Справа № 22-9784/2006 Головуючий у 1 інстанції - Хаустова Т.А.
Категорія -28 Доповідач - Гурова О.М.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 грудня 2006 року м.Донецьк
Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючої- Гурової О.М.,
суддів - Могутової Н.Г., Шевченко В.Ю.
при секретарі - Миснянко М.П.,
за участю - відповідача та його представника,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 30 серпня 2006 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Газети „Совет", ОСОБА_4 про захист честі, гідності та ділової репутації, про відшкодування моральної шкоди,-
ВСТАНОВИВ:
Представник відповідача ОСОБА_1 звернувся до Апеляційного суду Донецької області з апеляційною скаргою на рішення Слов"янського міськрайонного суду Донецької області від 30 серпня 2006 року, яким позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково: визнано недійсними та такими, що порочать честь, гідність і ділову репутацію ОСОБА_2, розповсюджені ОСОБА_3 на зустрічі з представниками засобів масової інформації 30 травня 2005 року відомості про причетність позивача до поставок лікарського препарату „трамадол" в м. Слов"янськ. Зобов"язано ОСОБА_3 принести ОСОБА_2 свої публічні вибачення та стягнуто з відповідача на користь позивача у відшкодування моральної шкоди, заподіяної розповсюдженням недостовірної інформації 50000 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати зазначене рішення, вважає, що судом неповно з'ясовані обставини, які мають значення для справи, у зв'язку з чим висновки суду не відповідають обставинам справи. Під час розслідування кримінальної справи були встановлені неодноразові факти незаконного продажу препарата „Трамадол" в аптеці № 530 по вул. Леніна, 52 в м. Слов"янську. Вказане приміщення належить на праві власності доньці позивача, вона ж є директором та разом з матір"ю ОСОБА_5 засновниками данного підприємства. Оскільки частка в статутному капіталі ТОВ „Аптека № 530" придбана дружиною позивача в період шлюбу, то відповідно, приміщення аптеки є сумісною власністю позивача ОСОБА_2 та членів його сім"ї. Враховуючи, що ОСОБА_3 говорив про факти продажу трамадолу в аптеці № 530 зі слів громадян, що звертались до нього, і такі твердження грунтуються на матеріалах кримінальної справи, представник відповідача вважав, що ця інформація є достовірною і не можу принижувати честь та гідність позивача.
Суд першої інстанції, задовольняючи частково позов ОСОБА_2, виходив з того, що досліджені судом докази підтверджують правомірність позовних вимог ОСОБА_2 в частині визнання недійсними та такими, що порочать честь, гідність та ділову репутацію позивача, розповсюджені ОСОБА_3 на зустрічі з представниками засобів масової інформації 30 травня 2005 року відомості про причетність ОСОБА_2 до поставок лікарського препарату „трамадол" в м. Слов'янськ. Також суд вважав, що з ОСОБА_3 на користь позивача слід стягнути і моральну шкоду, оскільки відповідач навмисно розповсюджував свідчення про позивача, що не відповідають дійсності та порочать його честь, гідність і ділову репутацію.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача та його представника, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення - зміні з таких підстав.
Відповідно до ст. 309 ЦПК України, підставою для зміни рішення в апеляційному порядку і ухвалення нового рішення є неповне з"ясування судом обставин, що мають значення для справи.
Суд 1-ї інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про правомірність позовних вимог ОСОБА_2 і необхідність відшкодування заподіяної позивачеві моральної шкоди. Але при визначення розміру суми відшкодування, судом враховані тільки втрати немайнового характеру внаслідок моральних страждань та інших негативних явищ, заподіяних позивачеві, і безпідставно не взято до уваги матеріальне становище відповідача.
Як свідчать обставини справи, 30 травня 2005 року ОСОБА_3 проводив зустріч, як Слов"янський міський голова, з представниками засобів масової інформації, на якій були присутні представники телекомпаній та редакцій газет регіону, а також головний лікар Слов"янського наркодиспансеру. Під час зустрічі при обговоренні питання про боротьбу з незаконним обігом препарату „трамадол", ОСОБА_3 заявив, що в місті всі знають про те, хто поставляє трамадол і звернувся через ефір до позивача з наступними словами: „Уважаемый ОСОБА_2! Имейте хоть грамм гражданской совести, это через Вашу сеть аптек поставляют трамадол. Вы же баллотировались в мэры, у Вас же растут внуки!». Оскільки позивач не був присутнім на вказаній зустрічі, відповідач просив представників ЗМІ передати йому своє звернення та прохання закрити аптечні пункти.
Не дивлячись на те, що міський голова не назвав прізвище особи, до якої звертався, всім присутнім на зустрічі стало зрозуміло, що мова йде про ОСОБА_2, оскільки іншого кандидата в мери міста з таким ім»ям та по батькові не було, що підтвердила в судовому засіданні відповідач ОСОБА_4. Вона ж пояснила, що це звернення пролунало під час розгляду останнього питання прес-конференції 30.05.2005 р. стосовно торгівлі в місті Слов»янську трамадолом. ОСОБА_3 висловлював пропозиції щодо віднесення цього препарату до наркотичних засобів, здійснення його продажу тільки в одній аптеці міста за рецептами, винесення питання про боротьбу з торгівлею трамадолом на рівень Верховної Ради України.
