ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

ПОСТАНОВА

Іменем України

              22.06.06                                                                             №   4/279/06-АП

суддя     Зінченко  Н.Г.

За позовом Приморського районного споживчого товариства (72100 м.Приморськ Запорізької області вул.Леніна 19)

До відповідача 1 Виконавчого комітету Приморської міської ради Запорізької області, (72100 Запорізька область м.Приморськ вул. Леніна 7)

Відповідача 2  Приморської міської ради  Запорізької області (72100 Запорізька область м.Приморськ  вул.Леніна 7)

Про визнання незаконним та недійсним рішення виконкому Приморської міської ради  Запорізької області № 294 від 14.09.2004 р.

                  Суддя Зінченко Н.Г.

Секретар судового засідання  Скиба О.Б.

У засіданні приймали участь представники:

Від позивача –Бредихіна  Г.Є. –довіреність № 148 від 01.06.2006р.

                          Склярук  А.С.  –довіреність № 149 від 01.06.2006р.

Від відповідача 1 –Дулов  І.А. –довіреність № 02-03\984 від 21.06.2006р.

Від відповідача 2  -- Дулов  І.А. –довіреність б\н від 30.05.2006р.

            

          25.04.2006 р. Приморське районне споживче товариство , м.Приморськ Запорізької області, звернулося до господарського суду Запорізької області з адміністративним позовом  до Приморської міської  ради Запорізької області, про визнання недійсним рішення виконкому  Приморської міської ради Запорізької області № 294 від 14.09.2004 р. „Про реєстрацію права власності на  багатоповерховий будинок з вбудованим магазином по вул.Морська 66 в м.Приморськ”.

          Ухвалою від 26.04.2006р.  зазначений позов залишено без руху  до приведення його у відповідність з вимогами ст.106 КАСУ до 10.05.2006р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 11.05.2006 р. відкрито провадження у справі № 4\279\06-АП за позовом Приморського районного споживчого товариства до виконкому Приморської міської ради,  Приморської міської ради про визнання недійсним рішення виконкому Приморської міської ради  № 294 від 14.09.2004 р., судове засідання призначено на 05.06.2006р.

В судовому засіданні 05.06.2006р. оголошувалась перерва до 22.06.2006р. для надання сторонами додаткових доказів.

Судовий розгляд справи здійснювався з застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу.

22.06.2006р.  справу розглянуто, прийнято постанову в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Сторонам повідомлено, що постанова в повному обсязі буде виготовлена  29.06.2006р.

Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує обставинами, які викладені в позовній заяві від 10.05.2006р., мотивуючи позов посилається на ст. ст.10, 17 Закону України „Про споживчу кооперацію”, ст.ст. 257, 334,335, 344, 393 ЦК України, Тимчасове положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно.  Зокрема зазначає наступне.  На підставі рішення виконкому Приморської міської ради № 294 від 14.09.2004 р.  „Про реєстрацію права власності на багатоповерховий будинок  з вбудованим магазином по вул.Морська 66” було вирішено зареєструвати право власності на зазначений об’єкт за Приморською міською радою.  Доручити Приморському БТІ провести державну реєстрацію  за Приморською міскою радою та видати свідоцтво на право власності.  Позивач вважає, що вказане рішення є незаконним та підлягає визнанню недійсним з наступних підстав . Вбудоване приміщення магазину по вул.Морській 66 в м.Приморськ було побудоване за участю Приморського райспоживтовариства  і згідно рішення Приморської районної ради народних депутатів  №227 від 02.11.1989р. передане на баланс  Приморського райСТ.  З цього часу позивач володіє, користується та розпоряджається цим магазином . Позивач звертався до Приморської міської ради неодноразово про оформлення за ним права власності на вбудований магазин. Однак відповідач 1 спірним рішенням оформив це право за Приморською міською радою, про що навіть не повідомив позивача.  Позивач вважає, що оскільки у 1989р. магазин був переданий безоплатно на баланс позивачу, і це рішення до теперішнього часу ніхто не відміняв, то він є його власником. Крім того , у відповідності до ст.344 ЦК України особа ,яка володіє протягом 10 років  нерухомим майном , набуває права власності на нього. А Приморське РайСТ володіє вбудованим магазином по вул.Морській 66 на протязі 17 років і являється його власником. Таким чином, приймаючи спірне рішення виконком Приморської міської ради порушив  ст..10 ч.1, 2 Закону України „Про споживчу кооперацію”, відповідно до якої власність споживчої кооперації є недоторканою, майно споживчих товариств може бути передане державним органам лише за рішенням загальних зборів або уповноважених ними органів. Такого рішення Приморське райСТ не приймало. Крім того, статтею 17 цього ж закону передбачено, що рішення державних органів влади, які зачіпають інтереси споживчої кооперації, приймаються після попереднього узгодження їх  з кооперативними організаціями.  Виконком не повідомив позивача та не запросив його на своє засідання , коли приймав спірне рішення. З наведених підстав позивач вважає оспорюване рішення незаконним та таким, що підлягає визнанню недійсним. Просить позов задовольнити.

У письмовому відгукі на позовну заяву та судових засіданнях  відповідач 1 проти позовних вимог заперечив у повному обсязі . Пояснив, що оспорюване рішення прийнято виконкомом Приморської міської ради  в межах передбачених Законом повноважень, а саме п.10 ч.б ст. 30 Закону України „Про місцеве самоврядування”. Відповідно до п.6.1. наказу  № 7\5  від 07.02.2002р. , про затвердження Тимчасового положення  про порядок реєстрації  прав власності на нерухоме майно ,  оформлення права власності  на об’єкти нерухомого майна  проводиться з видачею свідоцтва  про право власності : а) місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування при представленні договору  про пайову участь у будівництві об’єкту  нерухомого майна, акта про прийняття об’єкта в експлуатацію та акта передавання  цього об’єкта.  Вказані документи  Приморським Райся надані не були. Навпаки такі документи були наявні у Приморської міської ради , а саме акт державної приймальної комісії про введення в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкту  від 30.10.1989р., рішення Приморської міської ради № 214 від 17.10.1985р. „  Про відведення земельної ділянки для будівництва жилого будинку.”  Враховуючи те, що  у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України  від 05.11.1991р. №311  „Про розмежування державного майна України між загальнодержавною  (республіканською) власністю та власністю адміністративно-територіальних  одиниць (комунальною) власністю”  житловий та не житловий фонд передавався у комунальну власність адміністративно-територіальних одиниць, то житловий будинок з вбудованими нежитловими приміщеннями по вул.Морській 66 перейшов до комунальної власності. А тому рішення про оформлення цього права власності є цілком законним. Посилання позивача на те, що він є власником вбудованого магазину житлового будинку по вул.Морській 66 є безпідставними, оскільки перебування спірного приміщення на балансі РайСТ  з 1989р. , не є підставою для набуття права власності на нього. Баланс підприємства не означає наявність права власності на майно, та не є ознакою права власності. Інших документів, які б підтверджували право власності на спірне майно у позивача не має. Стаття 344 ЦКУ взагалі не може застосовуватись до цих правовідносин, так як згідно п.8 прикінцевих та перехідних положень  правила цієї статті поширюються на випадки  коли володіння майном почалось за три роки  до набрання чинності цим Кодексом. Таким чином, спірне рішення не порушує ніяких прав позивача. Просить в задоволенні позову відмовити.

Відповідач 2  надав суду відгук, в якому зазначив, що не є належним відповідачем у вказаній справі оскільки відповідно до Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” повноваження по обліку та реєстрації нерухомого майна належать виконкомам місцевих рад. Спірне рішення прийнято виконкомом Приморської міської ради. А тому в задоволенні позовних вимог до відповідача 2 має бути відмовлено.

Як встановлено судом, рішенням виконкому Приморської міської ради народних депутатів  від 17.10.1985р. № 214  земельна ділянка в м.Приморську загальною площею  450 кв.м.  по вул.Морській 66 була відведена та дозволено будівництво на ній житлового будинку з вбудованим магазином промислових товарів.

Будівництво виконувалось на підставі вищезазначеного рішення УКБ Запорізького облвиконкому та Приморським Райагробудом Запорізького облагробуду, як встановлено з акту  державної комісії про прийняття об’єкту в експлуатацію.

30.10.1989р. Актом державної приймальної комісії  закінчений будівництвом об’єкт —вбудований магазин по вул.Морській —прийнятий в експлуатацію.

Рішенням виконкому Приморської районної ради народних депутатів № 227 від 02.11.1989р. був затверджений акт державної комісії про прийманню в експлуатацію  закінченого будівництвом  житлового будинку по вул.Морській 66 з вбудованим промисловим магазином. П.2 зазначеного рішення вбудований магазин робочею площею  354, 7 кв.м. був переданий на баланс Приморському районному споживчому товариству.

Рішенням виконкому Приморської міської ради № 294 від 14.09.2004 р.  „Про реєстрацію права власності на багатоповерховий будинок  з вбудованим магазином по вул.Морська 66” було вирішено зареєструвати право власності на зазначений об’єкт за Приморською міською радою.   Приморському БТІ доручено провести державну реєстрацію  за Приморською міською радою та видати свідоцтво на право власності.

14.01.2005р. на підставі вказаного рішення Приморською міською радою видане свідоцтво про право комунальної власності на вбудований магазин в багатоповерховому будинку по вул.Морська 66 , загальною площею 645,7кв.м. серії САА №199592.

Предметом розгляду у цій справі є законність рішення виконавчого комітету Приморської міської  ради № 294 від 14.09.2004р.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, проаналізувавши надані суду докази, суд дійшов висновку , що позовні вимоги  не підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

При вирішенні спору слід виходити з того, що акт державного чи іншого органу –це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні  правові наслідки, спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов’язковий характер для суб’єктів цих відносин. Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не  мають нормативного характеру, тобто індивідуальні. Нормативний акт –це прийнятий уповноваженим  державним чи іншим  органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що стосується актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони  породжують права і обов’язки тільки у того суб’єкта (чи визначеного ними певного кола суб’єктів), якому вони адресовані.

          Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

   Відповідно до ст.11 Закону України „Про місцеве самоврядування”  виконавчі комітети сільських, селищних, міських рад—є виконавчими органами місцевого самоврядування, що виконують власні та делеговані повноваження  місцевого самоврядування , визначені Конституцією України, цим та іншими Законами.

   Статтею 59 ч.6  Закону України „Про місцеве самоврядування” визначено, що виконавчий комітет в межах  своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету ради, з питань віднесених до власної компетенції виконавчих органів ради можуть бути скасовані відповідною радою . Акти органів та посадових осіб  місцевого самоврядування  з мотивів їхньої невідповідності Конституції та законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

          Підставами для скасування акту в судовому порядку є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов’язковою умовою визнання акта недійсним  є також порушення у зв’язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації –позивача у справі. Якщо  за результатами розгляду справи  такого порушення не встановлено, у господарського суду  немає правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до підпункту 10 пункту «б»статті 30 Закону України “Про місцеве самоврядування” до делегованих державою  повноважень  виконавчих органів ради  віднесено  облік  та реєстрація відповідно до Закону об”єктів   нерухомого майна незалежно від форм власності.

Згідно з абз.10,12 ч.А п.6.1 Тимчасового Положення про порядок  реєстрації  прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції № 7\5 від 07.02.2002р. (яке діє на момент прийняття спірного рішення та розгляду справи у суді),  оформлення права власності на об’єкти нерухомого майна  проводиться з видачею свідоцтва  про право власності органами місцевого самоврядування  фізичним та юридичним особам при наданні договору про пайову участь у будівництві об’єкту нерухомого майна,  за наявності акту про введення його в експлуатацію та акта приймання –передавання цього об’єкта;  фізичним та юридичним особам  на підставі документів установлених законодавством, які підтверджують їх право власності  на об’єкти нерухомого майна, крім правовстановлювальних  документів, передбачених у додатку 1 до п.2.1. Тимчасового Положення.

15.04.2004р. позивач звернувся до виконкому Приморської міської ради  з заявою про підтвердження права власності на нерухоме майно, приміщення магазину , вбудованого в перший поверх 48 квартирного житлового будинку по вул.Морській 66 в м.Приморськ.  В підтвердження права власності позивач надав наступні документи : лист правління райСТ  від 14.10.1985р. № 528 про будівництво вбудованого магазину в житловому будинку по вул.Морській 66,  Акт вибору земельної ділянки від 19.09.1985р., Висновок № 44 по відводу земельної ділянки від 08.10.1985р., рішення виконкому Приморської міської ради №214 від 17.10.1985р. „Про відведення земельних ділянок та дозвіл про будівництво на них об’єктів соцкультпобуту та житла”,  Акт державної приймальної комісії від 30.10.1989р.,  рішення виконкому Приморської районної ради від 02.11.1989р. № 227 ,яким вбудований магазин переданий на баланс позивачу, та довідку про балансову приналежність спірного приміщення позивачу.

