Справа №1-68/08    

ВИРОК

ІМЕНЕМ       УКРАЇНИ

24 червня 2008 року      Щорський районний суд Чернігівської області

в складі: головуючого-судді     Валевача М.М.,

при секретарі     Зорко М.В.

з участю прокурора     Уманського В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Щорсі   кримінальну справу по обвинуваченню : ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, невійськовозобов'язаного, працюючого головою СВК «Клюсівській»,   раніше не судимого, в скоєнні злочинів передбачених ч.1 ст. 172, ч. 2 ст. 191 КК України -

ВСТАНОВИВ:

Судом встановлено, що ОСОБА_1 своїми умисними діями, які виразилися у грубому порушенні законодавства про працю та у привласненні та розтраті чужого майна, яке було ввірене особі і перебувало в її віданні, вчиненого шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, скоїв злочини при наступних обставинах.

ОСОБА_1 працюючи на посаді голови сільськогосподарського виробничого кооперативу «Клюсівській» с Клюси Щорського району і являючись службовою особою, яка виконує організаційно розпорядчі функції та згідно ст. 12 статуту СВК « Клюсівській» відповідає за укладення трудових угод про прийняття на роботу працівників, грубо порушуючи вимоги трудового законодавства України, без укладання будь-яких трудових угод на протязі 2002-2007 років використовував найману працю ОСОБА_2, яка працювала дояркою , протягом 2005-2007 ркоу використовував найману працю ОСОБА_3, який працював комбайнером, а також з 01.01.2008 року і до квітня 2008 року використовував найману працю ОСОБА_4, який працював на молочно товарній фермі СВК «Клюсівській» та обслуговував велику рогату худобу.

Обмежуючи трудові права найманих працівників та зневажливо ставлячись до їх трудових прав, ОСОБА_1 в порушення ст. 21 КЗпП України трудові договори з ОСОБА_3, ОСОБА_2, та ОСОБА_4 не уклав та в Щорському центрі зайнятості не зареєстрував, наказів про прийняття на роботу працівників не видавав та записів в трудові книжки не робив. В порушення ст.ст. 2, 253, 254, 255, 256 КЗпП України загальнообов'язкове державне страхування працівників не забезпечив.

Тим самим ОСОБА_1 істотно порушив права найманих працівників на соціальний захист, отримання трудового стажу, для отримання пенсії, інших видів соціальних виплат, гарантованих ст. ст. 43-46 Конституції України.

Грубо порушуючи вимоги ст. 29 КЗпП України, ОСОБА_1 не роз'яснював найманим працівникам їх права та обов'язки, не поінформував під розписку про умови праці, наявність на робочих місцях небезпечних і шкідливих виробничих факторів, не інструктував з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці, наявність на робочих місцях небезпечних і шкідливих виробничих факторів, не інструктував з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці. Облік виконуваної роботи та робочого часу, а також витрат на оплату праці працівників в установленому законом порядку не забезпечив, не ознайомив найманих працівників про умови оплати праці, розміри, порядок і строки виплати заробітної плати, згідно з якими можуть провадитись відрахування у випадках передбачених законодавством, а оплату праці проводив видаючи кошти працівникам на руки - в сумах та строки, які встановлював за власним розсудом без будь-яких відомостей.

Також ОСОБА_1 працюючи на посаді голови сільськогосподарського виробничого кооперативу «Клюсівський» с Клюси Щорського району і являючись службовою особою, яка виконує організаційно розпорядчі функції та згідно ст. 8 та ст. 12 статуту підприємства відповідає за ведення господарської діяльності кооперативу, збереження майна кооперативу, за дотримання

2

 всіх встановлених законодавством вимог щодо фінансової та бухгалтерської діяльності і звітності кооперативу, за скликання загальних зборів членів кооперативу не рідше разу на рік для вирішення та затвердження розподілу доходів та видатків підприємства зловживаючи службовим становищем, в особистих корисливих інтересах, порушуючи права засновників та членів кооперативу на власність, здійснення управління діяльністю, розподілу отриманого прибутку, використовував ввірене майно кооперативу у власних корисних цілях та без ведення бухгалтерського обліку та звітності привласнював отриману продукцію та доходи від ведення господарської діяльності кооперативу.

Так ОСОБА_1 достовірно знаючи, що поголів'я корів на молочно-товарній фермі СВК « Клюсівський» є колективною власністю, належить членам кооперативу - пайовикам колишнього КСП « Дружба» і він особисто будь-якого права власності на корів СВК « Клюсівський» та отримане від них молоко не мав, зловживаючи своїм службовим становищем, всупереч інтересам зановників та членів кооперативу, а також всупереч вимогам ст.ст. 6, 12 статуту СВК « Клюсівський», згідно якого голова кооперативу зобов'язаний діяти від імені кооперативу, а отримана продукція та дохід від його діяльності належить кооперативу, отриману на протязі 2005-2008 років внаслідок господарської діяльності СВК « Клюсівський», а як таке що належить йому особисто, як фізичній особі, внаслідок чого отримував кошти за здане молоко від ТОВ «Полісся» особисто готівкою.

