Справа № 192/862/15-ц

Провадження № 2/192/345/15

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" липня 2015 р. СОЛОНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - судді Щербини Н. О.,

за участі секретаря судового засідання – Сербіної Л. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт.Солоне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням.

На обґрунтування своїх вимог посилається на те, що йому на праві приватної власності належить житловий будинок № 73-а по вул.Калініна в с. Калинівка Солонянського району Дніпропетровської області, а в будинку з 2005 року зареєстрований відповідач на його прохання.

Після реєстрації відповідач ніколи не проживав в будинку позивача, не сплачував комунальні платежі, не отримував кореспонденцію, особистих його речей в будинку немає.

Оскільки комунальні платежі нараховуються згідно чисельності зареєстрованих осіб, то позивач змушений нести витрати самостійно, а відповідач не сплачує такі платежі, добровільно визначив собі інше місце проживання і жилим приміщенням не користується більше 10 років, що підтверджується актом обстеження.

Оскільки реєстрація відповідача значно порушує права позивача як власника будинку у користуванні та розпорядженні вказаним нерухомим майном, тому він  змушений звернутися до суду з позовом про визнання відповідача таким, що втратив право на користування жилим приміщенням в належному йому на праві власності будинку.

В судове засідання позивач ОСОБА_1, який належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи (а.с.23,29), не з'явився, причини неявки суду не повідомив.

Представник позивача – ОСОБА_3, який діє на підставі договору про надання юридичних послуг від 03.06.2015 року (а.с.16), в судове засідання 09 липня 2015 року не з’явився, надав суду заяву, згідно якої просив здійснювати розгляд справи без його участі, позов підтримав, не заперечував проти заочного розгляду справи в разі неявки відповідача (а.с.38).

Відповідач ОСОБА_2, будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи як за адресою, яка зазначена позивачем в позовній заяві по вул.Компанійця, буд.9 в с.Калинівка Солонянського району Дніпропетровської області (а.с.30-32), так і за зареєстрованим місцем свого проживання ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.33-35), про що свідчать направлені рекомендованою кореспонденцією на його адресу повістки-виклики до суду, які повернулися без вручення з відміткою «адресат не проживає» (а.с30-35). У зв’язку з зазначеним, суд вважає можливим здійснити розгляд справи за відсутності відповідача, оскільки відповідно до вимог ч.5 ст. 74 ЦПК України у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене належним чином.

Представник третьої особи – Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, який належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи (а.с.27), в судове засідання не з'явився, згідно заяви (а.с.36) просили розглядати справу без участі представника сектору.

У зв’язку з неявкою у судове засідання відповідача, який бере участь у справі, суд у відповідності зі ст.224 ЦПК України ухвалив здійснювати розгляд справи у відсутність відповідача, який належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи та за згодою позивача у порядку заочного провадження на підставі наявних у справі доказів.

Суд, дослідивши письмові  докази, що маються у справі, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню  з наступних підстав.

Згідно ст.150 Житлового кодексу України громадяни, які мають у приватній власності будинок, користуються ним для особистого проживання  і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.

В силу ст.386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню, а відповідно ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року» та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, що передбачено і положеннями ст.ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України, а обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

В судовому засіданні встановлено, що позивачеві на підстав свідоцтва про право приватної власності на домоволодіння належить жилий будинок з надвірними спорудами по вул.Калініна, № 73-а в с. Калинівка Солонянського району Дніпропетровської області, яке зареєстроване ТОВ «Абріс» 21 грудня 1999 року за реєстровим №156/162 (а.с.8, 9-12).

Відповідно до довідки Військової сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області від 25 травня 2015 року №337/03-19 в зазначеному будинку зареєстрований відповідач ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, але не проживає (а.с.6).

Згідно акту обстеження житлово-побутових умов помешкання громадянина ОСОБА_1 по вул.Калініна, № 73-а в с. Калинівка Солонянського району Дніпропетровської області від 25 травня 2015 року громадянин ОСОБА_4 на момент проведення обстежень в даному будинку не проживає і з моменту реєстрації в 2005 році не проживав (а.с.7).

Відповідно до ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім’ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім’ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору – судом. Жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім’ї понад шість місяців у випадках, зазначених у пунктах 1-7 ч.3 цієї статті.

Згідно ст.72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться у судовому порядку.

Таким чином, дослідженими в судовому засіданні доказами встановлено, що з 2005 року, тобто більше шести місяців, відповідач відсутній за місцем своєї реєстрації в житловому будинку №73-а по вул. Калініна в с.Калинівка Солонянського району Дніпропетровської області без поважних причин, не з’являється в ньому тривалий час та не користується ним більше шести місяців, при цьому не несе ніяких витрат по утриманню даного будинку.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що  підлягають задоволенню, оскільки відповідач без поважних причин в житловому будинку позивача не проживає більше шести місяців, і з 2005 року не здійснює спроб повернутися проживати у ньому, внаслідок чого відповідно до вимог ст.ст.71,72 ЖК України у судовому порядку підлягає визнанню таким, що втратив право на користування жилим приміщенням в житловому будинку №73-а по вул. Калініна в с. Калинівка Солонянського району Дніпропетровської області, так як позивач як власник будинку має право розпоряджатися, користуватися та володіти ним на власний розсуд.    

Таким чином, дослідженими в судовому засіданні доказами встановлено, що  вимоги позивача про визнання відповідача таким, що втратив право користування жилим приміщення, є обґрунтованими і такими, що  підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.316-321, 386, 391 ЦК України, ст.ст.71,72,150, 156 Житлового кодексу України, ст.10, 11, 57, 60, 88,212-215, 224-228 ЦПК України,суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням задовольнити.

Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, таким, що втратив право користування жилим приміщенням у належному на праві приватної власності ОСОБА_1 житловому будинку №73-а по вул. Калініна в с.Калинівка Солонянського району Дніпропетровської області в зв’язку з відсутністю за місцем реєстрації без поважних причин понад 6 (шість) місяців.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області через районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку, а строк на апеляційне оскарження рішення суду починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Головуючий: суддя Н. О. Щербина