21.04.2004р. за вих.№ 02-04\437 виконавчий комітет Приморської міської ради доручив Приморському КПТІ на підставі поданих документів підготувати на чергове засідання виконкому питання про оформлення права власності  на перший поверх житлового будинку по вул.Морській 66 в м.Приморськ за Приморським райСТ.

Розглянувши подані документи, відповідач 1 прийняв оспорюване рішення, яким вирішив зареєструвати  право власності на багатоповерховий будинок з вбудованим магазином по вул.Морська 66 в м.Приморськ за Приморською міською радою .  

З огляду на викладене , суд дійшов висновку, що відповідач 1 прийняв спірне рішення в межах повноважень, наданих йому ст.30 Закону України „Про місцеве самоврядування” та у відповідності до вимог законодавства, оскільки позивач не надав документів передбачених п. 6.1 Тимчасового Положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, які б підтверджували його право власності або дольову участь у будівництві спірного об’єкту. Проте враховуючи те, що будівництво об’єкту здійснювалось за державні кошти, а  у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України  від 05.11.1991р. №311  „Про розмежування державного майна України між загальнодержавною  (республіканською) власністю та власністю адміністративно-територіальних  одиниць (комунальною) власністю”  житловий та нежитловий фонд передавався у комунальну власність адміністративно-територіальних одиниць, відповідач 1 оформив право комунальної власності на спірний об’єкт.  

Позивач як на підставу для визнання недійсним рішення виконкому Приморської міської ради № 294 від 14.09.2004р. посилається на те, що воно суперечить ст.10, 17 Закону України „Про споживчу кооперацію” та порушує право власності позивача на спірне приміщення.

Суд не погоджується з доводами позивача, оскільки ст.10 Закону „Про споживчу кооперацію” встановлює гарантії охорони власності споживчої кооперації.

Позивач не надав суду документів, які б посвідчували його право власності на вбудоване приміщення магазину по вул.Морській 66 в м.Приморськ.

Посилання позивача на рішення  № 227 від 02.11.1989р. виконкому Приморської районної ради народних депутатів , яким вбудований магазин робочею площею  354, 7 кв.м. був переданий на баланс Приморському районному споживчому товариству,  як на підставу для набуття права власності на нього , суд вважає безпідставними. Оскільки баланс підприємства  є формою бухгалтерського обліку , визначення складу і вартості  майна та обсягу фінансових зобов’язань на конкретну дату. Факт знаходження майна на балансі підприємства не є безспірною ознакою права власнотсі на це майно.

Посилання позивача на те, що його не повідомили  про прийняте рішення , не є підставою для визнання недійсним рішення відповідача1.

Доводи позивача про набуття ним права власності за набувальною давністю не приймаються з огляду на таке.

В рамках даної справи не розглядається спір про право власності на майно, предметом розгляду у справі є законність акту органу місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.1,4 ст.344 ЦК України, на яку посилається позивач , особа, яка добросовісно  заволоділа чужим майном, та продовжує безперервно , відкрито володіти  цим нерухомим майном протягом 10 років набуває право власності на це майно, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно встановлюється  за рішенням суду.           

          Згідно  п.8 прикінцевих та перехідних положень ЦКУ стаття 344 не  має зворотної сили, за виключенням випадків, коли володіння майном почалось за три роки до вступу в силу Цивільного кодексу.

Позивач не надав суду рішення суду про визнання за ним права власності на спірне майно за набувальною давністю.

З огляду на викладене , суд вважає, що спірним рішенням відповідача 1 права позивача не порушені, оскільки останній не надав документів, які б підтверджували його право власності на спірне майно.

Суд також вважає, що позивачем необґрунтовано визначена в якості відповідача 2 Приморська міська рада, оскільки вона не приймала ніяких актів,  які порушували права та інтереси позивача у справі.

В позові відмовляється повністю.

Судовий збір до відшкодування не присуджується.

Керуючись ст., ст.  94, 158, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

          

                                                  П О С Т А Н О В И В:

                    В задоволенні позову відмовити повністю.

Суддя                                                                                 Н.Г.Зінченко

                  Постанова у повному обсязі  виготовлена та підписана  29.06.2006 р.

я.