Справа № 11-а-607                                                       Головуючий у першій інстанції Шибко Л.В.

Категорія КК: ч.1 ст. 115                                                                          Доповідач Ковальська В.В.

                                                                                                            

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

14 травня 2008 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:

Головуючого - судді Лагнюка М.М.

суддів Верховець Т.М., Ковальської В.В.

за участю прокурорів Решетняк Н.О., Карпука Ю.А.

потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2

захисника ОСОБА_3,                                                                                           

засудженого ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляціями прокурора Шабаліна М.В., потерпілих ОСОБА_1 і ОСОБА_2, захисника ОСОБА_3, засудженого ОСОБА_4 на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 30 січня 2008 року,

встановила:

 

Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 30 січня 2008 року ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1,  зареєстрований  та проживає за адресою АДРЕСА_1, раніше не судимий, засуджений за ч. 1 ст. 115 КК України на 14 років позбавлення волі; за ч. 1 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом  поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено покарання у виді 14 років позбавлення волі.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь потерпілого ОСОБА_1 на відшкодування матеріальних збитків 26683 грн. 87 коп., на відшкодування моральної шкоди - 50000 грн.

 

 

Згідно з вироком, ОСОБА_4 засуджений за те, що 30.12.2006 року близько 13 години 15 хвилин, перебуваючи на кухні квартири АДРЕСА_2, з метою умисного вбивства ОСОБА_5, на ґрунті неприязних стосунків, заздалегідь приготованим молотком, який він приніс з собою з мотивів приховання особистих стосунків з ОСОБА_5 від своєї дружини, наніс останній близько 11 ударів молотком по голові, тим самим спричинивши відкриту черепно-мозкову травму голови, що є небезпечною для життя та має ознаки тяжкого тілесного ушкодження, внаслідок якого настала смерть ОСОБА_5

Після вчинення умисного вбивства ОСОБА_5 в період часу з 13 години 15 хвилин до 13 години 40 хвилин, ОСОБА_4 з метою інсценування вбивства з корисливих мотивів, щоб відвести від себе підозру, таємно викрав з квартири АДРЕСА_2, належне ОСОБА_5 майно: мобільний телефон «Самсунг Е - 770» з навушниками, вартістю 750 грн., червону дорожню сумку, вартістю 70 грн., жіночу блузку білого кольору, вартістю 100 грн., магнітофон, вартістю 300 грн., чорну дорожню сумку, вартістю 100 грн., гроші на загальну суму 600 грн., пакунок з подарунками, в якому знаходились фрукти та косметика, на загальну суму приблизно 400 грн., та пульт дистанційного керування, що матеріальної цінності не представляє, а всього майна на загальну суму 2320 грн.

В апеляції прокурор Шабалін М.В., який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, просить вирок суду скасувати та постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 115 КК України покарання у виді 15 років позбавлення волі, за ч. 1 ст. 185 КК України - 2 роки позбавлення волі, на підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити покарання у виді 15 років позбавлення волі.

Апелянт посилається на те, що суд при призначенні покарання не врахував тяжкість вчиненого злочину, невизнання ОСОБА_4 своєї вини у вчиненні злочину, намагання засудженого в суді першої інстанції уникнути кримінальної відповідальності шляхом заперечення своєї вини у вчиненому, та те, що засуджений не відшкодував заподіяну потерпілим шкоду. Також апелянт просить врахувати ступінь моральних страждань, яких зазнали рідні та знайомі ОСОБА_5

В апеляції потерпілі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 просять скасувати вирок в частині призначеного покарання і цивільного позову та призначити ОСОБА_4 за вчинення вбивства з особливою жорстокістю покарання у виді 15 років позбавлення волі і задовольнити у повному обсязі позов про стягнення з ОСОБА_4 200000 гривень на відшкодування моральної шкоди.

