Справа №22-10035/06 р. Головуючий у 1 інстанції - Кузьміна О.Є
Категорія - 44 Доповідач - Зінов'єва А.Г.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 грудня 2006 р. Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді: Бугрим Л.М
суддів: Олєйникової Л.С.
Зінов'євої А.Г.
при секретарі: Іванові В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Красноармійського міськрайсуду від 11 вересня 2006 р. по справі за позовом ОСОБА_1 до Красноармійського міськрайвідділу УМВС України в Донецькій області про стягнення компенсації за обмундирування та відшкодування моральної шкоди,-
ВСТАНОВИВ:
У червні 2006 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що він знаходився на службі в органах внутрішніх справ, звідки був звільнений 1 лютого 2005 р. за наказом виконуючого обов'язки начальника управління внутрішніх справ України в Донецькій області НОМЕР_1. За період служби він не забезпечувався в належній кількості форменим одягом, в результаті чого на день звільнення утворилася заборгованість у розмірі 5293 грн. 22 коп., з якої йому було сплачено лише 123 грн. 33 коп. Просив стягнути на його користь недоплачену компенсацію у розмірі 5169 грн. 89 коп. Крім того, вважав, що діями відповідача йому було спричинено моральну шкоду, на відшкодування якої просив стягнути грошову компенсацію у розмірі 3000 грн.
Рішенням Красноармійського міськрайсуду від 11 вересня 2006 року ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог, пред'явлених до Красноармійського МРВ УМВС України в Донецькій області про стягнення компенсації за обмундирування та відшкодування моральної шкоди, було відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 приніс апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати як таке, що не відповідає вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи, яким суд дав неправильну правову оцінку. Просив постановити нове рішення, яким задовольнити його вимоги у повному обсязі.
В обгрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 посилався на те, що у суду першої інстанції не було підстав для прийняття до уваги рішення апеляційного суду, оскільки воно містить інші обставини. Крім того, суд неправильно застосував строки позовної давності і норми законів, які регулюють відносини, що виникли між сторонами. На підставі Конституції України та спеціальних законів вважає, що суд був зобов'язаний задовольнити його позов.
У судовому засідання позивач апеляційну скаргу підтримав і просив її задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача проти апеляційної скарги заперечував, просив її відхилити, а рішення суду залишити без зміни.
Заслухавши доповідача, сторони, перевіривши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, а
рішення суду в частині стягнення компенсації за формений одяг скасуванню з ухваленням нового рішення з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що на підставі ст. 2 Закону України „Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" від 17 лютого 2000 р. було зупинено дію ч.2 ст. 9 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 21 грудня 1991 р. в частині одержання військовослужбовцями речового майна і продовольчих пайків або грошової компенсації замість них. Таким чином, починаючи з 17 лютого 2000 р. такі нарахування не проводилися і не виплачувалися у зв'язку з вищевикладеними обставинами та відсутністю коштів. З вимогами про стягнення заборгованості позивач звернувся лише і червні 2006 p., тоді як строк позовної давності, відповідно до діючого законодавства складає 3 роки. Вказані обставини стали підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості по компенсації за формений одяг.
Між тим такі висновки суду не відповідають вимогам діючого законодавства і фактичним обставинам справи.
При розгляді справи судом було встановлено, що позивач знаходився на службі в органах МВС України, звідки був звільнений 1 лютого 2005 р. за віком (п.65 „А"). Відповідно до Закону України „Про міліцію", позивач відноситься до кола осіб, які мають право на отримання форменого обмундирування і яке він фактично не отримував з 1998 р. Згідно до діючого законодавства, таким особам при звільненні виплачується грошова компенсація.
Згідно ст. 16 ч.2 Закону України „Про міліцію" від 20 грудня 1990 р. з наступними змінами та доповненнями, працівники міліції мають єдиний формений одяг, зразки якого затверджуються Кабінетом Міністрів України, що видається безплатно.
Відповідно до п. 3.21 Положення про забезпечення речовим майном осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ і військовослужбовців внутрішніх військ МВС України, затвердженого наказом МВС України від 5 грудня 2003 року №1489, при звільненні, зокрема, осіб рядового і начальницького складу з ними здійснюються розрахунки за речове майно на день звільнення. При цьому днем звільнення є дата виключення зі списків особового складу наказом начальника органу внутрішніх справ.
Оскільки, згідно наданих документів, позивачу дійсно не видавався формений одяг з 1998 р., суд обґрунтовано дійшов висновку про наявність заборгованості і правильно визначив цей період лише до 17 лютого 2000 р., тому що згідно ст. 2 Закону України „Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" від 17 лютого 2000 року призупинена дія ч.2 ст.9 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року в частині одержання військовослужбовцями речового майна і продовольчих пайків або за бажанням військовослужбовців грошової компенсації замість них. При цьому, виходячи з вищевказаного Положення, суд неправильно застосував строки позовної давності, оскільки вони позивачем не були порушені.
Оскільки позивач звільнився з органів внутрішніх справ 1 лютого 2005 р., то з ним повинні були провести розрахунки за речове майно і сплатити йому заборгованість, яка мала місце за станом на 17 лютого 2000 р. і, згідно довідки відповідача, складає 910 грн. 97 коп. Фактично при звільненні позивачу було виплачено 123 грн. 33 коп. Таким чином, на користь позивача необхідно стягнути 787 грн. 64 коп., в решті заборгованості по компенсації за обмундирування слід відмовити.
Щодо відшкодування моральної шкоди, то суд обгрунтовано відмовив у стягненні грошової компенсації, оскільки таке відшкодування не передбачено діючим законодавством.
Таким чином, при постановленні рішення в частині стягнення компенсації за формений одяг, суд неправильно застосував норми матеріального права і зробив висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи. Вказані обставини, відповідно до вимог п.п. 3,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, являються підставами для скасування рішення в цій частині з ухваленням нового.
Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 частково задовольняються, то відповідно до ст. 88 ЦПК України, покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303-304, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.3,4, 313, 314 ч.2, 316 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Красноармійського міськрайсуду від 11 вересня 2006 року в частині позову про стягнення заборгованості по компенсації за обмундирування скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по компенсації за обмундирування задовольнити частково.
Стягнути з Красноармійського міськрайвідділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 заборгованість по компенсації за формений одяг за станом на 17 лютого 2000 р. у розмірі 787 (сімсот вісімдесят сім) грн.. 64 коп. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Красноармійського міськрайвідділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на користь держави судові витрати у розмірі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення у розмірі 30 грн., а всього 81 (вісімдесят одна) грн.
В іншій частині рішення Красноармійського міськрайсуду від 11 вересня 2006 р. залишити без зміни.
Рішення набирає законної сили з дня його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня надрання чинності.
Головуючий: