Справа № 11 -а-754 Головуючий 1- ої інстанції - Котович О.Л.
Категорія -115 ч.1 КК України Доповідач - Бєлан Н.О.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 травня 2008 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:
Головуючого - судді Бєлан Н.О.
Суддів - Британчука В.В., Наставного В.В.
за участю прокурора Мішкової Г. О.
захисника ОСОБА_1
засудженого ОСОБА_2
розглянула в судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляціями прокурора Апаріна І.В., який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, засудженої ОСОБА_3, захисника ОСОБА_1 на вирок Деснянського районного суду м. Києва від 5 березня 2008 року.
Цим вироком
ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка та мешканка м. Бровари Київської області, яка не мала судимості, -
засуджена за ст.115 ч. 1 КК України на 10 років позбавлення волі.
ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженець селища Володарка Київської області, мешканець м. Бровари Київської області, який не мав судимості, -
засуджений за ст.396 ч. 1 КК України на 3 місяці арешту.
ОСОБА_3 визнана винною у тому, що 1 жовтня 2007 року, приблизно о 14 год.30 хв., в лісопарковій зоні Дарницького лісництва Деснянського району м. Києва, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, на ґрунті особистих неприязних відносин умисно протиправно заподіяла смерть ОСОБА_4, нанісши йому клинком ножа удар у груди.
Засуджений ОСОБА_2, вчинив тоді ж заздалегідь не обіцяне приховування особливо тяжкого злочину, бо перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, після скоєного умисного вбивства взяв у ОСОБА_3 ніж і заховав його, вткнувши у землю, біля місця злочину.
В апеляції прокурор просить вирок змінити щодо засудженого ОСОБА_2, визнавши обставину, що пом'якшує покарання, його щире каяття.
Засуджена ОСОБА_3 в апеляції просить вирок скасувати, а справу повернути на новий судовий розгляд внаслідок неповноти та однобічності проведеного судового слідства. На обґрунтування своїх доводів навела наступні аргументи.
Вважає, що показання свідка ОСОБА_5 та засудженого ОСОБА_2 судом необгрунтовано визнані достовірними, бо вони змовились між собою і давали суперечливі показання. Крім того, останній намагався зникнути з місця злочину, а ОСОБА_5 є співучасник злочину.
Звертає увагу на те, що ніж, яким потерпілому було заподіяно 5 ударів, дійсно належить їй, але який вона з дому не брала, і не стверджувала, як зазначено у вироку, що забрала його з рук ОСОБА_5, а тільки припускала це. На її думку, суд не з'ясовував, хто наносив удари потерпілому, механізм заподіяння йому тілесних ушкоджень, з урахуванням того, що у бійці з останнім брали участь ОСОБА_5 та ОСОБА_2
Також засуджена стверджує, що відбувся прискорений розгляд справи, а тому вона не могла довести, що у неї не було умислу на вбивство. При цьому суд першої інстанції не урахував, що вона викликала швидку допомогу, чекала працівників міліції і не мала наміру ухилятися від кримінальної відповідальності та покарання, бо щиро кається у вчиненому злочині.
Захисник ОСОБА_1 в апеляції порушила питання про зміну вироку в частині покарання, яке просила пом'якшити, бо вважає, що судом безпідставно не урахована пом'якшуюча обставина - щире каяття засудженої у вчиненні злочину, її явка з повинною, сприяння розкриттю злочину. Також стверджує, що поза увагою суду залишилася поведінка потерпілого, який був в стані алкогольного сп'яніння і спровокував засуджену на такі дії, при цьому вважає, що умислу на позбавлення його життя у останньої не було.
У судовому засіданні захисник підтримала доводи апеляції про пом'якшення покарання винній, уточнивши, що кваліфікацію дій засудженої та фактичні обставини справи не оспорює.
Іншими особами, що мають право подати апеляцію, вирок не оскаржений.
Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, яка підтримала апеляцію прокурора про зміну вироку щодо ОСОБА_2, вказані пояснення захисника, пояснення та останнє слово засудженого ОСОБА_2, який заперечував проти апеляції засудженої ОСОБА_3 і пояснював, що підстав обмовляти засуджену ОСОБА_3 немає і саме вона заподіяла ножем тілесні ушкодження потерпілому, бо вважає, що захищалася від нього, провівши судові дебати, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи, зазначені в апеляціях, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляцій засудженої ОСОБА_3 та її захисника.
Висновок суду про доведеність винуватості засудженої у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_4 за обставин, наведених у вироку, відповідає матеріалам справи, оскільки підтверджується доказами, які ретельно були перевірені у судовому засіданні.
Як убачається з матеріалів справи, на початку досудового слідства, у тому числі й на очній ставці з ОСОБА_5, засуджена заперечувала факт нанесення ударів ножем потерпілому і наполягала, що підчас бійки, в якій, крім останніх, брав участь і ОСОБА_2, вона забрала у когось ніж, який потім викинула.
Проте в подальшому свої показання змінила і підтверджувала обставини заподіяння нанесення ударів ножем по тулубу потерпілого. При цьому зазначала, що ОСОБА_5 проявляв до неї ревнощі із-за потерпілого і він першим вдарив останнього кулаком в обличчя, а потім став битися з ним, коли той назвав її повією. У бійці брав участь і ОСОБА_2, але вони не могли справитися з ним. Також засуджена не заперечувала, що потерпілому під час бійки вона ножем нанесла три удари по тулубу і останній раз ударила того у груди, схвативши ніж обома руками, після чого потерпілий впав.
Про такі обставини засуджена зазначала у явці з повинною (а.с.111 т.1).
Під час відтворення обстановки та обставин подій заявляла, що вона бажала допомогти хлопцям, тому наносила удари потерпілому ножем, та востаннє вдарила його у ліву частину грудей з розмаху так, що попала у серце (а.с.135-137 т.1).
Аналогічні показання засуджена давала і у судовому засіданні.
Разом з тим, протягом як досудового, так і судового слідства вона не посилалася на обставини, які свідчили б про заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень ножем іншими особами, зокрема ОСОБА_5 або ОСОБА_2, і заявляла про те, що не бачила, щоб хтось з них наносив такі удари.
Більш того, підтвердила їх показання у тому, що саме вона запропонувала викликати міліцію, якій слід було повідомити про те, що вони знайшли у лісі потерпілого, який був вже пораненим.
Навпаки, засуджений ОСОБА_2 та свідок ОСОБА_5 протягом досудового слідства підтверджували вказані у вироку обставини заподіяння засудженою потерпілому тілесних ушкоджень ножем.
Як убачається з протоколу судового засідання, свідок ОСОБА_5 дійсно змінив свої показання і заявив, що не бачив, як засуджена наносила потерпілому удари ножем. Проте судом першої інстанції його показання ретельно проаналізовані, зіставлені з іншими доказами і обґрунтовано визнані недостовірними, оскільки спростовуються об'єктивними доказами у справі.
Зокрема, за показаннями засудженого ОСОБА_2, з потерпілим вони вживали горілку і після того, як останній назвав засуджену хвойдою, він вдарив його рукою в обличчя, потім билися з ним разом з ОСОБА_5. Під час бійки знепритомнів, а піднявшись, він побачив, що бійка відбувається між засудженою та потерпілим, при цьому ОСОБА_5 сидів на землі. Коли підійшов ближче до них, то побачив, як засуджена вдарила потерпілого в груди ножем, який тримала двома руками, після чого той впав, і саме за проханням засудженої, він заховав ножа, встромивши його у землю.
З даних протоколу відтворення обстановки та обставин події
убачається, що за вказівкою засудженого ОСОБА_2 під час цієї слідчої дії був знайдений ніж, який під час допиту був впізнаний засудженою ОСОБА_3, і остання стверджувала, що саме цим ножем вона наносила удари потерпікому.
Такі ж показання давав засуджений ОСОБА_2 і на досудовому слідстві.
Наведені показання співпадають як з показаннями ОСОБА_5 на досудовому слідстві про те, що він бачив, як ОСОБА_3 неодноразово наносила удари потерпілому ножем, який потім узяла двома руками і вдарила того в область серця, так і самої засудженої у судовому засіданні.
Оскільки такі показання ОСОБА_5 узгоджуються з іншими доказами у справі, суд першої інстанції обґрунтовано визнав їх достовірними.