 

Потерпілі вважають, що ОСОБА_4 вчинив вбивство їх дочки ОСОБА_5 з корисливих мотивів, оскільки він не працював та, відповідно, не мав ніяких коштів, а після вчинення вбивства викрав з квартири речі, які належали потерпілій. У потерпілої ОСОБА_5 не було ніяких підстав давати ОСОБА_4 свої речі для того, щоб він їх продавав, оскільки потерпіла працювала і мала кошти, зокрема, на картковому банківському рахунку. Корисливий мотив, на думку потерпілих, підтвердили в судовому засіданні свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 При цьому потерпілі не допускають, що їх дочка могла мати близькі стосунки з підсудним.

Нанесення молотком 11 ударів по голові потерпілої апелянти розцінюють як вчинення вбивства з особливою жорстокістю.

Крім цього, апелянти вважають, що ОСОБА_4 вчинив злочин разом з своєю сестрою ОСОБА_8 та її співмешканцем ОСОБА_9, але органи досудового слідства сфальсифікували матеріали справи з метою полегшення становища ОСОБА_4, якому довелося б відповідати за вчинення злочину у складі групи осіб.

Разом з тим, вказуючи на неправильність і неповноту досудового слідства, потерпілі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 наголошують на тому, що вони не наполягають на проведенні додаткового досудового розслідування, оскільки вони не мають ні сил, ні здоров'я на проведення додаткового розслідування. А матеріали справи безсумнівно свідчать про те, що саме ОСОБА_4 вчинив вбивство їх дочки ОСОБА_5 і тому підсудний заслуговує на максимальну міру покарання - 15 років позбавлення волі.

Також в апеляції потерпілих ОСОБА_1 і ОСОБА_2 з посиланням на характеристику загиблої, вказується на те, що суд не оцінив ступінь моральних страждань, які вони переживають у зв'язку із вбивством дочки.

В апеляції захисник ОСОБА_3 просить вирок суду скасувати, та постановити щодо ОСОБА_4 виправдувальний вирок у зв'язку з недоведеністю його участі у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, та відсутністю складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України.

Апелянт вказує на те, що згідно з вироком вбивство ОСОБА_5 сталося о 13 год. 15 хв., проте згідно з показаннями потерпілих вони говорили з дочкою по телефону о 14 год. Захисник вказує на те, що у зв'язку з необхідністю встановити час останньої розмови ОСОБА_5  по

 

мобільному    телефону,    він    неодноразово    заявляв    клопотання    про витребування роздруківок розмов мобільних телефонів ОСОБА_5, ОСОБА_2, та телефону засудженого, свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_4, проте суд безпідставно відмовив у задоволенні вказаних клоштань.

Апелянт наголошує на необхідності встановити особу на ім'я ОСОБА_13, з яким відповідно до пояснень ОСОБА_10, у ОСОБА_5 був роман та перевірити причетність цієї особи до вбивства потерпілої.

Згідно з показаннями свідків ОСОБА_11 і ОСОБА_12 коли ОСОБА_4 повернувся додому то мав при собі дві дорожні сумки, які вони розібрали, і в яких не було чужих речей.

Захисник звертає увагу на ряд протиріч у висновках експертизи і відтворенні обстановки та обставин подій. Згідно з протоколом про відтворення обставин події ОСОБА_4 вказував, що витер лице від крові потерпілої рукавом светра, проте експертиза вказаного светра зробила висновок, що жодних слідів крові на ньому не виявлено. Також, експертиза не виявила слідів пальців рук на пляшці з водою та пульті, які зі слів ОСОБА_4 під час проведення відтворення він тримав без рукавичок.

Крім того, захисник вказує, що у справі відсутні дані про те, звідки було отримано інформацію про пакунок, в якому містилися речі, викрадені з квартири та вилучені в м. Світловодськ на смітнику. Понятий ОСОБА_14 показував, що ОСОБА_4 стояв осторонь при виявленні і вилученні вказаного пакунку та жодних пояснень не давав.