Отримані, як фізичною особою готівкою за молоко кошти, на протязі 2005-2008 року в сумі 50388 грн. 15 коп. ОСОБА_1 зловживаючи службовим становищем, по бухгалтерському обліку та до каси СВК «Клюсівський» не оприбуткував, а використовував за власним розсудом, в тому числі й на власні потреби, чим інтересам засновників та членів кооперативу завдано істотної шкоди.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину визнав та пояснив, що в 2000 році відбулася реорганізація КСП «Дружба» і кожний працівник отримав свідоцтво про право власності на майновий пай. Для реорганізації КСП « Дружба» була створена комісія по розпайовці, а хто входив в цю комісію він не пам'ятає. Після отримання свідоцтва про право власності на майновий пай він спільно з ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 створили СВК «Клюсівський» строком на один рік про що складались договори оренди, які завірялись підписами сторін та печаткою і підписом Клюсівської сільської ради.

З початку створення до СВК «Клюсівський вступило 103 пайовика колишнього КСП «Дружба». На загальних зборах пайовиків в 2000 році його було обрано головою СВК «Клюсівський». В СВК «Клюсівський» офіційно ніхто не працює і взагалі у нього останнім часом люди працюють періодично і ніяких трудових угод ні з ким він не укладає, так як у нього відсутня бухгалтерія і як це робити він не знає. На підприємстві досить тривалий час працював на комбайні ОСОБА_3 з яким він ніяких трудових угод не укладав. Також у нього працювали без укладання будь-яких трудових угод та офіційного працевлаштування на фермі декілька років ОСОБА_2, а потім ОСОБА_4 Гроші він їм платив з рук в руки, в якій сумі не пам'ятає. В трудові книжки записів про трудовий стаж в СВК «Клюсівський» нікому з них не робив. Десь приблизно з 2004 року молоко, яке надоювалось від корів СВК «Клюсівський», котрі належали пайовикам, він почав здавати від себе фізичної особи ОСОБА_1, так як розрахунковий рахунок СВК був арештований ДВС Щорського районного управління юстиції. Гроші за здане молоко забирав він особисто у збиральника молока ТОВ « Полісся-молоко» ОСОБА_10 і розпоряджався цими грошима також на власний розсуд. Гроші витрачені на потреби господарства, а підтверджуючих документів не має, так як у нього не має бухгалтерії. Скільки і куди він витратив грошей не пам'ятає.

В судовому засіданні потерпілі ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 пояснили, що претензій до підсудного вони не мають.

Оскільки в судовому засіданні визнано недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин даної справи, які підсудними не оспорюються, то на підставі допиту підсудного ОСОБА_1 та потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 суд приходить до висновку, що підсудний ОСОБА_1 своїми умисними діями, які виразилися у грубому порушенні законодавства про працю та у привласненні та розтраті чужого майна, яке було ввірене особі і перебувало в її віданні, вчиненого шляхом зловживання службовою особою

3

своїм службовим становищем, вчинив злочини, передбачені ч. 1 ст. 172, ч. 2 ст. 191 КК України і що його дії правильно кваліфіковані органами досудового слідства.

Обставиною, що пом'якшує покарання підсудного згідно ст. 66 КК України є добровільне відшкодування завданої шкоди, щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання підсудного, згідно ст. 67 КК України не встановлено.

При визначенні міри покарання підсудному ОСОБА_1 суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки скоєних ним злочинів, один з яких є злочином середньої тяжкості, а іншій являється злочином невеликої тяжкості, але від яких не наступили тяжкі наслідки, наявність обставин, що пом'якшують покарання підсудного та відсутність обставин, що обтяжують покарання, особу підсудного, раніше не судимого, за місцем проживання характеризується позитивно, думку потерпілих, відшкодування шкоди, має на утриманні неповнолітніх дітей, а тому суд приходить до висновку, що підсудному слід призначити покарання за ч. 1 ст. 172 КК України у вигляді штрафу на користь в межах санкції статті. За ч. 2 ст. 191 КК України суд вважає за можливе застосувати ч. 2 ст. 69 КК України в частині додаткової міри покарання та не застосовувати позбавлення прав обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, з урахуванням вищенаведених обставин.

В задоволенні цивільного позову ОСОБА_4, суд вважає за необхідне відмовити, оскільки він в судовому засіданні відмовився від заявлених позовних вимог.

Речових доказів не має.

Підстав для зміни чи скасування запобіжного заходу суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 321-324, 333-335 КПК України суд, -

ЗАСУДИВ:

 ОСОБА_1 визнати винним в скоєнні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 172, ч. 2 ст. 191 КК України і призначити покарання :

за ч.1 ст. 172 КК України у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 510 ( п'ятсот десять) грн.

за ч. 2 ст. 191 КК України із застосуванням ч. 2 ст. 69 КК України у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 850 ( вісімсот п'ятдесят) грн. без позбавлення права обіймати посади чи займатися певною діяльністю.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом повного складання призначених покарань, остаточно призначити покарання у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 1360 ( одна тисяча триста шістдесят) грн. без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.

В задоволенні цивільного позову ОСОБА_4 -  відмовити.

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_1 залишити попередню - підписку про невиїзд.

На вирок може бути подано апеляцію протягом п'ятнадцяти діб з моменту проголошення вироку з подачею апеляції через Щорський районний суд Чернігівської області до апеляційного суду Чернігівської області.