Сам ОСОБА_3 та його представник в судовому засіданні 1-ї інстанції не заперечували, що питання продажу трамадолу було дуже злободенним, оскільки місто Слов»янськ було одним з лідерів в регіоні по розповсюдженню наркотиків. На цьому загострив увагу в звіті і головний нарколог міста. Знаючи ситуацію в місті і маючи інформацію як від студентів, так і від правоохоронних органів про те, що є такі препарати, як трамадол та екстазі, які офіційно не визнані наркотичними, але вживаються як наркотичні і розповсюджуються в аптеках міста, і зокрема, в аптеці, що належить дочці позивача, ОСОБА_3, звертаючись через телебачення, просив позивача закрити мережу аптек, закликав позивача мати хоч грам громадської совісті, щоб розповсюджувати їх у місті.
На підставі викладеного, суд 1-ї інстанції обгрунтовано, з посиланням на вимоги ст.ст. 297 ч.3, 277, 1167 ЦК України, прийшов до висновку про те, що відповідач розповсюдив відомості, що порочать честь, гідність та ділову репутацію позивача.
Також судом встановлено, що зазначені відомості не відповідають дійсності. Згідно з довідками БТІ м. Слов»янська та ЗАТ «Ніва», генеральним директором якого є ОСОБА_2, у власності позивача та вказаного товариства аптек немає, поставками лікарських препаратів товариство не займається. Будь-які компроментуючі матеріали стосовно позивача відсутні і у
правоохоронних органів, що підтверджується довідкою Слов»янського MB УМВС України в Донецькій області. Порушена 10 червня 2006 року за фактом збуту сильнодіючих препаратів кримінальна справа позивача зовсім не стосується, 29 грудня 2005 року провадження по справі зупинено до встановлення особи, винної у вчиненні злочину (а.с.92-93).
З урахуванням зазначеного, а також тих обставин, що ОСОБА_2 був кандидатом на посаду Слов"янського міського Голови, багато років є депутатом міської ради, займається бізнесом і є людиною, відомою в місті Слов"янську, а поширені відповідачем негативні відомості ганьблять його особу, порочать ім"я та підривають авторитет серез мешканців міста і негативно вливають на стан здоров"я та життєвий уклад позивача, суд прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди.
Разом з тим, встановлюючи розмір відшкодування в сумі 50000 грн., суд 1-ї інстанції не врахував, що відповідач є фізичною особою, яка в період з квітня до листопада 2006 р. не працювала; з 01.11.2006 р. ОСОБА_3 прийнятий на посаду заступника директора з зовнішньоекономічної діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛтС Лимитед" з окладом згідно штатного розкладу 1500 грн.
Відповідно до вимог ч.4 ст. 1193 ЦК України, суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища.
На підставі викладеного, Апеляційний суд вважає за можливе, з урахуванням матеріального становища ОСОБА_3, зменшити розмір суми, що підлягає стягненню на користь позивача у відшкодування моральної шкоди до 20000 грн.
Доводи апеляційної скарги представника відповідача про те, що ОСОБА_2 є співвласником приміщення аптеки, де розповсюджувався трамадол, не можуть бути прийнятими до уваги, оскільки не ґрунтуються на законі і спростовуються матеріалами справи.
Також в апеляційній скарзі зазначено, що при визначенні розміру моральної шкоди, суд виходив з того, що ОСОБА_3 розповсюджував про позивача відомості, як про торговця наркотиками, але ж відповідач зазначав тільки про продаж в аптеці, до якої має відношення ОСОБА_5, лікарського засобу трамадол. Апеляційний суд вважає, що вказані доводи не підлягають задоволенню, оскільки пунктом 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 28.09.1990 р. „Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності та ділової репутації громадян та організацій" передбачено, що „до відомостей, що ганьблять особу, слід відносити ті з них, які принижують честь, гідність і ділову репутацію громадянина або організації в громадській думці чи думці окремих громадян з точки зору додержання законів, загальновизнаних правил співжиття та принципів громадської моралі".
Як свідчать обставини справи, одним з питань зустрічі 30.05.2006 р. міського голови з представниками ЗМІ було широке розповсюдження наркотиків в м. Слов"янську. Як зазначав сам відповідач ОСОБА_3, як від студентів, так і від правоохоронних органів йому було відомо про те, що є такі препарати, як трамадол та екстазі, які офіційно не визнані наркотичними, але вживаються як наркотичні і розповсюджуються в аптеках міста. Саме тому, що в суспільній свідомості трамадол дорівнювався наркотичному засобу та за медичними показниками був аналогом цих препаратів, ОСОБА_3 і закликав позивача припинити розповсюдження трамадолу в місті. Відповідно, статус трамадолу як отруйного лікарського засобу, викликав особливі заходи контролю за його відпуском з боку Міністерства охорони здоров"я України (наказ № 360 від 19.07.2005 p.), які не відрізняються від заходів контролю щодо наркотичних (психотропних) лікарських засобів.
Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновків суду.
Керуючись ст.ст. 309, 313-314, 316 ЦПК України, Апеляційний суд,
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 30 серпня 2006 року в частині розміру відшкодування моральної шкоди змінити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 у відшкодування моральної шкоди, заподіяної розповсюдженням недостовірної інформації 20000 грн. (двадцять тисяч грн.)
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий:
Судді: