Малиновський районний суд м.Одеси

м. Одеса, вул. Василя Стуса, 1а, 65033, (048) 728-51-02

Справа №2-1514/2010

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2010р. Малиновський районний суд м. Одеси у складі: головуючого Ярош А.І.,

при секретарі Стариш О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ОСОБА_3 за участю третьої особи нотаріуса ОСОБА_4 про розірвання договору довічного утримання,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про розірвання договору довічного утримання від 16.07.2008р., посвідченого нотаріусом ОСОБА_4, за яким ОСОБА_1 передав у власність ОСОБА_2 ОСОБА_3 належну йому У2 частину квартири за адресою АДРЕСА_1.

У позовній заяві ОСОБА_1 вказував, що відповідач відмовився виконувати свої обов'язки, передбачені договором довічного утримання, з моменту виникнення у нього права власності на 1/2 частину спірної квартири, що стало причиною для звернення до суду з даним позовом.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 пояснював, що ОСОБА_2 ОСОБА_3 давав йому поїсти, деякий одяг, а саме брюки, кофту, за його проханням ОСОБА_2 давав гроші на сигарети, не перешкоджає йому проживати в спірній квартирі, претензій до відповідача не висловлював, не міг надати суду чіткі та зрозумілі пояснення щодо позовних вимог та причин звернення до суду.

Представники позивача підтримували його позовні вимоги, пояснювали, що відповідач не виконує свої обов'язки по договору та не надає ОСОБА_1 допомогу в розмірі однієї мінімальної зарплати на місяць відповідно до договору.

Відповідач та його представник проти задоволення позовних вимог заперечували, ОСОБА_2 пояснював, що він забезпечує ОСОБА_1 всім йому необхідним, а саме дає поїсти, дає гроші на його потреби, проживають вони сумісно, сплачує комунальні послуги, за електроенергію та воду, ніколи не відмовляє йому коли той звертається за допомогою, повністю оплатив поховання матері ОСОБА_1, тому вважає позов необгрунтованим.

Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_5 JI.C., яка проживала в 1979р. з ОСОБА_1 без укладення шлюбу, та її син ОСОБА_5 пояснили, що ОСОБА_2 не надає допомоги ОСОБА_1, останній хворіє, в туберкульозній лікарні ОСОБА_2 не навіщав ОСОБА_1, ОСОБА_6 змушена його годувати коли ОСОБА_1 приходить до них, ОСОБА_2 не бачать, спірну квартир ОСОБА_1 вони не відвідують, про погані умови проживання ОСОБА_1 знають з його слів.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_7. є двоюрідною сестрою позивача, добре спілкувалася з його померлою матір'ю ОСОБА_8, часто відвідувала свою тітку за адресою спірної квартири, продовжує відвідувати брата й до тепер, пояснила шо знає ОСОБА_2 ОСОБА_3 виключно з хорошої сторони, він ніколи не ображав та не ображає ні мати, ні ОСОБА_1, вони проживають сумісно, ОСОБА_2 завжди їм допомагав та допомагає, знає про спірний договір, та вважає, що розривати договір непотрібно, бо ОСОБА_1 від цього буде лише гірше, пояснила, що як їй відомо, приводом для звернення до суду з вимогою розірвати договір довічного утримання є вплив сторонніх осіб, які переконують ОСОБА_1 укласти подібний договір саме з ними.

Вислухавши сторони по справі та їх представників, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити за недоведеністю.

Як встановлено в судовому засіданні, згідно свідоцтва про право власності на житло, виданого УЖКГ та ПЕК Одеської міської ради від 27.06.2008р.. ОСОБА_1 та його матері ОСОБА_8 на праві спільної часткової власності належала квартира АДРЕСА_2 в рівних частках.

Між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ОСОБА_3 16 липня IvOS року був укладений договір довічного утримання, який було посвідчено нотаріусом Першої Одеської державної нотаріальної контори ОСОБА_4 та зареєстровано в реєстрі вчинення нотаріальних дій за №5-1572. В електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно вказаний договір був зареєстрований 22 липня 2008 року.

За змістом договору позивач передав у власність відповідача належну йому на праві власності '/2 частину квартири №15а по вул. Б. Хмельницького, буд. №8 в м. Одеса.

Відповідно п. 4 спірного договору ОСОБА_2 ОСОБА_3 зобов'язався довічно повністю утримувати ОСОБА_1, забезпечуючи його харчуванням, одягом, доглядом, необхідною допомогою, а також зберігати в його безкоштовному довічному користуванні передану за договором Vi частину квартири. Вартість матеріального забезпечення визначена в розмірі однієї мінімальної зарплати на місяць відповідно до п. 5 договору.

Також в матеріалах справи знаходиться договір довічного утримання між ОСОБА_8 та ОСОБА_2 ОСОБА_3 від 16 липня 2008 року, який було посвідчено нотаріусом Першої Одеської державної нотаріальної контори ОСОБА_4 та зареєстровано в реєстрі вчинення нотаріальних дій за №5-1567.

ОСОБА_8 померла 20.02.2009р., що підтверджується свідоцтвом про смерть. За час свого життя не зверталася до суду з позовом про розірвання даного договору. Організація та оплата поховання ОСОБА_8 була здійснена виключно ОСОБА_2 ОСОБА_3, що підтверджується квитанцією про сплату ритуальних послуг в матеріалах справи.

Відповідно до вимог ч.І ст. 755 ЦК України договір довічного утримання може бути розірваний за рішенням суду: на вимогу відчужувача, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини.

Особисто позивач в ході судового розгляду факт невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків взагалі не підтвердив. Доводи представників позивача спростовуються дійсними обставинами справи та не підтверджені документально в ході судового розгляду.

Суд критично відноситься до пояснень свідків ОСОБА_6, які з ним не проживають тривалий час, його квартиру не відвідують, не можуть суду пояснити у яких житлово-побутових умовах проживає позивач, пояснення дають зі слів ОСОБА_1, який сам ці пояснення не підтверджує в судовому засіданні.

Суд приймає до уваги пояснення свідка ОСОБА_7, яка є близькою родичкою позивача по справі, хвилюється за нього, спілкується з ним, особисто знає ОСОБА_2, відвідує його помешкання, де він продовжує проживати і після укладення спірного договору та після смерті матері, чому не перешкоджає ОСОБА_2, що характеризує його позитивно.

Дослідивши у сукупності матеріали справи, допитавши сторони та свідків по справі, приймаючи до уваги особу позивача, який є людиною соціально неблагополучною, зловживає спиртними напоями, що підтверджується також медичною документацією, та всі вище перелічені обставини справи, суд приходить до висновку, що відомостей, які б свідчили про те, що ОСОБА_2 ОСОБА_3 не виконував чи не належно виконував зобов'язання, взяті за договором довічного утримання з ОСОБА_1 та підстав для його розірвання, не встановлено.

Керуючись ст. ст. 208, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, ст. ст. 744, 749-751, 754, 755 ч. 1 п. 1 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ОСОБА_3 за участю третьої особи нотаріуса ОСОБА_4 про розірвання договору довічного утримання - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом^дачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги або в 10-денний строк з дня його отримання.

Судця