Справа № 22-1918ас/06 р.                                                 Головуючий у 1 інстанції -Карабаза Н.Ф.

Категорія - 36                                                                     Доповідач - Дем*яносов М.В.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня  2006 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді:            Рибалко Л.І.

суддів :                               Новікової Г.В.,

Дем*яносова М.В.

при секретарі                  Білявській І.Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 29 вересня 2006 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Шахтарської міської ради, про визнання неправомірною бездіяльності суб*єкта владних повноважень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 29 вересня 2006 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову про визнання неправомірною бездіяльності суб*єкта владних повноважень та перерахунку одноразової щорічної допомоги за 2003-2006 рокуй і виплати недоплаченої суми.

Не погодившись з вказаним рішенням ОСОБА_1 приніс апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати як таке, що не відповідає вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи, яким суд дав неправильну правову оцінку. Вважає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Просив постановити нове рішення і задовольнити його вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилався на те, що він має статус учасника бойових дій і відповідно до вимог Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" має право на отримання щорічної допомоги, розмір якої визначається відповідно до мінімальної пенсії за віком і складає в розмірі п*яти мінімальних пенсій за віком. Оскільки норми, які регулюють бюджетний процес в України суперечать вищевказаному Закону і Конституції України , то суду необхідно виходити з законодавства, яким передбачено пільги та гарантії.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно встановив правовідносини, які виникли між сторонами і надав їм відповідну оцінку.

При розгляді справи судом було встановлено, що позивач має статус учасника бойових дій і відповідно до Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"

користується відповідними правами та пільгами.

Згідно ст. 12 п.5 та ч. 1ст. 16 вказаного Закону, передбачено щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплату разової грошової допомоги у розмірі 5-ти мінімальних пенсій за віком. Відповідно до ст. 17 Закону, фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.

Виплата грошової допомоги для учасників бойових дій потребує фінансування за рахунок коштів Державного бюджету України, тому його обсяги не можуть визначатися будь-яким іншим законом, крім Закону про Державний бюджет України на поточний рік.

Вказані норми Закону не суперечать Конституції України, оскільки ст. 95 Конституції передбачено, що тільки виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Частиною 3 ст. 46 Конституції України встановлено єдину гарантію, яка стосується права громадян на соціальний захист, а саме таку, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Перелік категорій осіб та видатків на виплату щорічної допомоги відповідно до Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" встановлюється Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.

Таким чином, виходячи з наведеного, суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку про те, що Державними бюджетами на 2003-2006 роки не були передбачені у відповідному розмірі кошти на виплати щорічної допомоги категорії осіб, до якої відноситься позивач , а тому їх виплата за вказаний період не проводилася.

Крім того, як правильно визначив суд першої інстанції, рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 р. набирало чинності з дня його проголошення і на правовідносини, які виникли до його прийняття не розповсюджується.

Рішення суду відповідає вимогам діючого законодавства і підстав для його скасування немає. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

На підставі викладеного та керуючись ст. 200 КАС України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 29 вересня 2006 року  залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого Адміністративного Суду України протягом одного місяця з дня набрання чинності.

Судді