Справа №22-10442/06 р.                                          Головуючий у 1 інстанції - Лєгостаєв О.А.

Категорія - 21                                                            Доповідач -    Зінов'єва А.Г.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2006 р. Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді:                        Бугрим Л.М.

суддів:                                                        Олєйникової Л.С.

Зінов'євої А.Г.

при секретарі:      Іванові В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Петровському районі м. Донецька на рішення Петровського районного суду м. Донецька від 19 вересня 2006 р. по справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Петровському районі м. Донецька про відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Петровського районного суду м. Донецька від 19 вересня 2006 року було частково задоволено позов ОСОБА_1, пред'явлений до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування про відшкодування моральної шкоди: на його користь з відповідача було стягнуто грошову компенсацію у розмірі 15000 грн.

Не погодившись з рішенням суду Фонд соціального страхування приніс апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати як таке, що не відповідає вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи, яким суд дав неправильну правову оцінку. Просили постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилався на те, що позивачем не надано доказів спричинення йому моральної шкоди, визначення факту наявності якої входить до компетенції МСЕК. Крім того, Законом України „Про Державний бюджет України на 2006 р." дію норм Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", які передбачають відшкодування моральної шкоди зупинено. Також Фондом проводяться всі страхові виплати, що фактично підтверджує необґрунтованість доводів позивача про неможливість вести звичний для нього спосіб життя, тоді як відповідних доказів, як це передбачено ст. 237-1 КЗПП України, позивачем не надано.

Представник відповідача у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав і просив її задовольнити у повному обсязі.

Позивач проти апеляційної скарги заперечував, просив її відхилити, а рішення суду залишити без зміни.

Заслухавши доповідача, сторони, дослідивши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами, надав їм належну оцінку і обґрунтовано дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно зібраним доказам, позивач дійсно тривалий час (з 1971 по 2002 р.) працював в галузях вугільної промисловості на підземних роботах. У зв'язку з виконанням службових обов'язків у шкідливих умовах, він отримав професійне захворювання - хронічний обструктивний бронхіт, в результаті якого, на підставі висновку МСЕК від 28 серпня 2002 р. йому вперше було встановлено 40% втрати професійної працездатності.

Відповідно до вимог ст. 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності", при настанні страхового випадку Фонд соціального страхування зобов'язаний у встановленому законом порядку сплатити грошову компенсацію за моральну шкоду при наявності факту її заподіяння.

Виходячи з наведеного, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1, оскільки в результаті захворювання він був звільнений з роботи, яку не міг виконувати за станом здоров'я. Захворювання прогресує і на фоні хронічного бронхіту в нього розвивається емфізема легенів та легенева недостатність 2 ступені. Згідно медичного висновку йому заборонені: робота в підземних умовах, в контакті з пилом, токсичними газами, в неблагоприємних умовах та тяжкий фізичний труд. Вказані обставини свідчать про те, що позивачу приходиться додавати зусиль для влаштування свого життя і побуту.

Розмір грошової компенсації судом першої інстанції встановлено в межах діючого законодавства, з урахуванням фактичних обставин справи, а також принципів розумності та достатності.

Апеляційний суд не може прийняти до уваги доводи Фонду про те, що позивачем не надано доказів спричинення йому моральної шкоди, яка у даному випадку повинна бути підтверджена висновком МСЕК. Відповідно до діючого законодавства втрата працездатності, яка встановлена висновком МСЕК, вже сама по собі свідчить про спричинення моральної шкоди, оскільки стан здоров'я потерпілого погіршено. Обов'язкове ж призначення МСЕК з приводу встановлення факту спричинення моральної шкоди передбачається у випадку відсутності вищевказаних доказів.

Не можуть бути прийнятими також до уваги посилання Фонду на Закон України „Про Державний бюджет України на 2006 p.", яким призупинено дію норм Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", які передбачають відшкодування моральної шкоди застрахованим та членам їх сімей, оскільки таке зупинення не позбавляє постраждалих права на відшкодування моральної шкоди. Крім того відповідних змін до вказаних норм Закону внесено не було, а кошти, які надходять до Фонду, не є бюджетними.

Апеляційний суд не може прийняти до уваги доводи апелянта про те, що позивачу проводяться всі необхідні страхові виплати, оскільки їх отримання не позбавляє останнього права на відшкодування моральної шкоди.

Таким чином, рішення суду відповідає вимогам діючого законодавства і підстав для його скасування немає, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303-304, 307 ч.І п. 1-308, 313, 314 ч.1 п.1, 315 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання в Петровському районі м. Донецька відхилити.

Рішення Петровського районного суду м. Донецька від 19 вересня 2006 року залишити без зміни.

Ухвала суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання чинності.

Головуючий:

Судді: