ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Запорізької області
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.07.06 Справа № 14/134д/06
Суддя Хоролець Т.Г.
За позовом Відкритого акціонерного товариства Науково-інженерного центру
“ЗТЗ-Сервіс” м. Запоріжжя
До відповідача Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча
компанія “Енергоатом”, м. Київ, в особі Відокремленого підрозділу
Запорізька атомна електрична станція, м. Енергодар, Запорізької
області
Про спонукання підписати додаткові угоди та стягнути 701610 грн.
Суддя Хоролець Т.Г.
Представники:
Позивача – Іванус Д.О., дов. №73 від 05.05.2006
Чиркова Ю.О., дов. №73 від 05.05.2006
Пустовіт Г.Г., дов. №01-06 від 03.01.2006
Відповідача – Близнюкова С.І., дов. №747 від 24.03.2006
СУТЬ СПОРУ :
Заявлено позов про спонукання підписати відповідача додаткові угоди та стягнути 701610 грн.
04.04.2006 порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 10.05.2006. Розгляд справи відкладався до 25.05.2006, до 05.06.2006.
Ухвалою голови господарського суду Запорізької області від 05.06.2006 на підставі ст. 69 ГПК України вирішення спору продовжено до 04.07.2006. Розгляд справи відкладався до 21.06.2006.Оголошувалася перерва до 30.06.2006
За клопотанням сторін, спір вирішується у більш тривалий термін у відповідності до ст. 69 ГПК України. Оголошувалася перерва до 10.07.2006.
У судовому засіданні 10.07.2006 рішення у присутності представників сторін оголошено в повному обсязі.
Позивач обґрунтував вимоги наступним. 14.01.1999 між сторонами у справі було укладено договір № 0005-9/3-2 на виконання робіт по ремонту трансформаторного обладнання, обстеження його стану, інших робіт, направлених на підвищення його надійності. Спочатку передбачалося виконання робіт по 23 етапах календарного плану, а оплата по мірі виконання етапів календарного плану після підписання сторонами відповідних фінансових актів, яким повинні були передувати технічні акти. У процесі виконання договору сторони змінювали та узгоджували строки виконання етапів календарного плану, об’єми робіт, та, відповідно вартість договору шляхом підписання додаткових угод (підписано п’ять). У грудні були виконані роботи за етапами календарного плану №№1,2,7,20,22, та 23. На ці роботи було складено технічні та фінансові акти. Замовник сплатив за ці роботи лише 300000 грн., решту коштів стягнуто за рішенням суду. Об’єм робіт за етапами календарного плану №№ 3,5,11,15,18 було зменшено, а додатковою угодою № 5 від 12.12.2000 їх виконання перенесено на травень та вересень 2001 року, про що було складено технічні акти. У зв’язку із узгодженими змінами об’ємів робіт позивачем було направлено 26.03.2001 для підписання відповідачу додаткові угоди №№ 6-10 з уточненням об’ємів та вартості виконаних робіт, зауваження до проектів додаткових угод було отримано лише в 2003 році. Позивач зазначає. Що передбачені п.2.1.3 договору після ремонтні та інші спеціальні випробування і аналізи масел стосуються кожного із етапів календарного плану і проводяться з метою підтвердження якості виконуваних робіт до підписання технічних та фінансових актів. Після завершення всіх робіт з урахуванням зауважень позивач знову направив для підписання відповідачу додаткові угоди, які останній не підписав. 27.02.2006 позивач повторно направив відповідачу зазначені додаткові угоди, які відповідач залишив без реагування, що позбавляє позивача отримати оплату за виконані роботи за етапами календарного плану №№ 3,5,11,15,18. Додатковими угодами зменшена сума до 701610 грн. На підставі ст.ст.525,526,612,622,624,625,837, 854 Цивільного кодексу України просить спонукати відповідача підписати додаткові угоди №№ 6,7,8,9,10 до договору № 0005-9/3-2 від 14.01.1999 року та стягнути з відповідача 701610 грн.
Відповідач позовні вимоги не визнає, у відзиві зазначив, що права та інтереси ВАТ НІЦ “ЗТЗ-Сервіс” не порушені, підстави для задоволення позову в частині спонукання підписати додаткові угоди до договору №0005-9/3-2 від 14.01.1999р., на думку Відповідача, відсутні. Розділом 1 договору №0005-9/3-2 передбачено, що “тип обладнання, номенклатура робіт, строки виконання і складові вартості зазначені в календарному плані”. Умови здачі виконаних робіт сторони визначили в розділі 6 договору наступним чином. “Начало і кінець кожної позиції робіт оформлюються відповідними технічними актами, що дають право на складання фінансових актів та отримання оплати. Звіти по ремонту складаються та направляються Замовнику протягом місяця після завершення ремонтних робіт (п.6.1) Інші роботи вважаються закінченими після направлення технічного звіту протоколів випробувань і т.і. (п. 6.2.). У разі, якщо виникла необхідність виконати роботи, не передбачені договором, проте необхідні для подальшого нормального ходу ремонту, вони підтверджуються заявкою відповідальної особи Замовника, виконуються Виконавцем з наступним оформленням додаткової угоди до договору (п.6.3). Зазначені умови договору були виконані в повному обсязі у встановлені договором терміни. Таким чином, після отримання відповідачем від позивача Технічних звітів по ремонту трансформаторів, зобов`язання ВАТ НІЦ “ЗТЗ-Сервіс”, передбачені розділом 1 договору №0005-9/3-2 від 14.01.1999, слід вважати виконаними. Претензії щодо якості ремонту ВП ЗАЕС підряднику не пред`являлись, персонал ВАТ НІЦ “ЗТЗ-Сервіс” до робіт на вказаних трансформаторах в рамках договору №0005-9/3-2 від 14.01.1999 більше не залучався. Як неодноразово наголошував відповідач, п. 5.1 договору №0005-9/3-2 передбачено, що “оплата робіт проводиться після підписання фінансових актів. Такими фінансовими актами є Акти виконаних робіт. Проте Акти виконаних робіт після оформлення Технічних актів позивачем не складались і на адресу Відповідача не направлялись, що підтверджує і сам позивач. Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність –це строк, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки (ст. 257 ЦК України). Перебіг позовної давності починається з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права (п. 1 ст. 261 ЦК України). Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги умови договору №0005-9/3-2 від 14.01.1999, відповідач вважає можливим стверджувати, що вимоги позивача щодо спонукання укласти додаткові угоди по обсягам робіт, які були виконані в 1999, та оплатити їх, заявлені з пропуском строку позовної давності. Просить в позові відмовити.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд -
ВСТАНОВИВ:
14 січня 1999 року між Відкритим акціонерним товариством Науково-інженерний центр “ЗТЗ-Сервіс” –Виконавець (позивач у справі) та Державним підприємством Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” –Замовник (відповідач у справі) було укладено договір № 0005-9/3-2.
За умовами договору Виконавець зобов’язався виконати роботи по ремонту трансформаторного обладнання, обстеження його стану, інші роботи, направлені на підвищення його надійності. Типи обладнання, номенклатура робіт, строки виконання і складові вартості зазначені в календарному плані згідно додатку № 1 до договору.
Відповідно до п.5.1 договору оплата робіт проводиться Замовником по мірі виконання етапів календарного плану протягом 45 днів після підписання сторонами відповідних фінансових актів.
Згідно протоколу розбіжностей до договору № 0005-9/3-2 від 14.01.1999 р. від 04.06.1999 р., сторони дійшли згоди п. 5.2. спірного договору доповнити реченням: Форма, строк і сума оплати визначаються окремими додатковими угодами.
За умовами п.6.1 договору початок та кінець кожної позиції ремонтних робіт оформлюється відповідними технічними актами, що дають право на складання фінансових актів та отримання оплати. Звіти по ремонту складаються та направляються Замовнику протягом місяця після закінчення робіт. Інші роботи вважаються завершеними після направлення технічних звітів, протоколів випробувань і т.і.(п.6.2)
Відповідно до п. 2 додаткової угоди № 3 від 18.04.2000 до договору № 0005-9/3-2 від 14.01.1999 сторони дійшли згоди пункт 4.1. викласти у наступній редакції: “Вартість послуг за даним договором складає 3336788,16 грн., у т. ч. ПДВ 556131, 36 грн. та може бути скоректована у відповідності зі змінами індексу інфляції згідно даних Державного комітету статистики України”.
У процесі виконання договору сторони змінювали та узгоджували строки виконання етапів календарного плану, об’єми робіт, та, відповідно вартість договору шляхом підписання додаткових угод (підписано п’ять).
За етапами календарного плану 3,5,11,15,18 відображених у додатку № 1 до договору № 0005-9/3-2 від 14.01.1999 та додатку № 1 до додаткової угоди № 2 від 03.04.2000 позивач виконав наступні роботи: капітальний ремонт трансформатора ТРДЦН-63000/330, заводський № 133670 на загальну суму 173897,48 грн., ; капітальний ремонт трансформатора ТРДЦН-63000/330, заводський № 133671 на загальну суму 173897,48 грн.; капітальний ремонт трансформатора ОРЦ-417000/750, заводський № 128025 на загальну суму 199758,97 грн.; ремонт блочного трансформатора ОРЦ-417000/750, заводський № 128026 на загальну суму 72180,78 грн., заміна запобіжних клапанів та модернізація їх встановлення на реакторах РОДЦ-110000/750, зав. № 1466597 та № 1345813 на загальну суму 81875, 29 грн.
Позивач починаючи з березня 2001, по мірі виконання етапів календарного плану направив відповідачу для підписання додаткові угоди №№ 6-10 з уточненням об’ємів та вартості виконаних робіт та продовжував відправляти додаткові угоди до лютого 2006 року, так як відповідач зауважував, що вартість робіт завищена. Відповідач додаткові угоди не підписував та не повертав позивачу, тоді як п. 5.2. договору визначено, що форма, строк і сума оплати визначаються окремими додатковими угодами.
Позивач зазначає, що виходячи зі змісту п.п. 2.1.1, 2.1.2, 2.1.3, 2.1.4, 2.1.5 договору № 0005-9/3-2 від 14.01.1999, можна зробити висновок, що момент закінчення виконання робіт за відповідним етапом календарного плану обумовлюється закінченням виконання післяремонтного обслуговування устаткування Виконавцем.
Зокрема, треба пояснити, що після виконання фізичного об’єму робіт по ремонту устаткування сторонами за спірним договором складалися технічні акти ремонту трансформаторів (01.12.1998, 23.09.1999, 02.12.1999, 06.03.2000, 20.12.2000), які є підставою для включення трансформаторів на номінальну напругу, введення їх в експлуатацію та виконання спеціальних випробувань і аналізу мастил. По закінченню ж виконання післяремонтних робіт: контролю за виділенням паливних газів в трансформаторах, хроматографічного аналізу мастил впродовж довготривалого періоду складалися також технічні акти, що, в свою чергу, вже є підставою для складання фінансових актів та отримання оплати за виконані роботи. Підтвердженням виконання робіт, передбачених п. 2.1.3. договору № 0005-9/3-2 від 14.01.1999 є листування між позивачем та відповідачем у 2003 році.
Щодо зауваження відповідача про пропуск позовної давності позивач пояснив наступне: згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Складені технічні акти ремонту трансформаторів від 01.12.1998, 23.09.1999, 02.12.1999, 06.03.2000 і 20.12.2000 не є підставою для оформлення фінансових актів та отримання оплати за виконані роботи, а лише - для включення трансформаторів на номінальну напругу, введення їх в експлуатацію та виконання спеціальних випробувань і аналізу мастил. У відповідності зі ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Тобто, оскільки завершення виконання робіт за відповідними етапами календарного плану обумовлюється закінченням післяремонтного обслуговування трансформаторів (обстеження, післяремонтні та інші спеціальні випробування, аналізи мастила), що оформлювалися технічними актами, датованими 15 квітнем 2004 року, 31 серпнем 2004 року, 11 лютим 2005 року, та є підставою для складання фінансових актів і отримання оплати за виконані роботи, заперечення відповідача про відмову у задоволенні позовних вимог через пропуск строку позовної давності, не обґрунтовані.
Суд бере до уваги пояснення позивача та той факт, що позивач, як вже зазначалося раніше, з березня 2001 направляє відповідачу спірні додаткові угоди для підписання, в зв’язку з чим строк позовної давності не можна вважати пропущеним.
Відповідач зазначає, що листування, на яке посилається позивач , не може бути прийняте судом як докази, так як в договорі сторони не визначили, що можуть обмінюватися електронною поштою. Проте, відповідач не надав доказів заборони такого листування.
На час укладення спірного договору та виконання зобов’язань по ньому, діяли норми Цивільного кодексу Української РСР в редакції 1963.
Відповідно до п.4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України від 16.01.2003, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.
Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Згідно ст. 193 ГК України: суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань. Аналогічні норми містяться в ст.ст. 525,526 ЦК України: зобов’язання має виконуватись належним чином.
Відповідно до положень ст.629 ЦК України - договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Суд зазначає, що ст. 1 ГПК України передбачено: підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють господарську діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Таке право використане позивачем.
Виходячи з викладеного, суд вважає що вимоги позивача підлягають задоволенню.
Судові витрати згідно ст. 49 ГПК України покладаються на
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України суд,
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Зобов’язати Державне підприємство “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом”, м. Київ, в особі Відокремленого підрозділу Запорізька атомна електрична станція (71500 м. Енергодар Запорізької області, р/р 26009001000053 в ЕФ ВАТ Банку “Біг енергія” м. Енергодар, МФО 313764, код ЄДРПОУ 19355964) підписати додаткові угоди №6,7,8,9,10 до договору №0005-9/3-2 від 14.01.1999, направлені Відкритим акціонерним товариством Науково-інженерний центр “ЗТЗ-Сервіс” (69069 м. Запоріжжя, вул. Дніпропетровське шосе, 11, п/р 26009301157447 в Філії “Запорізьке ЦВ Промінвестбанку” м. Запоріжжя, МФО 313355, код ЄДРПОУ 13605779) на адресу відповідача 27.02.2006.
3. Стягнути з Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом”, м. Київ, в особі Відокремленого підрозділу Запорізька атомна електрична станція (71500 м. Енергодар Запорізької області, р/р 26009001000053 в ЕФ ВАТ Банку “Біг енергія” м. Енергодар, МФО 313764, код ЄДРПОУ 19355964) на користь Відкритого акціонерного товариства Науково-інженерний центр “ЗТЗ-Сервіс” (69069 м. Запоріжжя, вул. Дніпропетровське шосе, 11, п/р 26009301157447 в Філії “Запорізьке ЦВ Промінвестбанку” м. Запоріжжя, МФО 313355, код ЄДРПОУ 13605779) заборгованості у сумі 701 610,00 грн., 7 441,1 грн. держмита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.
Суддя Т.Г.Хоролець