Отже, що стосується тверджень в апеляції засудженої ОСОБА_3 про причетність ОСОБА_5 до вчинення злочину, то вони не ґрунтуються на матеріалах справи, більш того конкретні аргументі щодо цього апелянтом не наведені.
Позбавлені підстав доводи засудженої про суперечність показань свідка ОСОБА_5 та засудженого ОСОБА_2.
Судом досліджені їх показання на досудовому слідстві, які зіставлені з показаннями протягом судового слідства, і у вироку дана належна оцінка.
За висновком експерта, у потерпілого було виявлена множинність колото-різаних поранень тулубу. Проте смерть його настала від проникаючого колото-різаного поранення грудної клітини з пошкодженням серця, при цьому довжина ранового каналу - 10, 5см.
У судовому засіданні апеляційної інстанції засуджений ОСОБА_2 підтвердив, що удари ножем потерпілому наносила засуджена ОСОБА_3, і який на її прохання він сховав після вчинення вбивства, при цьому заявив, що у нього та ОСОБА_5 немає підстав обмовляти засуджену ОСОБА_3 Також він визнає зазначені у вироку обставини стосовно вчинення ним заздалегідь не обіцяного приховування особливо тяжкого злочину.
Разом з тим його посилання на те, що удари вона наносила, захищаючись від дій потерпілого, позбавлені підстав. Такі доводи засудженої перевірялися у судовому засіданні і не знайшли свого підтвердження, а у апеляції засуджена на такі обставини навіть і не посилається.
Безпідставними є твердження засудженої про спрощений порядок дослідження доказів у справі, бо вони не ґрунтуються на матеріалах справи.
Судове слідство проведено відповідно до встановленого порядку повного дослідження доказів і судовою колегією не встановлені такі порушення, які б піддавали сумніву законність та обґрунтованість вироку.
Отже, суд першої інстанції, ретельно дослідивши наведені докази, дав їм належну оцінку та дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості засудженої ОСОБА_3 у навмисному вбивстві потерпілого і правильно визначив кваліфікацію її дій за ст.115 ч. 1 КК України.
Правильною визнані кваліфікація дій засудженого ОСОБА_2 за ст.396 ч. 1 КК України.
Міра покарання призначена засудженим відповідно до ст.65 КК України.
Засуджена ОСОБА_3 вчинила особливо тяжкий злочин у стані алкогольного сп'яніння, а з урахуванням конкретних обставин справи, даних про її особу, без визначених занять, бо не працює, зловживає алкогольними напоями протягом трьох років і потребує лікування від алкоголізму, її поведінка протягом досудового і судового слідства, під час якого не встановлені обставини, які б свідчили про те, що засуджена дає критичну оцінку своїй поведінці, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність такої пом'якшуючої обставини, як щире каяття.
Непереконливими слід визнати доводи в апеляціях про активне з боку засудженої сприяння розкриттю злочин, оскільки такі дані у справі відсутні.
Разом з тим, слід визнати обгрунтованими посилання в апеляції прокурора про безпідставність висновку суду першої інстанції про відсутність пом'якшуючої обставини покарання - щире каяття ОСОБА_2 у вчиненому злочині, бо не відповідає матеріалам справи.
Встановлено, що засуджений ОСОБА_2 протягом як досудового, так і судового слідства давав детальні показання про вчинення злочину і заявляв, що готовий нести відповідальність.
Тому відповідні зміни належить внести у вирок. Поряд з цим покарання, його вид та розмір, призначене ОСОБА_2у з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого ним злочину, даних про його особу, обтяжуючої обставини - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, отже, відповідає вимогам зазначеного кримінального закону і є справедливим.
Судова колегія не вбачає підстав для пом'якшення покарання засудженим.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, судова колегія
УХВАЛИЛА:
Апеляції засудженої ОСОБА_3, її захисника ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Апеляцію прокурора Апаріна І.В. задовольнити і визнати як обставину, що пом'якшує покарання, щире каяття ОСОБА_2 у вчиненому злочину. В решті вирок Деснянського районного суду м. Києва від 5 березня 2008 року щодо нього та засудженої ОСОБА_3 залишити без змін.