АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Ухвала
" 26 " березня___ 2009 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючого Фащевської Н.Є.,
Суддів Гурзеля І.В., Жолудько Л.Д.
при секретарі Любчик Л.В.
з участю представника ОСОБА_1 . ОСОБА_2 ., ОСОБА_3 .,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі заяву ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Заліщицького районного суду від 28 грудня 2002 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення боргу,
ВСТАНОВИЛА:
У лютому 2009 року ОСОБА_1 . звернулась із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Заліщицького районного суду від 28 грудня 2002 року, посилаючись на поважність причин його пропуску. Заявниця вказує, що їй не було відомо про існування рішення суду, так як з ІНФОРМАЦІЯ_1 року по грудень 2008 року вона перебувала за межами України, що стверджується відмітками в закордонному паспорті про перетин кордону, у зв’язку з чим не мала можливості у встановлений законом строк подати заяву про апеляційне оскарження та апеляційну скаргу.
У судове засідання ОСОБА_1 . не з’явилась, про час і місце його повідомлена належним чином.
Представник ОСОБА_1 . ОСОБА_2 . заяву ОСОБА_1 . про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду підтримала, зіславшись на доводи, викладені в ній.
ОСОБА_3 . заперечила проти задоволення заяви ОСОБА_1 . і вважає, що немає підстав для поновлення ОСОБА_1 . строку на апеляційне оскарження рішення суду, ухваленого ще в 2002 році, оскільки відповідачка, як боржник за договором позики, діяла недобросовісно, ухилялась від повернення боргу, втекла від багатьох кредиторів за кордон. Про час розгляду справи в суді вона особисто вручила повістку її синові. З метою виконання ухвали суду про забезпечення позову шляхом накладення арешту на будинковолодіння ОСОБА_1 . вона разом з державними виконавцями ще в 2002 році приїжджала в будинок, де залишились проживати чоловік і діти ОСОБА_1 ., яким також було відомо про наявність спору в суді і про накладення арешту на будинковолодіння. Крім того, в грудні 2008 року були проведені прилюдні торги з продажу арештованого нерухомого майна боржника, про що було відомо як ОСОБА_1 ., так і членам її сім’ї.
Розглянувши заяву ОСОБА_1 ., заслухавши пояснення її представника ОСОБА_2 . та позивачки ОСОБА_3 ., колегія не знаходить підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Заліщицького районного суду від 28 грудня 2002 року.
Апеляційним судом установлено, що 10.08.2001 року ОСОБА_1 . позичила в ОСОБА_3 . 1600 > США, які зобов’язувалась повернути на першу вимогу, що стверджується наявною в матеріалах справи письмовою розпискою.
На вимогу позикодавця ОСОБА_3 . позичальник ОСОБА_1 . ухилялась від повернення позики.
ІНФОРМАЦІЯ_1 р. ОСОБА_1 . виїхала за межі України.
ІНФОРМАЦІЯ_2 р. повернулась в Україну, де перебувала до ІНФОРМАЦІЯ_3 року.
З ІНФОРМАЦІЯ_4 р. перебуває на території України.
Під час перебування ОСОБА_1 . за кордоном у м.Заліщики залишились проживати її чоловік та двоє повнолітніх дітей.
Рішенням Заліщицького районного суду від 28.12.2002 р. позов ОСОБА_3 . до ОСОБА_1 . про стягнення боргу за договором позики задоволено.
Відповідно до вимог ст. 290 ЦПК України, чинної на час ухвалення згаданого судового рішення, апеляційні скарги на рішення суду могли бути подані протягом одного місяця з наступного дня після проголошення рішення.
Із апеляційною скаргою на рішення Заліщицького районного суду від 28.12.2002 р. апелянт ОСОБА_1 . звернулась 18.02.2009 року, подавши у цей же день заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду.
З метою забезпечення позову державним виконавцем ДВС Заліщицького районного управління юстиції 12.12.2002 р. було складено акт опису і арешту будинковолодіння ОСОБА_1 .
З грудня 2002 р. по грудень 2008 року виконавчою службою вживались заходи щодо реалізації арештованого будинку і 31.12.2008 року будинок був реалізований на прилюдних торгах.
Виходячи із установлених обставин, вимог ст.1 ЦПК України стосовно своєчасного розгляду і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених прав фізичних осіб, колегія вважає, що строк апеляційного оскарження рішення Заліщицького районного суду від 28.12.2002 р. ОСОБА_1 . пропустила без поважних причин.
Сама по собі відсутність відповідачки в судовому засіданні 28.12.2002 р. не може в даному випадку бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду, оскільки пропущений строк становить понад шість років, протягом якого відповідачка мала можливість особисто або через свого представника реалізувати своє право на апеляційне оскарження рішення суду.
Доводи заявниці про те, що їй було невідомо про наявність рішення суду, колегія вважає безпідставними, оскільки за обставинами справи вона повинна була знати про наявність судового рішення від членів своєї сім’ї, до яких постійно звертались з вимогами про повернення боргів позикодавці, державні виконавці, які вчиняли дії, пов’язані із забезпеченням позову та виконанням рішень судів, а в січні-лютому 2007 року вона приїжджала на територію України і теж мала можливість реалізувати своє право на апеляційне оскарження рішення суду.
Виходячи з наведеного та вимог ч.3 ст.294 ЦПК України апеляційну скаргу ОСОБА_1 ., подану нею 18.02.2009 р. на рішення Заліщицького районного суду від 28.12.2002 р., слід залишити без розгляду.
Керуючись ст.ст. 72, 294,ч.3 ЦПК України, колегія суддів
Ухвалила:
Відмовити ОСОБА_1 . у поновленні строку на апеляційне оскарження рішення Заліщицького районного суду від 28.12.2002 р.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 . на рішення Заліщицького районного суду від 28.12.2002 р. по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення боргу залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий -підпис
Судді — два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Тернопільської області Л.Д.Жолудько