На думку апелянта, мотив вбивства, встановлений судом, є хибним, та нічим не підтверджується. Також, захисник вказує, що при явці з повинною та відтворенні обстановки і обставин події до ОСОБА_4 застосовувались незаконні методи слідства у виді психічного тиску з боку працівників міліції, тому його показання не слід враховувати, а інших доказів його вини у матеріалах справи немає.

В апеляції та доповненні до неї засуджений ОСОБА_4 просить вирок скасувати і постановити виправдувальний вирок з підстав, аналогічних тим, які вказані в апеляції захисника ОСОБА_3

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який підтримав апеляції прокурора і потерпілих; потерпілих, які підтримали свою апеляцію та апеляцію прокурора; засудженого і його захисника, які підтримали свої апеляції; виступи учасників процесу в судових дебатах та останнє слово засудженого; перевіривши матеріали справи та доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції прокурора, засудженого і його захисника до

 

задоволення не підлягають, апеляція потерпілих підлягає до задоволення частково, а вирок суду необхідно змінити, виходячи з таких підстав

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні зазначеного у вироку злочину при обставинах, встановлених судом, відповідає фактичним обставинам справи і підтверджений перевіреними в судовому засіданні та детально викладеними у вироку доказами. Зокрема, показаннями потерпілих ОСОБА_1 і ОСОБА_2, свідків ОСОБА_15, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_7 ОСОБА_6, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 Також суд послався у вироку на дані протоколів огляду місця події, відтворення обстановки і обставин події злочину, вилучення частини викрадених речей та знаряддя злочину, вилучення мобільного телефону, висновки судово-медичної та криміналістичної експертиз.

Посилання в апеляціях засудженого та його захисника а також потерпілих на неповноту і протиріччя досудового та судового слідства є безпідставними та спростовуються зібраними у справі доказами.

Так, спростовується матеріалами справи доводи апеляцій засудженого і захисника про те, що на встановлений органами досудового слідства час вбивства - 13 годин 15 хвилин потерпіла ОСОБА_5 була живою, оскільки за показаннями її батьків, близько 14 години вона розмовляла по телефону з своєю матір'ю.

На досудовому слідстві свідок ОСОБА_2 - мати потерпілої пояснювала, що 30.12.2006 року близько 14 години їй зателефонувала дочка і повідомила, що вона перебуває в магазині, де купує подарунки і поїде з Києва маршрутним таксі о 17 годині ( т.1, а.с. 145). Таку ж інформацію на досудовому слідстві зі слів своєї дружини давав потерпілий ОСОБА_1

В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_2 уточнила, що з магазину під час покупки подарунків дочка телефонуваала їй об 11 годині. При цьому дочка сказала, що до 12 години їй ще треба на роботу. Зателефонувавши матері близько 12 години, потерпіла ОСОБА_5 повідомила про те, шо вона встигає на маршрутне таксі на 17 годину (т. З, а.с. 131).

Показання потерпілої ОСОБА_2 про час телефонних переговорів з дочкою повністю підтверджуються роздруківкою телефонних дзвінків з номеру мобільного телефону НОМЕР_1, яким користувалалсь потерпіла ОСОБА_5 (т. 2, а.с. 87).

 

З  цієї  ж  роздруківки  вбачається,   що   після  розмови  з  матір'ю, 30.12.2006 року о 12 годині 17 хвилин ОСОБА_5 телефонувала на номер 380977946496, яким користувався ОСОБА_4 і більше ніяких дзвінків з номеру телефону, яким користувалась потерпіла ОСОБА_5 не було.

