03.03.2010

Справа №2-92/2010р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2010 року Путильський районний суд Чернівецької області у складі: головуючого судді Лисака І.Н. при секретарі Помазан М.В.

за участю позивача ОСОБА_1 відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Путила справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та стягнення витрат в сумі 1610,10грн.,

З’ЯСУВАВ:

Позивач 08.02.2010 року звернулась до суду із позовною заявою про поділ майна подружжя мотивуючи свої вимоги тим, що з 21 серпня 2001 року по 25 листопада 2009 року перебувала у шлюбі з ОСОБА_2, відповідачем по справі, і від даного шлюбу у подружжя народилася дитина, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 Стверджує, що під час перебування у шлюбі подружжям згідно договору купівлі-продажу від 22.07.2004 року було придбано двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, вартістю згідно будівельно-технічної експертизи від 27.10.2009 року 138020 грн., що, на її думку, є спільною власністю подружжя. Стверджує, що згідно вищевказаної експертизи експертом запропоновано розподіл квартири таким чином, що 1 кімнату площею 11.90 м2 та 2 кімнату площею 11.30 м2 можна перегородити між собою, зробивши окремі входи. В зв’язку з цим просить суд врахувати перебування у позивача дитини та визнати за нею право власності на більшу кімнату із часткою 51/100 від всієї квартири вартістю 70390 грн. Крім того, просить стягнути з відповідача витрати на проведення судової будівельно- технічної експертизи в сумі 800 грн., сплату державного мита в сумі 690,10 грн. та витрати на ІТЗ в сумі 120 грн.

В судовому засіданні позивач підтримала вимоги відповідно до викладених в заяві обставин.

Відповідач ОСОБА_2 позов не визнав та надав суду свої заперечення, відповідно до яких просить суд припинити розгляд справи, здійснити мирове вирішення заяви про поділ майна за його варіантом. Стверджує, що документи, долучені до вимог, добуті позивачем з порушенням, отже не повинні визнаватися судом, а оскільки власником квартири він є одноособовим, вважає прийнятним тільки його план поділу квартири, за яким він пропонує продати квартиру та кошти розділити в рівних частках.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши додані до позовної заяви документи, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено, що сторонами не заперечується факт перебування у шлюбі в період з 21 серпня 2001 року по 25 листопада 2009 року, народження від шлюбу дитини та придбання під час шлюбу 22.07.2004 року спірної квартири вартістю станом на 27.12.2009 року 138020 грн. В зв’язку з цим суд приймає ці обставини визнаними сторонами, які не потребують доведення. Суд не вбачає підстав прийняти запропоновану відповідачем мирову угоду щодо поділу майна, оскільки ці умови є неприйнятними для позивача, яка стверджує, що їй з дитиною необхідна кімната в квартирі для проживання, а не гроші.

На підставі ст.60 Сімейного кодексу України, майно набуте подружжям під час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, а в силу ст.68 СКУ розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності. Статтею 69 СКУ подружжю надається право на поділ спільного майна, а частки відповідно до ч.І ст.70 СКУ подружжя є рівними, якщо інше не визначено договором. Про існування такого договору під час розгляду справи суду не відомо. На замовлення позивача експертом наданий висновок будівельно-технічної експертизи, за яким можливий розподіл двокімнатної квартири, виділивши І власнику 49/100 квартири кімнатою в натурі площею 11.30 м2, а II власнику 51/100 квартири кімнатою площею 11.9 м2. Інших варіантів суду не надано, відповідач клопотання про замовлення інших варіантів поділу не заявляв. Враховуючи право суду на підставі ч.З ст.70 СКУ України прийнявши до уваги проживання дитини з позивачем збільшити частку, суд з метою забезпечення кращих умов проживання дитини вважає за необхідне виділити позивачу більшу частку у спільному майні, ніж відповідачу.

Враховуючи вимоги ст. 88 ЦПК України, яка зобов'язує суд стороні, на користь якої ухвалено рішення, присудити з другої сторони документально підтверджені судові витрати, до яких в силу ст.79 ЦПК України належать сплата судового збору, витрати на ІТЗ та пов’язані із проведенням судових експертиз, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати в сумі 1610,10 грн., які підтверджуються квитанціями № 48 та 49 від 05.02.2010 року та квитанцією серії 01АААЛ № 182031 від 31.12.2009 року.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 60,68,69 Сімейного кодексу України, ст.ст. 368, 372 ЦК України, ст.ст. 88, 212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Розділити квартиру АДРЕСА_2, виділивши ОСОБА_1 кімнату площею 11.90 м2 вартістю 70390 грн., що становить 51/100 частки, та ОСОБА_2 кімнату площею 11.30 м2 вартістю 67630 грн., що становить 49/100 частки від квартири.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1610 (одну тисячу шістсот десять) грн. 10 коп. понесених нею судових витрат.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Чернівецької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України. .

Суддя