Справа № 22-ц-341-Ф/08    

Головуючий суду першої інстанції   Левченко В.П.

Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції            Мудрова В.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2008 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:

головуючого, судді     Моісеєнко Т.І.

суддів  Іщенка В.І.,

Мудрової В.В.

при секретарі  Брежнєвій O.K.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право на користування жилим приміщенням, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про вселення, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Керченського міського суду АР Крим від 14 листопада 2007 року,

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право на користування жилим приміщенням.

Вимоги позову мотивовані тим, що йому на підставі договору купівлі-продажу від 22 березня 1995 року належить АДРЕСА_1, однак у цій квартирі зареєстрована відповідачка, шлюб з якою був розірваний 6 жовтня 2006 року, і її неповнолітній син ОСОБА_5 15 січня 1998 року народження. Вказані особи не проживають на спірній житловій площі більше року. Перешкод у користуванні зазначеною квартирою позивач відповідачам не чинив. Вважає, що ОСОБА_2 втратила інтерес до спірної квартири.

ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про вселення, зазначивши, що з дня припинення шлюбних відносин відповідач їй матеріально не допомагає, тому вона постійно змушена виїжджати на заробіток в Росію. 29 жовтня 2007 року вона приїхала з Росії, однак попасти до квартири не мала можливості, оскільки був замінений замок вхідної двері. Просила суд вселити її та неповнолітнього сина ОСОБА_3 в АДРЕСА_1.

Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 14 листопада 2007 року позов ОСОБА_1 був задоволений - визнано ОСОБА_2 і неповнолітнього ОСОБА_3 такими, що втратили право на користування жилим приміщенням у АДРЕСА_1; у зустрічному позові ОСОБА_2 про вселення у квартиру було відмовлено. Також судом вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

На ухвалене судове рішення ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Апелянт вказує, що суд першої інстанції необгрунтовано не прийняв до уваги показання свідка ОСОБА_4, яка пояснювала, що ОСОБА_2 виїжджала в Росію на заробітки і коли поверталася, то продовжила проживання в спірній квартирі.

ОСОБА_1 були надані заперечення на апеляційну скаргу, в яких він просив суд залишити без змін рішення Керченського міського суду АР Крим від 14 листопада 2007 року та відхилити апеляційну скаргу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно вимог частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог ОСОБА_1 Також суд дійшов висновку щодо недоведеності зустрічного позову ОСОБА_2

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

У частині 2 статті 405 Цивільного кодексу України зазначено, що член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до договору купівлі-продажу від 22 березня 1995 року за реєстром № 2455 власником однокімнатної АДРЕСА_1, АР Крим є ОСОБА_1 (а.с. 4-5). Вказана квартира була придбана до укладення шлюбу позивача з ОСОБА_2 У зазначеній квартирі, згідно особовому рахунку № 31621, окрім позивача з 1997 року зареєстрована також ОСОБА_2, та з 1998 року неповнолітній ОСОБА_5 (а.с. 11).

З пояснень відповідачки ОСОБА_2 випливає те, що з восени 2006 року вона виїжджала на заробітки в Російську Федерацію (а.с. 39). Відповідно до договору від 24 травня 2004 року вона працювала в місті Москва з дати укладення договору до 24 травня 2005 року (а.с. 55-58). Відповідачка не заперечувала проти того, що сина ОСОБА_3 вона залишала у своїх батьків за АДРЕСА_2, тобто у спірній квартирі він теж не мешкав.

Факт відсутності відповідачки у спірному приміщенні більш року підтверджується показаннями свідка ОСОБА_6 (а.с.39) та довідкою Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив № 24-КЕРЧ» № 47 від 12 травня 2008 року.

Крім того, у суді першої інстанції представник органу опіки та піклування Керченської міської ради заперечувала проти зустрічного позову, пояснивши, що квартира однокімнатна і не має можливості для проживання двох сімей.

Враховуючи наведене та те, що відповідачкою ОСОБА_2 не надано переконливих доказів - проживання на спірній площі у період з восени 2006 року по жовтень 2007 року, поважності причини відсутності у спірній квартирі понад один рік та того, що позивач чинив їй перешкоди у користуванні квартирою, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції щодо обґрунтованості та доведеності позовних вимог ОСОБА_1 слід визнати правильним.

Посилання апелянта щодо необгрунтованого не прийняття до уваги показань свідка ОСОБА_4 колегія суддів не бере до уваги, оскільки це було предметом дослідження суду першої інстанції, наданим доказам дана належна оцінка відповідно до вимог статті 212 Цивільного процесуального кодексу України.

Таким чином суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції ухвалене рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права, яке ґрунтується на повному та всебічному з'ясуванню всіх обставин справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору, висновки суду відповідають обставинам справи, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність у апеляційній скарзі та матеріалах справи підстав для скасування оскаржуваного рішення суду, тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення Керченського міського суду АР Крим від 14 листопада 2007 року - залишенню без змін.

Керуючись статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частиною 1 статті 308, пунктом 1 частини 1 статті 314 та статтею 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Керченського міського суду АР Крим від 14 листопада 2007 року -залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили.