справа № 361/9798/13-ц

провадження № 4-с/361/42/15

10.07.2015

УХВАЛА

10 липня 2015 року Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого - судді Селезньової Т.В.,

при секретарі Лустіній Т.В.,

з участю заявника ОСОБА_1,

його представника ОСОБА_2,

державного виконавця Сергієнка О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Броварах скаргу ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Відділу Державної виконавчої служби Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області,

встановив:

Заявник просить визнати незаконними дії старшого державного виконавця Сергієнка Олексія Миколайовича по винесенню і підписанню постанови від 26.05.2015р. про закінчення виконавчого провадження про вселення ОСОБА_1 і зобов’язати державного виконавця поновити виконавче провадження та вчинити дії, направлені на повне і законне виконання рішення Броварського міськрайонного суду Київської області про його вселення.

Скарга вмотивована тим, що виконавче провадження було відкрито за виконавчим листом, виданим Броварським міськрайонним судом на виконання рішення про вселення його в будинок №22 по вул.. Київській в м. Бровари, виконавчі дії неодноразово відкладались, а 26.05.2015р. державним виконавцем було винесено і підписано постанову про закінчення виконавчого провадження з тих підстав, що ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 11.03.2015р. було скасовано рішення суду; разом з тим, даної ухвалою суду було скасовано інше рішення між тими ж сторонами - про поділ майна між подружжям, на той час як рішення про вселення на не скасоване, і тому вважає, що підстав для закінчення виконавчого провадження у державного виконавця не було.

Державний виконавець Сергієнко О.М. спочатку зі скаргою не погодився, вважаючи свої дії правомірними і постанову законною, в наступному просив винести рішення на розсуд суду. При цьому ОСОБА_3 пояснив, що дане виконавче провадження було відкрито за виконавчим листом, виданим Броварським міськрайонним судом 1.10.2014р. про вселення ОСОБА_1 в 89\200 будинку №22 по вул.. Київській в м. Бровари; в процесі виконання рішення неодноразово призначались виконавчі дії, вживались заходи до вселення стягувача. 14.05.2015р. боржник ОСОБА_4 подала до ВДВС рішення Вищого спеціалізованого суду від 11.05.2015р. про скасування рішення Броварського міськрайонного суду від 16.04.2014р. і ухвали апеляційного суду Київської області від 25.09.2014р., тому він виніс постанову про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених п.4 ст.49 Закону «Про виконавче провадження» - тобто з причини скасування рішення суду.

Скарга розглядається судом у відповідності до вимог ч.1 ст.386 ЦПК України за участю заявника і державного виконавця.

З поданих документів і пояснень заявника, його представника і особи, чиї дії оскаржуються, встановлено:

Рішенням Броварського міськрайонногоо суду Київської області від 12.06.2014р. у цивільній справі було задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 частково, вирішено вселити ОСОБА_1 в будинок №22 по вул.. Київській в м. Бровари, стягнути з ОСОБА_4 на його користь грошову компенсацію за різницю вартості виділених сторонам часток, в частині вимог про стягнення шкоди відмовлено, у зустрічному позові про визнання таким, що втратив право проживання в жилому приміщенні також відмовлено. Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 1.10.2014р. рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 12.06.2014р. змінено, вирішено вселити ОСОБА_1 в 89\200 часток будинку №22 по вул.. Київській в м. Бровари, в іншій частині рішення першої інстанції залишити без змін.

На підставі даних рішень Броварським міськрайонним судом Київської області 01.10.2014р. видано виконавчий лист, стягувач ОСОБА_1, боржник ОСОБА_4, про вселення в 89/200 часток будинку №22 по вул.. Київській в м. Бровари.

Постановою державного виконавця ВДВС Броварського МРУЮ від 28.10.2014р. відкрито виконавче провадження №45220636 по вселенню ОСОБА_1 (за даним виконавчим провадженням стягувач ОСОБА_1, боржник ОСОБА_4М.).

Постановою від 26.05.2015р. у даному виконавчому провадженні винесеною і підписаною старшим державним виконавцем Сергієнком О.М. було закінчено дане виконавче провадження (про вселення ОСОБА_1В.) з посиланням на п.4 ч.1 ст.49, ст..50 Закону «Про виконавче провадження». Як зазначено в тексті оскаржуваної постанови, до відділу надійшла ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11.03.2015р., згідно якої скасовано рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 16.04.2014р. та ухвала Апеляційного суду Київської області від 25.09.2014р.

Натомість, як вбачається з наданих копій рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 16.04.2014р. і ухвали Апеляційного суду Київської області від 25.09.2014р. - Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11.03.2015р. було скасовано рішення судів першої і апеляційної інстанції у іншій цивільній справі, де сторонами є ті самі особи : ОСОБА_1 і ОСОБА_4, - але предмет спору інший- про поділ майна між подружжям.

Як пояснив державний виконавець Сергієнко О.М. у судовому засіданні, скасованими рішеннями було поділено майно між подружжям, і в тому числі було виділено кожному з них по 89\200 часток даного жилого будинку №22 по вул.. Київській в м. Бровари. Оскільки за виконавчим листом ОСОБА_1 підлягав вселенню в 89\200 часток будинку, то після скасування даних рішень стало не зрозумілим, куди конкретно треба вселяти ОСОБА_1

Згідно п.4 ч.1 ст.49 Закону «Про виконавче провадження» - підставою для закінчення виконавчого провадження є скасування рішення суду, на підставі якого видано виконавчий лист, за яким відкрито дане виконавче провадження.

Оскільки в даному випадку рішення суду, на підставі якого було видано виконавчий лист, не скасовано, а в наданій до ВДВС ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ мова йшлась про скасування іншого рішення, то у державного виконавця не було підстав для винесення постанови про закінчення виконавчого провадження. Згідно п.1 ч.1 ст.38 «Про виконавче провадження» державний виконавець у разі, якщо йому не зрозуміло рішення суду і порядок його виконання, мав би зупинити виконавче провадження і звернутись до суду за відповідним роз’ясненням рішення, а не закривати виконавче провадження, і після усунення підстави, за якою провадження було зупинено, відновити виконавче провадження у відповідності до ч.5 ст.39 даного Закону.

Таким чином, винесена державним виконавцем постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав скасування рішення суду, за яким видано виконавчий документ – є неправомірною, тобто такою, що порушила права стягувача, і не відповідає вимогам закону, тобто є незаконною. Скарга в даній частині обґрунтована.

Разом з тим, вирішуючи питання щодо задоволення скарги за всіма вимогами, порушеними заявником у його скарзі, і вирішуючи питання про спосіб захисту та відновлення порушених прав заявника, суд дійшов таких висновків:

В порядку ст..386 ЦПК суд розглядає скарги сторони у виконавчому провадженні на рішення, дії, бездіяльність державного виконавця , іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Згідно ч.2 ст.387 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов’язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Згідно ч.1ст.51 Закону «Про виконавче провадження» - якщо постанова про закінчення виконавчого провадження визнана судом незаконною чи скасована начальником ВДВС, то виконавче провадження підлягає відновленню протягом 3 днів з дня надходження рішення суду про визнання постанови незаконною до ВДВС. Тобто відновленню виконавче провадження підлягає у разі визнання постанови про закінчення провадження незаконною.

Таким чином, вимоги заявника щодо відновлення його порушеного права підлягають задоволенню у такий спосіб, як визнання судом постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження незаконною, що відповідно є підставою для подальшого відновлення виконавчого провадження згідно ст..51 Закону «Про виконавче провадження».

Оскільки суд обирає такий спосіб захисту прав стягувача як визнання постанови незаконною, то відсутні підстави для додаткового визнання її ще й неправомірною та для додаткового визнання дій державного виконавця по винесенню і підписанню цієї постанови незаконними. Також суд не вбачає необхідності для додаткового покладення на державного виконавця зобов,язання вчинити дії, направлені на повне та законне виконання рішення суду, оскільки порядок виконання судових рішень врегульований Законом України «Про виконавче провадження», і саме даним законом слід керуватись державному виконавцю в своїх діях у виконавчому провадженні при виконанні рішення суду, в тому числі визначатись щодо порядку, строків і видів проведення необхідних виконавчих та інших процесуальних дій, а суд не може перебирати на себе функції даного органу і наперед зобов’язувати посадову особу діяти у відповідності до вимог закону. Тому скарга є обгрунтованою і підлягає задоволенню частково.

Згідно ст.. 385 ЦПКУ встановлено строк для оскарження дій, бездіяльності і рішень державного виконавця під час виконання судового рішення - 10 днів. Враховуючи дату отримання заявником оскаржуваної постанови державного виконавця і дату подання скарги до суду - згідно штампу поштового відділення – суд дійшов висновку, що заявник дотримався строку, передбаченого ст..385 ЦПК України.

Керуючись ст.387 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково;

визнати незаконною постанову від 26 травня 2015 року , винесену старшим державним виконавцем Відділу Державної виконавчої служби Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області ОСОБА_3 у виконавчому провадженні № 45220636.

Копію даної ухвали після набрання нею законної сили направити до Відділу державної виконавчої служби Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області для подальшого відновлення виконавчого провадження згідно ст.51 Закону України «Про виконавче провадження».

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом 5 днів з дня її оголошення.

Суддя Т.В. Селезньова