Справа №8454 Суддя 1-ї ін.-Мірошкін O.I.
Категорія-21 Доповідач - Шабанова В.О.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2006р. Апеляційний суд Донецької області у складі
Головуючої - Шабанової В.О.
Суддів - Лісового О.О., Алексеева А. В.
При секретарі - Ставріновій Ю.М.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1
На рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 22 вересня 2003 року
За позовом ОСОБА_1 до Української державної компанії „Укрвуглереструктуризація" та відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Єнакієве про відшкодування шкоди.
ВСТАНОВИВ:
20.05.2003 р. ОСОБА_1 звернувся в суд до Української державної компанії „Укрвуглереструктуризація" та відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Єнакієве (надалі Фонд) про відшкодування шкоди.
зазначав, що з 1971 року працював на підприємствах вугільної промисловості, в тому числ, на шахті „Красний Профінтерн" в якості забійника.
09.02.1983 р. з ним стався нещасний випадок на виробництві, в результаті якого він був травмований.
У зв'язку з даним нещасним випадком на шахті складений акт за ф. Н-1 від ІНФОРМАЦІЯ_1 про нещасний випадок на виробництві.
Висновком МСЕК від 14.12.1993 р. йому вперше встановлено 50% стійкої втрати працездатності у зв'язку з цим нещасним випадком .
Під час чергового переосвідчення 7.10.1996 року встановлено 60% стійкої втрати працездатності безстроково.
Наказом по шахті йому був визначений втрачений, у зв'язку з каліцтвом, заробіток в сумі 1490905 крб, виходячи з його середнього заробітку за 12-ть місяців 1983 року, що передували каліцтву.
З таким визначенням розміру шкоди не згоден. Вважав, що суми відшкодування шкоди слід було обчислювати із заробітку, який склався по відповідній професії за січень-квітень 1992 року, відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України № 276 від 26.05.1992 року.
Крім того відповідачем не застосовані коефіцієнти підвищення тарифних ставок для коригування помісячних сум відшкодування шкоди, які вводились з 01.09.1994 р. -2, таз 01.08.1996року - 2.38.
За розрахунками позивача, у зв'язку з неправильним визначенням сум відшкодування шкоди, відповідач недоплатив йому помісячні платежі за минулий час в розмірі 47434 грн.
Просив провести перерахунок сум відшкодування шкоди і стягнути з відповідачів недоплачені суми по помісячним платежам за минулий час, які утворились у зв'язку з неправильним визначенням середнього заробітку та не застосуванням всіх коефіцієнтів.
Дана справа неодноразово розглядалась різними судовими інстанціями.
Рішенням Єнакіївського міського суду від 22.09.2003 року в задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 18.12.2003 року дане рішення скасоване, справа повернута на новий судовий розгляд з тих підстав, що розглядаючи спір, суд не навів відповідних розрахунків, не зробив будь-якого висновку відносно того, чи правильно шахта провела нарахування сум відшкодування шкоди потерпілому, чи всі коефіцієнти підвищення тарифних ставок застосовані підприємством для коригування втраченого заробітку, у зв'язку з чим фактично не вирішив спір.
Ухвалою Верховного Суду України від 12.07.2006 року ухвала апеляційного суду скасована , справа повернута на новий розгляд в суд апеляційної інстанції з тих підстав, що неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи, не є підставою для повернення її на новий розгляд в суд першої інстанції.
При новому розгляді справи в суді апеляційної інстанції позивач ОСОБА_1 свої позовні вимоги підтримав. Вважав, що обчислення сум для відшкодування шкоди слід проводити, виходячи із середнього заробітку який склався по професії забійник станом на січень-квітень 1992 р. Помісячні суми відшкодування шкоди, крім інших зазначених в довідках відповідача коефіцієнтів, слід коригувати ще на коефіцієнт 2-з 01.09.1994 р. та на коефіцієнт 2.38-3 01.08.1996 року.
Відповідач ДП „Укрвуглереструктуризація", надіславши письмову заяву, просив розглянути справу у його відсутності, оскільки, хоча підприємство остаточно не ліквідоване і не виключене на момент розгляду справи з Єдиного Державного реєстру, але перебуває в стадії ліквідації. В компанії на даний час відсутня будь-яка документація, в тому числі на ОСОБА_1, компанія не має коштів на придбання бумаги, конвертів марок , працівники не отримують декілька місяців заробітну плату.
Відповідач - відділення виконавчої дирекції Фондау соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Єнакієве позов не визнав. Вважав, що при визначенні сум відшкодування шкоди ОСОБА_1 його інтереси погіршені не були. Середній заробіток, з якого обчислювались вказані суми, був не меншим, ніж обчислений у відповідності з постановою КМУ № 276 від 26.05.1992 р.
Для коригування сум відшкодування шкоди, відповідно до положень п. 28 Правил відшкодування власником підприємства установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної робітнику ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, застосовані всі коефіцієнти, що вводились на підприємстві протягом розрахункового періоду.
У вересні 1994 року підвищення тарифної ставки в 2 рази, відносно працівників, зайнятих на підземних роботах, не проводилось.
Наказом Мінвуглепрому № 72 від 04.03.1996 року, яким був введений коефіцієнт 2.38, не передбачалось можливості коригування помісячних сум відшкодування шкоди на даний коефіцієнт.
Помісячні суми відшкодування шкоди, згідно з цим наказом, коригувались на коефіцієнт фактичного росту заробітної плати на підприємстві. На шахті „Красний Профінтерн" коефіцієнт фактичного росту заробітної плати, у зв'язку з виконанням наказу № 72, склав 1,45. Саме на такий коефіцієнт була відкоригована помісячна сума відшкодування шкоди ОСОБА_1 у серпні 1996 року.
Проаналізувавши документи, що міетяться в справі, заслухавши доповідача, пояснення сторін, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково, рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 22 вересня 2003 року підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції на порушення вимог ст.202-203 ЦПК 1963 року, що діяв станом на момент ухвалення рішення, не з'ясував обставин, якими обґрунтовувались вимоги та заперечення сторін. Зокрема , не перевірив доводи позивача стосовно неправильно визначеного заробітку, застосування всіх коефіцієнтів підвищення тарифних ставок для коригування помісячних сум відшкодування шкоди не провів розрахунку сум відшкодування шкоди.
У зв'язку з неповнотою, допущеною при розгляді справи, неможливо зробити висновок, щодо правильності ухваленого судом рішення про відмову в задоволенні позову. Неповне з'ясування судом обставин по справі є, відповідно до п.1 ч.1 ст. 309 ЦПК України, підставою для скасуванню судового рішення, з ухваленням нового рішення.
У зв'язку з цим суд апеляційної інстанції вважає, що рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 22 вересня 2003 року підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення.
З обставин справи вбачається, що ОСОБА_1 з 1971 року працював на підприємствах вугільної промисловості, в тому числі, на шахті „Красний Профінтерн" в якості забійника.
09.02.1983 р. з ним стався нещасний випадок на виробництві, в результаті якого він був травмований. У зв'язку з даним нещасним випадком на шахті складений акт за ф. Н-1 від ІНФОРМАЦІЯ_1 про нещасний випадок на виробництві.
Висновком МСЕК від 14.12.1993 р. ОСОБА_1 вперше встановлено 50% стійкої втрати працездатності, Медико-сиціальна експертиза дійшла висновку що втрата працездатності пов'язана з каліцтвом позивача у 1983 р.
Під час чергового переосвідчення 7.10.1996 року встановлено 60% стійкої втрати працездатності безстроково.
Шахтою в добровільному порядку були призначені та виплачувались потерпілому суми по відшкодуванню шкоди.
Дані обставини підтверджуються поясненнями сторін та документами, які містяться в справі: трудовою книжкою позивача, актом по ф. Н-1 про нещасний випадок на виробництві, відповідними висновками МСЕК, наказом по шахті „Красний Профінтерн" від 20.01.1994 р. № 74 про призначення виплат по відшкодуванню шкоди ( а.с.7-10,16,17)
Проте позивач вважав, що, у зв'язку з неправильним визначенням середнього заробітку та не застосуванням всіх коефіцієнтів, що вводились на шахті, йому підприємством недоплачені суми по помісячним виплатам відшкодування шкоди.
Оскільки у квітні 2001 року Фонду передані документи відносно нього з неправильно визначеними - заниженими сумами, Фондом також відшкодовувалась шкода не в повному обсязі.
Перевіряючи дані доводи позивача, суд встановив, що згідно з наказом по шахті „Красний Профінтерн" від 20.01.1994 р. № 74., суми по відшкодуванню шкоди позивачу визначались з його особистого середнього заробітку за 12 міс, що передували каліцтву: с 01.01.1982 p. по 31.01.1983 p., розмір якого склав - 2981810 крб (29 грн.82 коп). Даний заробіток визначений з урахуванням всіх видів оплати праці, на які нараховуються страхові внески та вислуги років (а.с. 10)
Між тим, у зв'язку з процесами інфляції, які мали місце в державі, постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.1992 р. № 276 „Про заходи щодо виконання постанови Верховної Ради України від 29.04.1992 р. „Про підвищення соціальних гарантій для населення", було рекомендовано підприємствам, установам та організаціям, визначати розмір виплат по відшкодуванню шкоди робітникам, які отримали каліцтво в минулому, з урахуванням нових тарифних ставок.
Постановою рекомендовано провести з 1.05.1992 р. перерахування розмірів відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок трудового каліцтва, виходячи із середньої заробітної плати відповідних працівників, який склався станом на січень-квітень 1992 p., відкоригованого на величину фактичного підвищення тарифних ставок і посадових окладів.
Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України в п.13 постанови "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" до даного заробітку мали включатися річні винагороди, вислуга років за минулий рік у частині пропорційно періоду, який прийнято до розрахунку.
Відповідно до довідок шахти „Красний Профінтерн", що містяться на а.с.21,44, розмір середнього заробітку по професії забійник, що склався на підприємстві станом на січень-квітень 1992 p., з урахуванням вислуги років та інших видів оплати праці, на які нараховуються страхові внески, склав - 16166.05 крб ( з них 2368 вислуга років).
Проти даного розміру заробітку позивач не заперечував і саме з нього виходив, проводячи особисті розрахунки, що підтверджується змістом його позовної заяви. ( а.с.4).
Даний заробіток, відповідно до положень постанови КМУ № 276 та ч.5 ст. 22 Правил підлягав коригуванню на коефіцієнти підвищення тарифних ставок, що вводились на підприємстві станом до грудня 1993 року, оскільки саме 14 грудня 1993 року ОСОБА_1 вперше встановлена МСЕК стійка втрата працездатності і саме з цього часу, відповідно до п. 38 Правил, в нього виникло право на відшкодування шкоди.
Згідно з довідкою шахти „Красний Профінтерн" на підприємстві вводились коефіцієнти підвищення тарифних ставок по професії забійник, починаючи з 01.липня1992р.
З липня 1992 р. по грудень 1993 року( тобто по момент виникнення права на виплати) на шахті введені коефіцієнти: 1.6; 2.56; 1.29; 1.49; 2.78;, 1.49,4.3.( а.с. 21)
Проти розміру та періоду введення вказаних коефіцієнтів не заперечують позивач та відповідач, що підтверджується проведеними кожним з них розрахунками на а.с. 4( позовна заява) та а.с. 44 ( розрахунок відповідача).
Розмір середнього заробітку забійника, з урахуванням всіх видів оплати праці, на які нараховуються страхові внески , відкорегований на всі коефіцієнти, що вводились на підприємстві до моменту виникнення у позивача права на отримання сум відшкодування шкоди складає: 2266936.55 крб. (22.7 грн.) з розрахунку 16166.05 крб ( заробітна плата забійника за січень-квітень) х 1.6; 2.56; 1.29; 1.49; 2.78;, 1.49, 4.3.(коефіцієнти, введені на підприємстві в розрахунковому періоді). Саме з даного заробітку слід було обчислювати потерпілому суми відшкодування шкоди, відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 26.05.1992 р. № 276.
Такий же заробіток визначений і позивачем ОСОБА_1 в особистому розрахунку на а.с. 4.
Порівнюючи середній заробіток, з якого позивачу ОСОБА_1, згідно з наказом по шахті „Красний Профінтерн" від 20.01.1994 р. № 74 фактично проводилось обчислення сум відшкодування шкоди, із середнім заробітком визначеним відповідно до постанови КМУ № 276, суд приходить до висновку, що інтереси позивача погіршені не були, оскільки середній заробіток, визначений згідно з наказом - 2981810 крб (29 грн.82 коп). є більшим, ніж середній заробіток, визначений, відповідно до постанови КМУ-2266936.55 крб ( 22 грн 70 коп.).
Тому доводи позивача в даній частині свого підтвердження не знайшли.
Згідно з п.9 Правил відшкодування власником підприємства установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної робітнику ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, розмір відшкодування шкоди втраченого потерпілим заробітку встановлюється у відповідності із ступенем втрати професіональної працездатності та середнього заробітку.
Виходячи з розміру визначеного по постанові КМУ № 276 середнього заробітку 2266936.55 крб ( 22 грн 70 коп.), та ступеню втрати працездатності згідно з висновком МСЕК від 14.12.1993 р.-50%, розмір втраченого заробітку(помісячної суми відшкодування шкоди) складе: 1133468.2752 крб. (11.34 грн)( 2266936.55 крб х 50% :100).
Відповідно до п. 28 Правил, у разі підвищення на підприємстві тарифних ставок, працівникам проводиться перерахунок втраченого заробітку, шляхом множення помісячної суми( втраченого заробітку) визначеного раніше на введений коефіцієнт.
В матеріалах справи містяться декілька довідок про коефіцієнти роста тарифних ставок, наданих сторонами по справі.
Аналізуючи вказані довідки , суд приходить до висновку, що під час проведення розрахунку необхідно керуватися довідками про коефіцієнти, які містяться на а.с.21, 44, 13( з урахуванням пояснень до них на а.с.19,29). Суд не може прийняти до уваги довідки на а.с. 47,69,99, з наступних підстав.
В довідках на а.с.21,44,13 зазначені коефіцієнти росту тарифних ставок по професії «забійник», тобто по професії позивача. ( з урахуванням пояснень до них на а.с.19,29). Дані довідки видані безпосередньо шахтою «Красний Профінтерн», посвідчені належним чином і відображають коефіцієнти, які вводились безпосередньо на шахті.
В довідках, на а.с. 47, 69,99, наданих позивачем, відображені коефіцієнти, які вводились в цілому по всьому об»єднанню «Орджонікідзевугілля», (куди входила шахта) , а не по конкретній шахті «Красний Профінтерн». В даних довідках не конкретизовано по якій саме професії вводились дані коефіцієнти ( забійник, електрослюсар, прохідник, а також чи стосуються вони підземних професій). Нарешті на а.с. 47,69, 99 містяться не оригінали, а ксерокопії довідок, не посвідчені у встановленому порядку.
Перевіряючи доводи позивача ОСОБА_1 щодо необхідності застосування коефіцієнту 2- з 01.09.1994 року та 2.38- з 01.08.1996 року для коригування помісячних сум відшкодування шкоди, суд приходить до висновку, що вони є необґрунтованими, з наступних підстав.
Законодавством, що регулювало порядок відшкодування шкоди в розрахунковому періоді( 1993-2001 p.), передбачалось введення в бюджетних підприємствах, установах, організаціях відповідних коефіцієнтів підвищення тарифних ставок (посадових окладів), під час підвищення розміру мінімальної заробітної плати, згідно з відповідною постановою Кабінету Міністрів України про підвищення мінімальної заробітної плати.
На госпрозрахункових підприємствах (до яких належать і шахти), тарифні ставки підвищувались з урахуванням їх фінансових можливостей, прибутку. У разі, якщо у підприємства не вистачало фінансових коштів,, тарифні ставки перераховувались до рівня підвищення заробітної плати поетапно.
Відповідно до листа директора по економіці в/о «Орджонікідзевугілля» та протоколу Ради директорів об»єднання, в листопаді 1993 р. по шахтам об»єднання проведено збільшення заробітної плати працівникам шахти в 4.3 рази.
На підставі постанови КМУ від 2.12.1993 p. № 974 у грудні 1993 p. мінімальна заробітна плата підвищена в 3 рази (і саме такий коефіцієнт застосувався для коригування сум відшкодування шкоди в бюджетних підприємствах).
Враховуючи попереднє підвищення по об»єднанню в листопаді 1993 р. в 43 рази, та у зв'язку з відсутністю фінансування, коефіцієнт підвищення тарифних ставок на шахті «Красний Профінтерн» з 1 грудня 1993 р. склав -1.394. (а.с.19,21,)
З протоколу Ради директорів в\о «Орджонікідзевугілля» від 18.08.1994 року вбачається, що підприємство намагалось в серпні-вересні 1994 року провести підвищення тарифної ставки в 2 рази, на підставі наказу по Мінвуглепрому від 18.07.1994 р. № 18 8.
Проте таке підвищення по об»єднанню проведене лише відносно керівників, спеціалістів, службовців підприємств.
Відносно робітників підземних професій підвищення тарифних ставок в 2 рази ні в серпні, ні в вересні 1994 року проведено не було. (а.с.29).
(Тому довідку на а.с. 21 слід застосувати з урахуванням протоколу Ради директорів)
Доводи позивача про необхідність застосування коефіцієнту 2 з 01.09.1994 р. свого підтвердження не знайшли.
Оскільки станом на 1996 рік на підприємствах вугільної промисловості склалось таке становище, коли частка тарифної ставки в загальному складі заробітної плати складала менше ніж окремі види оплати ( а саме, доплата за харчування, за пересування від стволу до стволу, тощо), Мінвуглепромом було прийняте рішення збільшити долю тарифу в загальному складі заробітної плати в 2.38. за рахунок зменшення інших видів облати праці в межах того ж фонду споживання.
Наказом № 72 від 4.03.1996 р. по Мінвуглепрому, введений коефіцієнт збільшення тарифної стави 2.38.
В силу його специфічного характеру, наказом № 72 не передбачено можливо застосування даного коефіцієнту для перерахунків відшкодування шкоди.
Підсумком роботи відповідної комісії у зв'язку із введенням вказаного коефіцієнт стало розпорядження про перерахунок сум відшкодування шкоди на коефіцієнт фактичної зросту заробітної плати працівників вугільної промисловості у зв'язку із введенням коефіцієнт 2.38.
Коефіцієнт фактичного росту заробітної плати не був однаковим на різне підприємствах вугільної промисловості, оскільки залежав від фінансового стану тієї чи інші шахти.
По шахті «Красний Профінтерн» , як вбачається з документів, коефіцієнт фактичного росту склав 1.45 (а.с.31,27).
Доводи позивача про застосування саме коефіцієнту 2.38 для коригування помісячних сум не можуть бути прийняті до уваги.
Проаналізувавши документи, що містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку про необхідність коригування помісячних сум відшкодування шкоди, відповідно до п. 28 Правил, на наступні коефіцієнти, що вводились на шахті:
1.394-3 1.12.93 р.
2 -з 1.10.94 р.
3.167-з 01.03.95 р.
1.25 -з 01.10.95 р.
1.2-3 01.11.95 р.
1.45-з 01.08.96 р.
А також на коефіцієнти 1.1458 з 01.08.99 р.
1.28-з 01.10.2000 р
Таким чином, визначена попередньо помісячна сума відшкодування шкоди ( втрачений заробіток на аркуші рішення 5 )- 1133468.28 підлягає коригуванню на 1,394 , ведений в грудні 1993 р.= 1580054.78.
З урахуванням того, що згідно з висновком МСЕК, право на відшкодування шкоди у ОСОБА_1 виникло з 14 грудня 1993 р., то розмір відшкодування шкоди за грудень складе: 790027. 39 (1580054.78.: 2);
Такий розмір відшкодування шкоди - 1580054.78 позивач мав отримувати протягом 9-ти місяців січень-вересень - до 01.10.1994 р. ( до наступного підвищення тарифних ставок).
1580054.78 х 9 = 14220493.02 крб., а всього з 14.12.1993 р. по 01.10.1994 р.-15010520.41 (14220493.02 крб + 790027. 39крб).
З довідки на ах. 20 вбачається, що фактично за цей період ОСОБА_1 не була виплачена така сума, в силу відсутності коштів на підприємстві.
Фактична виплата склала 14575086 крб ( 1490905.0 х 7 -10436335 + за лютий 1994 р. 4138751.0);
Недоплата з 14.12.1993 р. по 01.10.1994 р. склала 13553011.81 крб. (15010520.41-14575086)
З 1.10.94 р. введений коефіцієнт - 2
Розмір відшкодування шкоди склав - 31601108 (1580054.78 х 2);
З 01.10.94 р. по 01.03.1995 р. позивач мав отримати 15800540 грн.( 31601108 х на5 міс);
Фактично отримав 13495315 грн (1490905 х 3 + 4511300 х 2 + 9022600)
Недоплата з 01.10.1994 р. по 01.03.1995 р. склала 2305225 крб (15800540 -13495315).
З 01.03.1995 р. введений вкоефіцієнт-3.167
Розмір відшкодування шкоди складе: 10008062. 04 крб.( 3160101 х 3.167
З 01.03.1995 р. по 01.10.1995 р. ОСОБА_1 мав отримати: 70056434. 28 крб ( 10008062.04 хна7мес).
Фактично отримав 123868500 грн. ( 18877000 х 4 мес+7952000 +14741500+25667000).
Недоплата не мала місця. Мала місце переплата на 48360500 крб.
З 01.10.95 р. введений коефіцієнт 1.25
Розмір відшкодування шкоди складе 12510077.55( 10008062. 04 х 1.25;
За період з 01.10.1995 р. по 01.11.1995 р. мали заплатити 12510077.55, фактично заплатили 18877000 грн. Недоплати не мало місце. Переплата склала 6366922.45 (18877000-12510077.55,).
301.11.1995р. введений коефіцієнт - 1.2
Розмір відшкодування шкоди складе 150 12093.06 (12510077.55 х 1.2),
З 01.11 1995 р. по 01.08.1996 р. позивач мав отримати 135108837.крб 54 (150 12093.06 х 9 мес)
Фактично отримав 98644000 крб (9438000 х 4 + 33490000+
8525000+18877000).
Недоплата склала 36464837.54 крб (135108837.крб 54-98644000 крб);
З 01.08.1996 р. на підставі наказу Мінвуглепрому № 72, відбулось збільшення заробітної плати на шахті в 1.45 р.
Розмір відшкодування шкоди з 01.08. 96 р. склав 21767534. 93 карбоваця, або 217 грн. 68 коп (150 12093.06 х 1.45)
Фактично за серпень 1996 р. позивач отримав 9438000.
Недоплата склала 12329534. 94 грн (21767534. 93-9438000.)
У вересні 1996 року замість карбованця введена грошова одиниця гривня.
За вересень 1996 р. ОСОБА_1 отримав 109 грн.47 коп.
Недоплата склала 108 грн.21 коп. (217 грн.68 - 109 грн.47 коп.)
Згідно висновку МСЕК від 7.10.1996 року позивачу ОСОБА_1 встановлено 60% стійкої втрати працездатності.
У зв'язку з цим з жовтня 1996 року розмір його втраченого заробітку( помісячної суми відшкодування шкоди) склав
217.68x60%: 50%= 261 грн.22 коп..
Цю ж суму позивач мав отримати в жовтні 1996 р.
Фактично отримав 1012 грн. Тобто мала місце переплата 756 грн.78 коп. ( 1012-261.22).
Як вбачається з довідки на а.с. 20 , починаючи з листопада 1996 року недоплати по помісячним платежам не мали місце.
25 жовтня 1997 року постановою КМУ № 1100 в п.28 Правил внесені зміни у відповідності з якими, втрачений заробіток, відкорегований на коефіцієнт підвищення тарифних ставок, в перерахунку на 100 % не може перевищувати заробіток робітника за тією ж спеціальністю за повністю відпрацьований місяць після введення коефіцієнту.
З 01.08.1999 р. на шахті введений коефіцієнт підвищення тарифних ставок 1.4858.
Втрачений заробіток 261 грн.22 коп. відкорегований на даний коефіцієнт складав-388. грн. 12 (261.22 х 1.4858.);
В перерахунку на 100% середній заробіток потерпілого складав 646 грн.87 коп (388.22x100: 60).
Проте згідно з довідкою на ах. 143 середній заробіток забійника за серпень 1999 року склав 542 грн 24 коп.
У зв'язку з цим, ОСОБА_1 правильно, у відповідності з п.28 Правил, помісячне відшкодування шкоди визначене, виходячи із середнього заробітку забійника, що склався після підвищення тарифних ставок на 1.4858 ( 542 грн.24) коп. та ступеню втрати працездатності 60%..
Визначена таким чином помісячна сума відшкодування шкоди склала 325 грн.34 коп. (542.24x60%: 100%)
З серпня 1999 року по жовтень 2000 року недоплат помісячних сум відносно ОСОБА_1 не мало місця.
З 01.10.2000 р. на підприємстві введений коефіцієнт 1.28.
Розмір середньої заробітної шахти забійника за жовтень 2000 року склав 633 р.
У зв'язку з цим розмір помісячної суми відшкодування шкоди ОСОБА_1 склав 379 грн.80 коп (633 грн. х 60 : 100).
До 01.04.2001 року на підприємстві коефіцієнти підвищення тарифних. ставок не вводились.
Недоплат помісячних сум відшкодування шкоди з 01.10.2000 р. по 01.04.2001 р. відносно позивача не мало місця.
З 01.04.2001 р. введений в дію Закон України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності"
Відповідно до Закону відшкодування шкоди працівникам, які ушкодили здоров»я при виконання трудових обов'язків, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
Особиста регресна справа ОСОБА_1 передана для подальшого виконання у відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Єнакієве із зазначенням розміру втраченого заробітку, якій підлягає виплаті на користь потерпілого помісячно 379 грн.80 коп .
Таку страхову суму Фонд продовжував виплачувати позивачу до березня 2002 р.
Як вбачається з постанови відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Єнакієве від 01.03.2006 року ( а.с. 142) дана страхова сума систематично коригувалась на коефіцієнт зростання у попередньому році середньої заробітної плати галузях національної економіки, відповідно до положень п. 29 Закону.
А саме у 2002 р. на коефіцієнт - 1.193; у 2003 р. - 1.182; у 2004 р. -1.52; у 2005-2.38: у 2006-1.203.
Станом на момент вирішення справи по суті розмір щомісячної страхової суми, яку отримує позивач ОСОБА_1 складає-918 грн.86 коп.
З 01.04.2001 р. по момент розгляду справи по суті недоплати з боку Фонду не мають місця.
Відповідно до роз»яснень Пленуму Верховного Суду України, що містяться в ч. 5 п.22 постанови «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 р. з подальшими змінами, - вимоги про перерахунок сум щомісячних платежів, раніше визначених судом або адміністрацією, підлягають задоволенню за час, що не перевищує трьох років з дня звернення до суду.
З 1997 р. по 2006 р. недоплати помісячних сум відносно ОСОБА_1 не мали місця.
Виходячи з наведеного апеляційний суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення недоплачених сум по помісячним виплатам відшкодування шкоди за минулий час в розмірі 47 434 грн. 64 коп. не знайшли свого підтвердження, як не знайшли підтвердження і вимоги про призначення помісячних страхових сум в розмірі 1457 грн.86 коп.
У звязку з цим в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити.
Керуючись Законом України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.09.1999 р. Правилами відшкодування власником підприємства установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної робітнику ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків від 23.06.1993 р. постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.1992 р. № 276 „Про заходи щодо виконання постанови Верховної Ради України від 29.04.1992 р. „Про підвищення соціальних гарантій для населення, ст..ст. 307, 309, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд, -
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Єнакіївського міського суду Донецької області.від 22 вересня 2003 року скасувати, ухваливши нове рішення.
Відмовити ОСОБА_1 в позові до Української державної компанії „Укрвуглереструктуризація" та відділення виконавчої дирекції Фондау соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Єнакієве про стягнення заборгованості по помісячним виплатам відшкодування шкоди за минулий час в розмірі 47 434 грн. 64 коп., та визначенні помісячних страхових виплат в розмірі 1457 грн.86 коп.
Рішення може бути оскаржене до Верховного суду України безпосередньо протягом двох місяців з дня його проголошення.