УХВАЛА
іменем України
22 квітня 2008 року м. Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області в складі:
головуючого - Демченка С. М. , судців - Симаченко Л. І, Стана І. В., з участю прокурора - Шимона І. П., особи, що подала скаргу - ОСОБА_1.,
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляцією ОСОБА_1 на постанову Тячівського районного суду Закарпатської області від 1 квітня 2007 року.
Цією постановою залишено без задоволення скаргу ОСОБА_1. про скасування постанови прокурора Тячівського району від 15 лютого 2008 року про порушення щодо нього кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України.
З матеріалів справи вбачається, що до Тячівського РВ УМВС України в Закарпатській області звернулись громадяни ОСОБА_2. та ОСОБА_1. з заявами, які містили взаємні обвинувачення у заподіянні тілесних ушкоджень під час бійки, що відбулась 7 травня 2007 року.
Постановою дільничного інспектора Тячівського РВ УМВС в Закарпатській області від 10 травня 2007 року в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_1. та ОСОБА_2. за ознаками ч. 1 ст. 296 КК України було відмовлено на підставі ч. 2 ст. 6 КПК України за відсутністю в їх діях складу злочину.
15 лютого 2008 року прокурором Тячівського району постанову дільничного інспектора було скасовано та порушено кримінальну справу щодо ОСОБА_1. за ч. 1 ст. 296 КК України, вчиненого як вказано в постанові за таких обставин.
7 травня 2007 року о 1 - й годині біля приміщення кафе - бару «Агат», яке
знаходиться на вул. Головній в смт. Буштино Тячівського району ОСОБА_1., грубо
порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що
супроводжувалось особливою зухвалістю безпричинно пристав до громадянина ОСОБА_2 та наніс йому декілька ударів руками по різним частинам тіла, заподіявши останньому
легкі тілесні ушкодження.
В скарзі до суду ОСОБА_1. просив постанову прокурора скасувати, вказуючи, що
кримінальну справу щодо нього прокурором порушено безпідставно, жодних даних, які б
вказували на наявність в його діях ознак хуліганства в матеріалах перевірки немає. Між ним
справа: 10-136/08
номер рядка статистичного звіту 10
головуючий у першій інстанції: Чопик В.В.
доповідач: Симаченко Л.І.
2
і ОСОБА_2. мала місце сварка, що переросла в обоюдну бійку, спровоковану неправомірними діями ОСОБА_2.. Скасовуючи постанову про відмову в порушенні кримінальної справи тільки щодо нього майже через рік, прокурор, на його думку, виявив явну упередженість та необ'єктивність.
Відмовляючи у задоволенні скарги, суд в постанові зазначив, що прокурор правильно прийшов до висновку про наявність підстав до порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_1. і в матеріалах справи є достатньо даних, які вказують на ознаки вчиненого ним злочину.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1. в апеляції вказав, що судом не було проведено належної перевірки дотримання прокурором вимог ст. 99 КПК України при вирішенні питання про наявність приводів і підстав до порушення кримінальної справи щодо нього. Суд не прийняв до уваги, що за даними відмовних матеріалів сварка і бійка між ним та ОСОБА_2. виникли на грунті особистих неприязних відносин, в результаті чого обоє отримали тілесні ушкодження. В заяві до міліції ОСОБА_2. не вказував, що тілесні ушкодження були заподіяні під час хуліганства. Суд не перевірив, чи мають місце в події, що відбулась 7 травня 2007 року, зазначені прокурором ознаки злочину. Просить постанову суду та постанову прокурора про порушення щодо нього кримінальної справи скасувати.
Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1, який підтримав подану ним апеляцію, думку прокурора про залишення постанови суду без зміни, перевіривши матеріали, на підставі яких приймалось рішення про порушення кримінальної справи, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
При розгляді скарги суд допустив істотні порушення кримінально - процесуального закону, які виключили можливість постановления законного рішення. Судом були грубо порушені передбачені ч. 2 ст. 21, ст. 22 Конституції України права скаржника як громадянина щодо рівності перед законом та судом. Визначивши статус ОСОБА_2. як потерпілого, а статус ОСОБА_1 в якості підозрюваного, при цьому роз'яснивши йому, передбачені ст. 43 КПК України, права обвинуваченого, суд не звернув увагу на слідуючі вимоги закону. Відповідно до вимог ст. 49 КПК України потерпілим визнається особа, щодо якої винесено відповідну постанову. Підозрюваним згідно з вимогами ст. 43-1 КПК України визнається лише та особа, яка затримана по підозрюванню у вчиненні злочину й особа, до якої застосовано запобіжний захід. Процесуальний статус обвинуваченого особа може отримати тільки після винесення шодо неї постанови про притягнення як обвинуваченого. Отже, ще до розгляду скарги по суті суд визначив нерівним правовий статус сторін і завідомо поставив їх у нерівні умови, порушуючи основні засади судочинства та умови реалізації прав та обов'язків людини і громадянина, передбачені ст. ст. 16, 16 - 1 КПК України. ( а. с. 45, 46 ).
Крім того, відповідно до вимог ст. ст. 236 - 7, 236 - 8 КПК України суд повинен був ретельно перевірити матеріали, на підставі яких було прийнято рішення про скасування постанови про відмову в порушенні кримінальної справи та порушенні кримінальної справи з точки зору виконання вимог ст. ст. 94, 97, 98 КПК України щодо наявності приводів та підстав, законності джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови та відсутності обставин, що виключають провадження по кримінальній справі.
3
Ці вимоги закону судом також були проігноровані. Що саме стало приводом до порушення кримінальної справи залишилось нез'ясованим. Посилання прокурора на те, що приводом стало безпосереднє виявлення ним ознак злочину є явно надуманим і спростовується відомостями, що містяться в матеріалах перевірки органу дізнання.
З матеріалів вбачається, що подія мала місце 7 травня 2007 року. Про вчинення злочину її учасниками були подані в Тячівський РВ УМВС заяви, зареєстровані у відповідності до вимог ст. 95 КПК України в журналі обліку заяв та повідомлень про злочини. В заявах ОСОБА_2. та ОСОБА_1 не йшлося, що тілесні ушкодження ними отримані в результаті хуліганських дій, а в заяві ОСОБА_2. навіть не вказувалось, що подія відбулась в громадському місці. (а. с. 21, 22 ).
Перевірка заяв проводилась відповідно до вимог ч.3 ст. 91 КПК України шляхом відібрання пояснень у очевидців події та витребування висновків експерта щодо тяжкості отриманих тілесних ушкоджень. Органом дізнання було встановлено, що 7 травня 2007 року між зазначеними особами відбулась сварка, яка переросла в обоюдну бійку, в результаті чого ОСОБА_1. отримав легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я, а ОСОБА_2. - легкі тілесні ушкодження без розладу здоров'я. ( а. с. 24 - 25, 26 - 27, 28 - 29, 30 -32, 33-34, 35.36.).
Отже, виявивши обставини, що виключають провадження в кримінальній справі, орган дізнання 10 травня 2007 року виніс постанову про відмову в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_1. за ознаками ч. 1 ст. 296 КК України. Копії цієї постанови були направлені зазначеним особам та прокурору Тячівського району. У передбаченому ст. 99-1 КПК України порядку жодна із заінтересованих осіб цю постанову не оскаржила. ( а. с. 19 - 20 ).
Законність прийнятого дільничним інспектором рішення про відмову в порушенні кримінальної справи прокуратурою Тячівського району перевірялась, помічником прокурора у ОСОБА_2. та ОСОБА_1. були відібрані пояснення, датовані 31 травня та 4 червня 2007 року. Прокурором у відповідності до вимог ст. ст. 100, 227 КПК України у передбачені законом строки вона також скасована не була. ( а. с. 37 - 40, 41 - 42 ).
Мало цього, здійснюючи нагляд за дотриманням вимог ст. ст. 98 і 99 КПК України та перевіряючи не рідше одного разу на місяць виконання вимог закону про приймання, реєстрацію і вирішення заяв і повідомлень, прокурор майже на протязі року вважав постанову дільничного інспектора законною і не вбачав підстав для її скасування. Проте, 15 лютого 2008 року, не навівши будь - яких, передбачених кримінально - процесуальним законом підстав, прокурор змінив свою думку щодо законності та обґрунтованості зазначеної постанови.
Під час судового розгляду ним не була доведена правомірність порушення справи і не дано жодних пояснень з цього приводу. Суд для з'ясування мотивів прийнятого прокурором рішення також жодних заходів не вжив, не з'ясував причини неналежного виконання вимог ст. 100 КПК України; не перевірив, яким чином через дев'ять місяців прокурор безпосередньо виявив в діях ОСОБА_1. ознаки хуліганства та й ще, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, тобто вчиненого групою осіб, як це зазначено в мотивувальній частині постанови; не перевірив, чому рішення органу дізнання було скасовано вибірково тільки щодо ОСОБА_1.. До того ж, в порушення вимог ст. 236 - 8 КПК України суд дослідив не матеріали, на підставі яких було порушено справу, а їх копії. ( а. с. 8 - 9, 45 - 48 ).
4
Загалом зазначені порушення кримінально - процесуального закону унеможливили постановления законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення.
постанова суду не містить жодних мотивованих висновків щодо правомірності скасування постанови органу дізнання про відмову в порушенні кримінальної справи; щодо наявності приводів і підстав до порушення справи та законності джерел отримання даних, які стали підставою для винесення такої постанови. Формулювання висновків з цих питань суд підмінив звичайним наведенням текстового змісту статей кримінального - процесуального закону, без відповідного аналізу конкретних даних, що містяться в матеріалах та обґрунтування прийнятого рішення.
Отже, апеляційні вимоги ОСОБА_1. про скасування постанови суду є обґрунтованими і підлягають задоволенню. Що стосується вимог про скасування постанови прокурора, то апеляційний суд в межах своїх повноважень не вправі прийняти таке рішення, а тому в цій частині апеляція не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 365, 366, 374 КПК України, апеляційний суд Закарпатської області
ухвалив:
Апеляцію ОСОБА_1. задовольнити частково.
Постанову Тячівського районного суду Закарпатської області від 1 квітня 2007 року про залишення без задоволення скарги про скасування постанови прокурора Тячівського району від 15 лютого 2008 року про порушення щодо ОСОБА_1 кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України скасувати, матеріали направити на новий судовий розгляд до того ж суду в іншому складі.