ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Запорізької області
ПОСТАНОВА
Іменем України
06.07.06 № 23/314/06-АП
суддя Садовий І.В.
За позовом Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя, (69001, м.Запоріжжя, вул.Перемоги, 14)
До Приватного підприємства “Літам”, (69037, м.Запоріжжя, вул.Сорок років Радянської України, буд.39)
про стягнення 149,40 грн.
Суддя Садовий І.В.
Секретар Щока Н.В.
За участю представників:
Від позивача – Школьнікова Ю.А.–предст., дов. №39215/10-014 від 17.11.05,
Від відповідача - не з'явився.
СУТЬ СПОРУ:
25 травня 2006р. до господарського суду надійшла позовна заява ДПІ у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя про стягнення з відповідача активів в рахунок погашення податкового боргу у розмірі 149,40 грн.
Ухвалою суду від 26.05.06 відкрито провадження у адміністративній справі №23/314/06-АП, закінчено підготовче провадження та призначено судовий розгляд на 27.06.06.
Позивач підтримав позовні вимоги з підстав, зазначених у позові просить стягнути з відповідача податковий борг з комунального податку у розмірі 149,40 грн. Свої позовні вимоги обґрунтовує п.п.3.1.1 п.3.1. ст.3 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №2181-ІІІ від 21.12.00. Просить позов задовольнити.
Відповідач у засідання суду не з'явився, витребувані ухвалою суду від 26.05.06 документи не направив, про причини неявки суду не повідомив, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача суд,
-ВСТАНОВИВ:
ПП “Літам” (далі –Відповідач) зареєстровано Запорізькою міською радою 27.03.00 як юридична особа.
Фахівцями ДПІ у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя була проведена перевірка з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за результатами якої складено акт № 431/15-3/30907242 від 10.06.05.
На підставі вищевказаного акту перевірки 14.06.05 позивачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000548151/0, яким відповідачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: комунальний податок та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 170 грн. У зв'язку із неможливістю вручення зазначеного податкового повідомлення –рішення позивачем було складено акт №13 від 22.06.05. Податкове повідомлення –рішення у день складання акту 22.06.05 було розміщено на дошці податкових оголошень.
Доказів оскарження спірного рішення в апеляційному порядку сторони не надали.
Згідно картки облікового рахунку платника податків, яка ведеться ДПІ у Орджонікідзевському районі, наявна заборгованість з податку з доходів фізичних осіб станом на день розгляду справи (з урахуванням переплати) становить 149,40 грн. (недоїмка).
Також, матеріалами справи встановлено, що позивачем вживалися заходи щодо стягнення податкової заборгованості у встановленому законодавством порядку, а саме згідно ст.6 Закону України №2181-ІІІ від 21.12.00 “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, відповідачу були направлені податкові вимоги: перша № 1/749 від 07.07.05 та друга №2/989 від 26.08.05, які були повернуті поштою у зв'язку з відсутністю підприємства відповідача за юридичною адресою, про що свідчать акти про повернення податкових вимог від 26.07.05 №307 та від 13.09.05 №413.
Крім того, керівником ДПІ у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя на підставі п.п.10.1.1 п.10.1 ст.10 Закону України №2181-ІІІ прийняте рішення 13.10.05 №236 про стягнення податкового боргу з рахунку платника податків.
Оцінивши представлені докази, вважаю що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного:
Відповідно до Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990р. №509-ХІІ податкові органи здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), контролю за валютними операціями, контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, а також контролю за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності та ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів.
Податкове зобов’язання та податковий борг згідно п.п.1.2., 1.3 ст.1 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” є зобов’язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, або у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Відповідно до п.п.4.1.1 п.4.1. ст.4 цього Закону платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов’язання.
Згідно п.п.5.2.1. п.5.2. ст.5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкове зобов’язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2. та 4.3. статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2. цього пункту.
У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов’язання або прийняв інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати. Скарга повинна бути подана контролюючому органу протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.
Примусове стягнення податкової заборгованості –передбачена законодавством України процедура погашення податкової заборгованості платника податків шляхом звернення стягнення на активи відповідного платника податків.
Як вказано у пункті 1.7 статті 1 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” активами платника податків є кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній або фізичній особі за правом власності або повного господарського відання.
Відповідно до пункту 5 статті 48 Закону України “Про власність”, положення щодо захисту права власності поширюються також на особу, яка хоч і не є власником, але володіє майном на праві повного господарського відання.
Стаття 41 Конституції України встановлює застереження, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об’єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.
Згідно п.п.3.1.1. п.3.1.ст.3 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов’язань забезпечення боргу. У разі, якщо такого платника податків визнано банкрутом, черговість задоволення претензій кредиторів визначається законодавством про банкрутство.
Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги ДПІ у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя про примусове стягнення податкового боргу з комунального податку у розмірі 149,40 грн. з відповідача, що утворився внаслідок попереднього узгодження податкових зобов’язань, підлягають задоволенню у повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 94, 158, 162, 163, 167 КАС України, суддя
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов задовольнити .
2. Стягнути з Приватного підприємства “Літам” (69037, м.Запоріжжя, вул.Сорок років Радянської України, буд. 39, ЄДРПОУ 30907242, р/р №26002277201 в АБ “Металург” МФО 313582) на користь Місцевого бюджету Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя (р/р №33213828600007, код платежу 16010200, отримувач –Місцевий бюджет Орджонікідзевського району м.Запоріжжя, код отримувача 26014130, банк –УДК у Запорізькій області, МФО 813015) 149 (сто сорок дев'ять) грн. 40 коп. податкового боргу з комунального податку.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Постанову оголошено у повному обсязі 06.07.06.
Суддя І.В.Садовий
Згідно з оригіналом
Помічник судді_______________Н.В.Щока