Будучи допитаним 1.01.2007 року в якості підозрюваного, ОСОБА_4 детально розповів про події, які перебували вбивству потерпілої ОСОБА_5, а також про обставини вчинення вбивства та викрадення майна потерпілої. При цьому у своїх показаннях ОСОБА_4 вказував на те, що протягом 28-30 грудня 2006 року він мав телефонні розмови по мобільному телефону з потерпілою ОСОБА_5, своєю сестрою ОСОБА_8 та співмешканцем сестри ОСОБА_9 та зазначав приблизний час таких розмов. Показання підозрюваного ОСОБА_4 по час розмов та час вчинення злочину повністю підтверджуються показаннями потерпілих, свідків та іншими матеріалами справи.

Зокрема, з інформації, наданої органам досудового слідства компанією «Київстар» 13.04.2007 року, тобто після допиту ОСОБА_4, вбачається, що телефонні розмови, на які посилався підозрюваний дійсно відбувалися у вказаний ним час (т. 2, а. с. 83-87). Про те, що у зазначений час вини мали розмови по мобільному телефону з ОСОБА_4 пояснювали також свідки ОСОБА_8 і ОСОБА_9.

Отже, колегія суддів вважає правильним висновок суду, викладений у вироку про час вчинення вбивства потерпілої ОСОБА_5

В апеляціях потерпілих, засудженого та його захисника заперечується мотив вбивства, встановлений органами досудового слідства і визнаний судом першої інстанції. Аналіз матеріалів справи не дає підстав вважати, що вбивство потерпілої ОСОБА_5 було вчинене з корисливих мотивів, оскільки вказана обставина недоведена. Так, потерпіла ОСОБА_2, свідки ОСОБА_6, ОСОБА_16 і ОСОБА_7 пояснювали про те, що ОСОБА_4 позичав у потерпілої ОСОБА_5 гроші. Проте ні потерпіла, ні свідки не вказували на те, що між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з приводу боргу були які-небудь непорозуміння, які б могли стати причиною для вбивства. Та обставина, що після вбивства ОСОБА_4 забрав деякі речі, які належали потерпілій ОСОБА_5, сама по собі не може свідчити про корисливий мотив, оскільки ОСОБА_4 пояснював свої дії намаганням інсценувати пограбування і такі пояснення підсудного матеріалами справи не спростовані. Таким чином, в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про те, що ОСОБА_4 вчинив вбивство ОСОБА_5 з корисливих мотивів.

 

Разом з тим, показання ОСОБА_4 про стосунки між ним та потерпілою, які склалися напередодні вбивства ОСОБА_5 та мотив вбивства знайшли підтвердження. Так, підозрюваний ОСОБА_4 вказував на те, що до 30.12.2006 року він неодноразово зустрічався з потерпілою. При цьому про зустрічі чи скасування їх вони домовлялись по мобільному телефону. Ця обставина підтверджується роздруківкою дзвінків з номерів мобільних телефонів, якими користувались ОСОБА_4 та ОСОБА_5, з якої вбачається, що в період з 28.122006 року по 30.12.2006 року підсудний та потерпілий неодноразово телефонували один одному та обмінювались СМС-повідомденнями.

Також по справі не встановлено, що до вбивства ОСОБА_5 причетні інші особи, зокрема, ОСОБА_8 та ОСОБА_9. Так, свідок ОСОБА_17, який проживає у квартирі, розташованій під квартирою АДРЕСА_2, пояснював, що 30.12.2006 року близько 13 години 15-20 хвилин з горішньої квартири він чув жіночі та чоловічі кроки, свідок зрозумів, що було дві особи (т. 3, а.с. 165). Свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9. на досудовому слідстві та в судовому засіданні давали незмінні показання про те, в який час і де вони зустрічалися з ОСОБА_4 та мали з ним розмови по мобільному телефону і ці показання узгоджуються з показаннями ОСОБА_4 та підтверджуються роздруківкою телефонних розмов, які є в справі (т. 2, а.с. 84-86), тобто матеріали справи не містять даних про те, що ОСОБА_8 та ОСОБА_9. причетні до вчинення злочину.

