Справа № 22-9634/06 Категорія - 5
Головуючий у 1 інстанції Дяченко С.П. Доповідач Дем*яносов М.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 грудня 2006 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Рибалко Л.І.
суддів Новікової Г.В., Дем*яносова М.В.,
при секретарі Білявській І.Г.
розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Краматорського міського суду Донецької від 04 вересня 2006 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права спільної сумісної власності подружжя на кошти по договору про боргове зобов*язання та розподіл його.
Заслухавши доповідача, пояснення з*явившихся сторін, перевіривши в обсязі апеляційної скарги досліджені судом по справі докази апеляційний суд,-
ВСТАНОВИВ :
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Краматорського міського суду Донецької області від 4 вересня 2006року, яким було задоволено позовні вимоги ОСОБА_2. Визнано за ОСОБА_2, ОСОБА_1 право спільної сумісної власності подружжя на кошти по договору про боргове зобов*язання від 20 липня 2006 року в сумі 121 тисяча 348 грн.26 коп. ( еквівалент 18 600 Євро).
Визнано за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 право власності по 1/2 частині на кошти за договором про боргове зобов*язання від 20.07.2006 року у розмірі 60674 грн. 13 коп. ( 9300 Євро).
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати в загальній сумі 1436 грн.74 коп.
Зобов*язано ОСОБА_3, ОСОБА_4 сплатити:
ОСОБА_2-62110 грн.88 коп.,
ОСОБА_1 з урахуванням взаємозаліку по сплаті судових витрат -59237 грн.41 коп.
Визнано, що ОСОБА_2 і ОСОБА_1 отримали від ОСОБА_3 і ОСОБА_4 кошти за договором про боргове зобов*язання від 20.07.2006 року у розмірі: 622110грн.88 коп., та 59237грн.37 коп. відповідно і справу направити на новий судовий розгляд.
Доводи скарги зводяться до того, що рішення суду першої інстанції постанволене з порушенням норм матеріального і процесуального права , а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Судом першої інстанції при розгляді справи на підставі наданих стороонами доказів встановлено , що позивачка ОСОБА_2. та відповідач ОСОБА_1 знаходяться в зареєстрованому шлюбі з 30.07.1996 року. Від шлюбу мають сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження та доньку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження. За час спільного життя накопичили певну суму грошей, частина яких знаходилася на депозитних вкладах в Краматорській філії „ Приватбанку". 4.09.2005 року відповідач ОСОБА_1 надав у борг ОСОБА_3 та ОСОБА_4. 20 000 Євро зі строком повернення 4.09.2006 року під 12% річних. В подальшому відповідачі ОСОБА_3 і ОСОБА_4 передали ОСОБА_1 1400 Євро у зв*язку з чим 20.07.2006 року переуклали договір про боргове зобов*язання на 18 600 Євро.
Відповідно до ст.60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжями за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини( навчання, ведення домашнього господасрвта, догляд за дітьми, хвороба, тощо) самостійного заробітку( доходу).
Встановивши, що кошти в розмірі 121348 грн.26 коп. ( еквівалент 18 600 Євро), які в подальшому 20.07.2006 року були предметом договору про боргове зобов*язання, є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1, прийшов до обгрунтованого висновку , що їх частки є рівними по 1\2 частині і складають 9300 Євро ( 60674 грн. 13 коп.) , що відповідає вимогам ст.ст. 61, 70 Сімейного Кодексу України. У зв*язку з тим, що строк про борове зобов*язання спливав 4 вересня 2006 року на час постанови рішення суду, суд першої інстанції обгрунтовано зобов*язав відповідачів ОСОБА_3 і ОСОБА_4 сплатити суму боргу на підставі ст. 530 ЦК України.
Доводи відповідача ОСОБА_1 про те, що гроші які він надав відповідачам у борг не є спільною сумісною власністю подружжя, а були подаровані йому його батьком не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні суду першої інстанції . ОСОБА_1 в підтвердження своїх доводів переконливих , у встановленному законом порядку доказів не надав. Не зміг він довести ці обставини і в суді апеляційної інстанції, тому доводи апеляційної с карги в цій частині безпідставні.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно 3*ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, , які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 04 вересня 2006 року є законним і обгрунтованим, в ньому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини які зроблені на підставі наданих сторонами доказів і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності.
Оскільки апеляційним судом не встановлено порушень судом першої інстанції при розгляді цієї справи вимог матеріального чи процесуального законів або неправильної оцінки досліджених по справі доказів, то підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення немає.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд безпідставно стягнув судові витрати з відповідача ОСОБА_1 оскільки він є інвалід другої групи не грунтуються на вимогах закону.
Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Звільнення від сплати судових витрат сторони не на користь якої постановлено рішення цивільно-процесуальним законодавством не передбачено.
Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. ч.Іп.І ст. 307, 308, 313, ч.Іп.І ст. 314, 315 ЦПК України , апеляційний суд ,
УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_7 відхилити.
Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 04 вересня 2006 року залишити без змін. Ухвала апеляційного суду набирає законої сили з дня її проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.
Судді