповідач не скористався наданим йому правом, не довів обставин, які б свідчили про своєчасне та повне виконання взятих на себе зобов'язань, обгрунтовоного відгуку у судове засідання не надав.
Судові витрати, згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача, бо спір доведений до суду з його вини.
Керуючись ст. ст. 3, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд:
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_3 в ЗРУ ПриватБанку, МФО 313399, ІПН НОМЕР_4) на користь Закритого акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” в особі Запорізького РУ ПриватБанку (69002, м. Запоріжжя, вул. Глісерна, 1; к/с 320071047000 в Облуправлінні НБУ в Запорізькій області, МФО 313377, код ЄДРПОУ 23788752 ) 498,70 грн. -заборгованості за кредитом, 735,11 грн. -відсотків за користування кредитом, 187,00. державного мита; 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. оплати інформаційно-технічних послуг по забезпеченню судового процесу.Видати наказ.
3. Розірвати Додаткову угоду НОМЕР_1 до договору “На здійснення розрахунково-касового обслуговування №НОМЕР_2” про встановлення бланкових кредитних лімітів на корпоративні платіжні картки від 21.03.2003 р., укладену між ПриватБанком та Приватним підприємцем ОСОБА_1.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису.
Рішення оформлене і підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 03.07.2006 р.
Суддя О.М. Нечипуренко