Також матеріали справи не містять даних про причетність до вбивства особи на ім'я ОСОБА_13, з яким, згідно з поясненнями співробітників потерпілої ОСОБА_5, вона познайомилась незадовго до смерті.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляції потерпілих про те, що вбивство ОСОБА_5 було вчинене з особливою жорстокістю, оскільки відсутні докази того, що підсудний, позбавляючи потерпілу життя, усвідомлював, що завдає їй особливих фізичних страждань.

Не приймаються до уваги також доводи апеляції засудженого і його захисника про непричетність ОСОБА_4 до вбивства ОСОБА_5, виходячи з наступного.

У явці з повинною та при допиті в якості підозрюваного ОСОБА_4, вказуючи на те, що він вбив ОСОБА_5 та забрав з її квартири речі, показав, що серед інших рече він взяв мобільний телефон «Самсунг», якого передав ОСОБА_9 для продажу. Свідок ОСОБА_9. підтвердив такі показання ОСОБА_4 і пояснив, що 30.12.2006 року близько 18 години він телефонував ОСОБА_4 з ринку «Караваєві дачі» та повідомив, що телефон коштує 600 гривень, на що ОСОБА_4 сказав

 

продавати телефон. Згідно з матеріалами справи телефон, який належав потерпілій ОСОБА_5 був вилучений у гр. ОСОБА_18, який купив його на ринку «Караваєві дачі» (т. 1, а.с. 1919-194).

Посилання засудженого на те, що потерпіла ОСОБА_5 сама передала йому телефон для продажу, бо мала потребу в грошах є безпідставними, оскільки з матеріалів справи вбачається, що у потерпілої ОСОБА_5 були кошти як готівкою, так і на картковому банківському рахунку. Крім того, колегія суддів вважає, що якби потерпіла дійсно мала потребу в грошах, то вона не передавала б ОСОБА_4, який не мав місця роботи, мобільний телефон для продажу, тому що, працюючи в магазині мобільного зв'язку потерпіла мала можливість сама реалізувати телефон.

Не виявлення органами досудового слідства інших речей, які зникли з квартири потерпілої, не можна розцінювати як недоведеність вини ОСОБА_4

З матеріалів справи вбачається, що станом на 30.12.2006 року у ОСОБА_4 коштів не було. З показань самого ОСОБА_4 та свідків ОСОБА_8 і ОСОБА_9 випливає, що вранці, близько 10 години 30.12.2006 року ОСОБА_9. позичив ОСОБА_4 50 гривень для придбання коліс для дитячого візка. А коли ОСОБА_4 ввечері 30.12.2006 року спочатку маршрутним таксі, а потім на таксі приїхав додому в м. Світловодськ Кіровоградської області, то згідно з показаннями свідка ОСОБА_12 у нього були гроші - 200 чи 300 гривень.

Показання підозрюваного ОСОБА_4 про знаряддя вчинення злочину та речі, які він забрав з квартири потерпілої ОСОБА_5, повторені ним в процесі відтворення обстановки і обставин подій, підтверджуються, зокрема, речовими доказами: пакетом чорного кольору з написом «PUMA», в якому були молоток та пульт дистанційного керування з плямами бурого кольору, поштовий конверт, навушники, пляшка. Вказані речі були виявлені та вилучені у місті Світловодську Кіровоградської області, де проживав ОСОБА_4, у сміттєвій ямі, на яку вказав сам ОСОБА_4 (т. 1, а.с. 143). Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_14, який був понятим при вилученні знаряддя злочину та інших речових доказів, пояснив, що ОСОБА_4 був присутнім при вилученні вказаних речей, але в присутності свідка не говорив про те, що ці речі належать йому. За висновком судово-цитологічної експертизи на молотку та пульті дистанційного керування знайдена кров, ймовірно утворена за рахунок потерпілої ОСОБА_5

Колегія суддів вважає, що не виявлення слідів крові потерпілої на светрі підсудного  та відсутність його відбитків пальців на молотку і пульті

 

дистанційного керування не є доказом непричетності ОСОБА_4 до вбивства.

