Справа № 11-140/09 Головуючий у І інстанції Шумський А.А.
Категорія: ч. 1 ст. 286 КК України Доповідач Польовий М.І.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Луцьк 10 березня 2009 року
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого-судді: Хлапук Л.І.,
суддів: Польового М.І., Силки Г.І.,
з участю прокурора: Смолюка Б.С.,
захисника: ОСОБА_1,
потерпілої: ОСОБА_2,
представника потерпілої: ОСОБА_3,
законного представника потерпілої: ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку кримінальну справу за апеляціями законного представника потерпілої ОСОБА_4, представника потерпілої адвоката ОСОБА_3 та засудженого ОСОБА_5 на вирок Іваничівського районного суду від 30 грудня 2008 року, яким ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель с. Древині Іваничівського району, українець, громадянин України, непрацюючий, неодружений, несудимий, -
засуджений за ч. 1 ст. 286 КК України на 2 (два) роки обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 1 (один) рік.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування основного покарання, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
На підставі ст. 76 КК України на ОСОБА_5 покладено обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи; повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи.
Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу засудженому ОСОБА_5 залишено попередній - підписку про невиїзд.
Цивільні позови задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_5 в користь ОСОБА_4 3 252 грн. 84 коп. матеріальної шкоди, 1 000 грн. моральної шкоди та 1 200 грн. витрат на юридичну допомогу, а також 5 000 грн. моральної шкоди в користь ОСОБА_2
Розглянувши справу в апеляційному порядку колегія суддів, -
ВСТАНОВИЛА:
Даним вироком ОСОБА_5 засуджений за те, що 16 червня 2008 року, біля 01 год., керуючи без ввімкненого світла фар мотоциклом "Дніпро-16", державний номер НОМЕР_1, по вул. Шкільній в с. Іванівка Іваничівського району порушив Правила дорожнього руху, проявив безпечність та неуважність, не вибравши безпечної швидкості руху, не врахувавши дорожньої обстановки та стану транспортного засобу вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_2, спричинивши їй середньої тяжкості тілесні ушкодження.
В апеляції законний представник потерпілої ОСОБА_4 та представник ОСОБА_3, не оспорюючи доведеності винності та правильності кваліфікації дій засудженого, просять вирок суду скасувати, а справу повернути на додаткове розслідування. Посилаються на те, що як досудове так і судове слідство по справі проведено однобічно та неповно, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Крім того, вважають, що судом невірно визначено розмір моральної шкоди, завданої потерпілій ОСОБА_2 та її законному представнику ОСОБА_4 без дотримання вимог розумності та справедливості.
Вважають, що в діях засудженого наявні ознаки і інших злочинів, а саме, передбачених ст. 135 КК України та ст. 125 чи 126 КК України. Крім того, зазначають, що судом безпідставно при призначенні покарання засудженому не врахована така обтяжуюча його покарання обставина, як вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.
В особистій апеляції засуджений, не оспорюючи доведеності винності та правильності кваліфікації дій, просить вирок суду змінити, обравши йому покарання 1 рік обмеження волі із застосуванням ст. 75 КК України. Крім того, вважає, що цивільний позов у справі вирішений з порушенням норм матеріального права, оскільки судом в користь потерпілої з нього стягнуто і ту матеріальну шкоду, яка нічим не підтверджена та витрати, які не відносяться до матеріальної шкоди - грошові затрати родичів потерпілої понесені на її відвідування. Щодо розміру моральної шкоди, то вважає, що він є дещо завищеним і при його визначенні суд не врахував матеріального стану засудженого.
У запереченні на апеляцію засудженого представник потерпілої ОСОБА_3 просить відхилити її, як безпідставну. Зазначає, що усі витрати понесені ОСОБА_2 належним чином підтверджені довідками, а затрати її матері на доставку потерпілої до лікарні та доїжджання до неї правильно віднесені судом до матеріальної шкоди.
Заслухавши доповідача, який виклав суть справи та доводи апеляцій, потерпілу, її законного представника ОСОБА_4 та представника ОСОБА_3, які свою апеляцію підтримали та заперечили проти апеляції засудженого, ОСОБА_5, який просив задовольнити його апеляцію, а апеляцію представників потерпілої залишити без задоволення, міркування прокурора про залишення вироку без змін, вивчивши матеріали справи, колегія суддів встановила, що апеляції представників потерпілої та засудженого підлягають до часткового задоволення.
Висновок суду про вчинення ОСОБА_5 злочину, при вказаних у вироку обставинах, ґрунтується на перевірених та досліджених в судовому засіданні доказах і не оспорюється в поданих апеляціях.
Кваліфікація судом дій ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 286 КК України є вірною.
Безпідставними є доводи в апеляції представників потерпілої про те, що засуджений вчинив крім інкримінованого йому злочину і інші злочини, а саме залишив потерпілу без допомоги в небезпечному для її життя становищі та спричинив легкі тілесні ушкодження ОСОБА_6.
Як встановлено з матеріалів кримінальної справи, дані обставини були предметом ретельної перевірки під час судового слідства у суді першої інстанції і не знайшли свого ствердження, як і доводи потерпілої та її представників про те, що ОСОБА_5 вчинив злочин, перебуваючи у нетверезому стані.
Такі дані апелянтів нічим не підтверджені, а тому суд вірно не визнав обставиною, що обтяжує покарання засудженого, при його призначенні, вчинення ним злочину у стані алкогольного сп'яніння.
Досудове і судове слідство по справі проведено згідно вимог діючого законодавства, а тому доводи законного представника та представника потерпілої з приводу неповноти та однобічності провадження досудового і судового слідства по справі не заслуговують на увагу.
Обставин, які б ставили під сумнів достовірність зібраних у справі доказів чи правильність висновків суду про винуватість ОСОБА_5 у вчинені злочину за який його засуджено, колегією суддів не встановлено.
Щодо доводів засудженого про тяжкість призначеного йому покарання, то колегія суддів вважає, що судом першої інстанції воно призначене правильно, в межах санкції статті за якою його засуджено, з дотриманням вимог ст.ст. 50, 65 КК України, яке є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.
При призначенні засудженому покарання врахована тяжкість вчиненого злочину та дані про його особу.
Так як ОСОБА_5 вчинив необережний злочин невеликої тяжкості, вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується по місцю проживання, частково добровільно відшкодував завдані збитки та щиро розкаявся у вчиненому, тому суд обґрунтовано на підставі ст. 75 КК України звільнив його від відбування основного покарання з випробуванням.
За таких обставин, вимоги в апеляції засудженого про пом'якшення призначеного йому покарання задоволенню не підлягають.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при стягненні матеріальної шкоди завданої потерпілій у дорожньо-транспортній пригоді та стягнення моральної шкоди в користь ОСОБА_4 в сумі 1 000 грн. проведено без дотримання вимог чинного законодавства.
Так, згідно ст. 323, 334 КПК України вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, а його мотивувальна частина повинна містити підстави для задоволення або відхилення цивільного позову. При цьому суд повинен з'ясувати характер і розмір заподіяної шкоди та вирішити позов у відповідності з законом, з посиланням на норми матеріального права.
Так, при задоволенні позовних вимог про стягнення матеріальних збитків в користь потерпілої та позовних вимог ОСОБА_4 про стягнення моральної шкоди, судом не було ретельно з'ясовано дійсний розмір майнової шкоди, в чому вона полягає, не конкретизовано належно розрахунки збитків, не мотивовано, чому суд відносить витрати родичів на відвідування потерпілої до прямих матеріальних збитків останньої.
Не мотивовано також, чому стягнення моральної шкоди в розмірі 1 000 грн. в користь ОСОБА_4, яка по справі не визнавалась ні потерпілою, ні цивільним позивачем, в чому полягає спричинена їй моральна шкода і по яких критеріях визначено судом її розмір.
З врахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що вирок суду в частині стягнення матеріальної та моральної шкоди в користь ОСОБА_4 підлягає скасуванню, а справа направленню в цій частині на новий судовий розгляд.
Щодо стягнення моральної шкоди в користь ОСОБА_2 в розмірі 5 000 грн., то колегія суддів дійшла висновку, що вона є заниженою і її слід збільшити до 10 000 грн.
При цьому колегія суддів враховує, що потерпіла понесла великі фізичні та моральні страждання, глибину та тривалість цих страждань, тяжкість вимушених змін у її життєвих стосунках у зв'язку з ушкодженням здоров'я.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати у кримінальних справах, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляції засудженого ОСОБА_5, законного представника потерпілої ОСОБА_4 та представника потерпілої ОСОБА_3 задовольнити частково.
Вирок Іваничівського районного суду від 30 грудня 2008 року щодо ОСОБА_5 в частині кваліфікації дій і призначеного покарання залишити без змін.
Цей же вирок в частині цивільного позову про стягнення з ОСОБА_5 в користь потерпілої ОСОБА_7 5 000 грн. на відшкодування моральної шкоди змінити, збільшити стягнуту судом суму з 5 000 грн. до 10 000 (десяти тисяч) грн.
Даний вирок в частині цивільного позову про стягнення з ОСОБА_5 в користь ОСОБА_4 3 252 грн. 80 коп. на відшкодування матеріальної шкоди та 1 000 грн. на відшкодування моральної шкоди скасувати, а справу в цій частині направити на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства в цей же суд в іншому складі суду.
В решті вирок залишити без змін.
Головуючий /підпис/ Хлапук Л.І.,
Судді /підписи/ Польовий М.І., Силка Г.І.,
Згідно оригіналу
Суддя апеляційного суду
Волинської області М.І. Польовий