Справа № 11-19/07 р. Головуючий у 1 інстанції Квятковський М.С.
Категорія: ч.3 ст.307 Доповідач: Матат О.В.
КК України
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Луцьк 19 січня 2007 року
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого-судді Матата О.В.,
суддів Бешти Г.Б., Опейди В.О.
з участю прокурора Жельчика І.В.
засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2
захисників ОСОБА_3, ОСОБА_4., ОСОБА_5, ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луцьку кримінальну справу за апеляціями засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_4 на вирок Луцького міськрайонного суду від 2 листопада 2006 року,
встановила:
Зазначеним вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженець м. Коростень, Житомирської області, українець, громадянин України, житель АДРЕСА_1, з середньою освітою, не працюючий, на утриманні троє неповнолітніх дітей, раніше не судимий;
засуджений за ст. 307 ч. 3 КК України на 8 (вісім) років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна в дохід держави;
за ст. 311 ч.3 КК України виправдано у зв'язку з недоведеністю його вини у вчиненні даного злочину.
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, уродженець та мешканець АДРЕСА_2, українець, громадянин України, з середньою освітою, одружений, на утриманні двоє неповнолітніх дітей, не працюючий, в порядку ст. 89 КК України не судимий;
засуджений за ст. 307 ч.3 КК України на 9 (дев'ять) років позбавлення волі, з конфіскацією всього належного йому майна в дохід держави;
за ст.ст. 313 ч.3, 311 ч.3 КК України виправдано у зв'язку з недоведеністю його вини у вчиненні даних злочинів.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено у вигляді тримання під вартою і постановлено рахувати строк покарання кожного з них з часу фактичного затримання з 17 грудня 2004 року.
Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 по 810 грн. 90 коп. витрат за проведення експертизи.
Вирішено долю речових доказів.
2
За вироком суду ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_7, кримінальна справа відносно якого закрита судом 28 березня 2006 року в зв'язку із смертю, за попередньою змовою між собою, з метою збуту, знаходячись в орендованому невстановленою особою будинку, що в АДРЕСА_3, 16 та 17 грудня 2004 року, із частини макової соломи, яка там зберігалася в кількості 845, 790 кг, і була придбана та перевезена невстановленими особами, за допомогою спеціального обладнання - пресів, пристосованих для виготовлення наркотичних засобів, виготовили особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено - опій екстракційний, маса якого, згідно висновку експерта НОМЕР_1, у перерахунку на суху речовину становить 1693, 54 грами. Збути вказаний особливо небезпечний наркотичний засіб ОСОБА_1, ОСОБА_2., ОСОБА_7 не змогли, оскільки 17 грудня 2004 року були затримані працівниками правоохоронних органів, а опій екстракційний вилучено.
В апеляції ОСОБА_1 та його захисник ОСОБА_4, не оспорюючи доведеності вчиненого ОСОБА_1 злочину та правильності кваліфікації, просять змінити вирок, застосувавши до нього ст. 69 КК України, обравши засудженому більш м'яке покарання, посилаючись на те, що судом не враховано пом'якшуючих обставин справи, зокрема, те що, винним себе визнав і розкаявся в скоєному, на утриманні троє неповнолітніх дітей, раніше не судимий та на підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування покарання з випробуванням.
В апеляції засуджений ОСОБА_2. просить скасувати вирок відносно нього, як незаконний, оскільки судом неправильно встановлено та не в повній мірі досліджено всі обставини справи.
Крім цього він посилається на те, що судом першої інстанції при винесенні вироку було враховано лише показання працівників міліції.
Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку та доводи апеляції, засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_1, його захисника ОСОБА_4. які підтримали апеляцію, прокурора, який просив вирок залишити без зміни, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляції до задоволення не підлягають.
Висновок суду про вчинення ОСОБА_1, ОСОБА_2 злочину при обставинах, викладених у вироку, ґрунтується на досліджених і перевірених в судовому засіданні доказах, яким суд дав правильну юридичну оцінку.
Факт злочину і його кваліфікація ОСОБА_1 не оспорюються.
Винність засудженого ОСОБА_2 у вчиненні злочинних дій доведена показаннями свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 і працівників міліції ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, які пояснили, що під час перевірки оперативної інформації про виготовлення наркотиків, 17 грудня 2004 року, в окремо розташованому у полі будинку, що вАДРЕСА_3, ними були затримані ОСОБА_1, ОСОБА_2., ОСОБА_7, ОСОБА_16. На місці події були вилучені наркотичні засоби, обладнання та предмети, за допомогою яких вони виготовлялися.
Показаннями ОСОБА_7 та ОСОБА_1 на досудовому слідстві, в тому числі й при відтворенні ними обстановки і обставин події стверджується те, що 16-17 грудня 2004 року ними та ОСОБА_2 було виготовлено з макової соломи з метою збуту близько 5 літрів екстракційного опію.
3
що 16-17 грудня 2004 року ними та ОСОБА_2 було виготовлено з макової соломи з метою збуту близько 5 літрів екстракційного опію.
Ці показання також стверджуються висновками експертиз НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, згідно яких при огляді місця події працівниками органів внутрішніх справ було вилучено концентрат з макової соломи - опій екстракційний в перерахунку на суху речовину 1 693, 54 грами; 845, 79 кілограми макової соломи, 45 літрів прекурсору, обладнання призначене для виготовлення наркотичних засобів - 2 металічні преси та інші предмети за допомогою яких перероблялася макова солома, про що свідчать її залишки на них.
При таких обставинах суд обґрунтовано прийшов до висновку про винність засудженого ОСОБА_2 у вчиненні даного злочину та вірно кваліфікував його дії за ст. 307 ч. 3 КК України.
Обираючи засудженим покарання, суд прийшов до обґрунтованого висновку, що виправлення і перевиховання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без ізоляції від суспільства неможливе, оскільки вчинений ними злочин відноситься до особливо тяжких злочинів.
Суд врахував дані про особу ОСОБА_1 та ОСОБА_2, те, що вони мають на утриманні неповнолітніх дітей та обрав ОСОБА_1 мінімальне покарання, встановлене санкцією ч. 3 ст. 307 КК України у виді позбавлення волі на 8 років, а засудженому ОСОБА_2 за той же злочин - 9 років позбавлення волі, тобто ближче до мінімального.
Обране засудженим покарання є необхідним і достатнім для їх виправлення та попередження нових злочинів і відповідає вимогам ст. 50 та 65 КК України.
Підстав для застосування ст. 69 КК України і обрання покарання нижче найнижчої межі, передбаченої санкцією ст. 307 ч. 3 КК України та звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням колегія суддів судової палати не знаходить.
Керуючись ст.365, ст.366 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляції засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_4 залишити без задоволення, а вирок Луцького міськрайонного суду від 2 листопада 2006 року відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - без зміни.
Головуючий: /-/ Матат О.В.
Судді: /-/ /-/ Бешта Г.Б.,Опейда В.О.
Оригіналу відповідає:
Суддя апеляційного суду
Волинської області Матат O.B.