Справа №22-11388 \06р.                                            Головуючий у 1 інстанції - Вірченко О.М.

Категорія  - 21                                                            Доповідач-     Дем'яносовМ.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

13 грудня  2006 р. Апеляційний суд Донецької області в складі:

гоовуючого  Рибалко Л.І.

суддів                   Новікової Г.В.,

Дем'яносова М.В.

При секретарі    Стефановій І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу по апеляційній скарзі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Шахтарську Донецької області на рішення Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 10 жовтня 2006 р. по справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Шахтарську Донецької області про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ   :

Рішенням Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 10 жовтня 2006 року було частково задоволено позов ОСОБА_1 пред'явлений до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування про відшкодування моральної шкоди: на його користь з відповідача було стягнуто грошову компенсацію у розмірі   9000 грн.

Не погодившись з рішенням суду Фонд соціального страхування приніс апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати , в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що рішення суду не відповідає вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи, яким суд дав неправильну правову оцінку. Вважають, що позивач не довів і в судовому засідані не надав належних доказів спричинення йому моральної шкоди , яку повинно відшкодовувати підприємство на якому працював позивач. Крім того також вважають, що суд не взяв до уваги, що відповідно до вимог Закону України „ Про державний бюджет на 2006 рік" дії Закону України \ в частині моральної шкоди застрахованим та членам їх сімей\ „ Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійному захворюванні, що спричинили втрату працездатності" зупинено на 2006 рік . Крім того вважають, що позивачем пропущено трьохмісячний строк позовної давності, передбачений ст. 233 КЗпП України, а також те , що суд першої інстанції не взяв до уваги, що Фонд сплачує позивачеві страхові виплати в тому числі і одноразову допомогу, яка компенсує і моральну шкоду.

Представник відповідача у судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав і просив її задовольнити у повному обсязі. Позивач заперечував проти апеляційної скарги, просив її відхилити, а рішення суду залишити без зміни. Заслухавши доповідача, представника відповідача, пояснення позивача, перевіривши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга   задоволенню не підлягає, а рішення суду слід залишити без зміни з наступних підстав. 

Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами , обґрунтовано виходив з факту заподіяння ОСОБА_1 моральної шкоди внаслідок ушкодження його здоров'я. Про наявність моральної шкоди позивачеві є відповідні докази, яким суд дав належну правову оцінку .

Згідно зібраним доказам, позивач дійсно довгий час працював на підприємствах вугільної промисловості. У зв'язку з роботою в шкідливих та небезпечних умовах отримав професійне захворювання антрако-сілікатоз . Згідно висновку МСЕК від 13.04.06. року йому вперше встановлено 25% втрати професійної працездатності по антракосілікатозу та 10% - у зв'язку із травмою 1998 року повторно .

Відповідно до вимог ст. 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності", при настанні страхового випадку Фонд соціального страхування зобов'язаний у встановленому законом порядку сплатити грошову компенсацію за моральну шкоду при наявності факту її заподіяння.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України „ Про судову практику в справах про відшкодування моральної \ немайнової шкоди\ від 31 березня 1995 року № 4, розмір відшкодування моральної \ немайнової шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого , тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Визнаючи розмір моральної шкоди, суд виходив із ступеня і глибини моральних страждань потерпілого, з врахуванням розміру втрати професійної працездатності, який не перевищує меж встановленних п.3ст. 34 названного закону і є справедливою сатисфакцією спричиненої потерпілому  моральної шкоди.

Апеляційний суд не може прийняти до уваги доводи Фонду про те, що позивачем не надано доказів спричинення йому моральної шкоди . Відповідно до діючого законодавства втрата працездатності, яка встановлена висновком МСЕК, вже сама по собі свідчить про спричинення моральної шкоди, оскільки стан здоров'я потерпілого   погіршено .

Доводи скарги відповідача про те, що для встановлення факту спричинення моральної шкоди необхідно проведення МСЕК також безпідставні, оскільки висновок МСЕК необхідний для стягнення моральної шкоди, заподіяної умовами виробництва, яка не спричинила втрату потерпілому професійної працездатності, також як і доводи представника відповідача про те , що Законом України „ Про Державний бюджет України на 2006 рік" зупинено дію Закону України „ Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" в частині відшкодування моральної шкоди, оскільки відповідно до вимог Закону фінансування Фонду проводиться не за рахунок бюджету , кошти на здійснення страхування від нещасного випадку не включаються до складу Державного бюджету, використовуються виключно за їх прямим призначенням і зараховуються на єдиний централізований рахунок Фонду .

Інші доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування рішення місцевого суду та відмови в задоволенні позову.

Відповідно до ч.1ст. 308 ЦПК України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу якщо встановлює, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303-304,307 ч. 1 п. 1,308, 313, 314 ч. 1 п. 1, 315 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ: 

Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в м. Шахтарську Донецької області   відхилити.

Рішення Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 10 жовтня 2006 року залишити без зміни.

Ухвала суду набирає чинності з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.