Відмовляючись від своїх показань про обставини вчинення вбивства потерпілої ОСОБА_5, ОСОБА_4 пояснив це тим, що давав такі показання під впливом працівників міліції, які застосовували до нього незаконні методи слідства у виді психологічного впливу. Такі пояснення ОСОБА_4 не можуть бути взяті до уваги, оскільки з показань підозрюваного ОСОБА_4 від 1.01.2007 року вбачається, що він давав таку інформацію, яка не могла бути відома працівникам міліції на момент допиту, а згодом ця інформація підтверджувалась. Це стосується, зокрема, даних про телефонні розмови по мобільному телефону з потерпілою ОСОБА_5, свідками ОСОБА_8 і ОСОБА_9

Крім того, органом досудового слідства перевірялись заяви ОСОБА_4 про застосування до нього незаконних методів слідства працівниками міліції і постановою слідчого прокуратури Шевченківського району м. Києва від 27.04.2007 року в порушенні кримінальної справи за вказаним фактом було відмовлено за відсутністю події злочину (т.3, а.с. 16).

При розгляді справи судом не було допущено порушень вимог кримінально-процесуального закону та неповноти судового слідства. У зв'язку з цим колегія суддів не приймає посилання захисника на те, що суд безпідставно не задовольнив його клопотання про витребування інформації про телефонні дзвінки, оскільки вказана інформація була отримана ще на досудовому слідстві і є в матеріалах справи.

Отже, доводи апеляції засудженого ОСОБА_4 і його захисника ОСОБА_3 про непричетність ОСОБА_4 до вбивства спростовуються зібраними у справі доказами, тому вказані апеляції не задовольняються.

Дії ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 115 та ч. 1 ст. 185 КК України кваліфіковані правильно.

При призначенні покарання ОСОБА_4 суд врахував тяжкість вчиненого злочину та особу підсудного, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується та має на утриманні неповнолітню дитину, відсутність обставин, що обтяжують та пом'якшують покарання і призначив покарання у виді позбавленні волі в межах санкцій ч. 1 ст.115 та ч. 1 ст. 185 КК України. Вказане покарання є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Також суд правильно призначив ОСОБА_4 покарання за правилами ст. 70 КК України. Тому колегія суддів не вбачає підстав для

 

призначення ОСОБА_4 більш тяжчого покарання, як призначив суд першої інстанції,  отже,  підстав для задоволення  апеляції прокурора та апеляції потерпілих в частині призначення більш суворого покарання немає.

Разом з тим, колегія суддів приймає до уваги доводи апеляції потерпілих, які стосуються розміру задоволеного цивільного позову в частині моральної шкоди. Суд вмотивував підстави для задоволення цивільного позову про відшкодування моральної шкоди, але при визначенні його розміру не врахував ступінь моральних та психологічних страждань, яких зазнали потерпілі внаслідок вбивства їх дочки, а також суттєвість змін і погіршення нормального перебігу їх життя після вказаної події. Колегія суддів вважає, що цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди підлягає до задоволення у повному об'ємі, тобто в сумі 200000 гривень, тому згідно з п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України вирок суду щодо ОСОБА_4 треба змінити, збільшивши суму, яка підлягає стягненню із засудженого на користь потерпілого на відшкодування моральної шкоди.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України колегія суддів, -

 

ухвалила:

 

Апеляції прокурора Шабаліна М.В., захисника ОСОБА_3, засудженого ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Апеляції потерпілих ОСОБА_1 і ОСОБА_2 задовольнити частково.

Вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 30 січня 2008 року щодо ОСОБА_4 змінити: збільшити суму, яка підлягає стягненню із засудженого на користь потерпілого на відшкодування моральної шкоди, стягнувши з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 200000 (двісті тисяч) гривень.

В решті вирок залишити без змін.