Справа № 159/1804/15-к Провадження №11-кп/773/257/15 Головуючий у 1 інстанції:Логвинюк І. М.

Категорія:ч. 2 ст. 185 КК УКраїни Доповідач: Силка Г. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2015 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Силки Г.І.,

суддів - Бешти Г.Б., Польового М.І.,

при секретарі судового засідання - Гладкому В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду, кримінальне провадження № 12015030110000117 за апеляційною скаргою обвинуваченої ОСОБА_1 на вирок Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 21 квітня 2015 року щодо

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1, у м. Ковелі, Волинської області, громадянки України,

зареєстрованої АДРЕСА_2, проживає за адресою АДРЕСА_3 з середньою освітою, заміжньої, непрацюючої, має на утриманні неповнолітню дитину, судимої :

1)вироком Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 18.12.2014 року за ч. 1,2 ст. 185, 70 КК України на 2 роки позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України, ОСОБА_1 була звільнена від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки, з покладенням на неї обов'язків, передбачених пунктами 2,4 ст.76 КК України,

обвинуваченої у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України

за участю прокурора - Васьовчика І.В.,

захисника - ОСОБА_2,

В С Т А Н О В И В:

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, не оспорюючи фактичних обставин скоєння кримінального правопорушення, посилається на незаконність вироку суду, у зв'язку з суворістю призначеного покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості вчиненого нею злочину та даних щодо її особи. Вказує, що судом не враховано пом'якшуючих покарання обставин, зокрема, визнання нею винуватості, активного сприяння в розкритті злочину та те, що вона хворіє тяжкими захворюваннями і потребує постійного лікування. Просить пом'якшити призначене покарання.

Вироком Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 08 травня 2015 року ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків до призначеного за даним вироком покарання частково приєднано покарання, призначене за вироком Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 18 грудня 2014 р. та остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 06 (шість) місяців.

Строк відбування покарання постановлено рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишено домашній арешт.

Вироком вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів.

Відповідно до вироку суду, ОСОБА_1, визнана винуватою та засуджена за те, що вона 26.12.14 р. о 18 год., знаходячись у АДРЕСА_1, повторно таємно викрала золотий ланцюжок вагою 2 гр. вартістю 1 425 грн., ноутбук марки "LENOVO CELERON 100 SMI9GYZ" s/n НОМЕР_1 вартістю 4 800 грн. та жіноче пальто чорного кольору вартістю 1 350 грн., заподіявши потерпілій ОСОБА_3 майнової шкоди на загальну суму 7 575 грн.

Заслухавши доповідача, який доповів зміст вироку суду першої інстанції, повідомив ким і в якому обсязі він оскаржений, виклав основні доводи апеляційної скарги, пояснення захисника ОСОБА_2, який підтримав подану апеляційну скаргу обвинуваченої і просить її задовольнити, думку прокурора про безпідставність апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як видно з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини скоєння злочину та дав належну юридичну оцінку діям ОСОБА_1, і його висновок про доведеність винуватості останньої у таємному повторному викраденні чужого майна ніким не оспорюється.

Дії ОСОБА_1 вірно кваліфіковані судом за ч. 2 ст.185 КК України і в апеляційній скарзі теж не оскаржуються.

Крім того, як видно з носія технічного засобу інформації, обставини скоєння ОСОБА_1 вказаного злочину остання підтвердила у суді, не оспорювалися ці обставини і іншими учасниками судового провадження, тому судом дане кримінальне провадження розглянуто відповідно до вимог ч.3ст.349 КПК України.

Посилання обвинуваченої на те, що призначене їй покарання є надто суворим та, що судом не враховано пом'якшуючих обставин, є безпідставними.

Згідно вимог ст. 65 КК України, суд, призначаючи покарання враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

Обираючи покарання ОСОБА_1, суд належним чином умотивував своє рішення, врахувавши положення ст.ст. 50, 65 КК України.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1, згідно ст. 12 КК України, вчинила злочин середньої тяжкості.

Враховано судом й обставини, які пом'якшують покарання, зокрема і ті на які вказує обвинувачена у своїй апеляції, а саме її щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, знаходження у неї на утриманні неповнолітньої дитини, повернення останньою однієї з викрадених речей та відсутність обтяжуючих покарання обставин.

Взято судом до уваги і стан здоров'я ОСОБА_1, а саме те, що вона страждає на психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання опіоїдів; має синдром залежності та в даний час перебуває під клінічним наглядом на замісній терапії і страждає наркоманією.

Разом з тим, призначаючи обвинуваченій покарання у виді позбавлення волі, суд врахував, що на ОСОБА_1 за місцем реєстрації скарг і заяв не надходило ( а.п.39), а за місцем фактичного проживання обвинувачена дільничним інспектором характеризується з негативної сторони, раніше неодноразово притягувалася до кримінальної відповідальності, в тому числі і за корисливі злочини. Новий злочин вчинила під час звільнення її від відбування покарання з випробуванням за вироком Ковельського міськрайонного суду від 18.12.2014 року, що свідчить про її небажання ставати на шлях виправлення. Врахував суд і позицію потерпілої, яка хоча й немає до обвинуваченої претензій майнового характеру, проте не просила про призначення обвинуваченій більш м'якого покарання.

Враховуючі вищенаведені обставини, а також те, що обвинувачена вчинила новий злочин під час іспитового строку, тому суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що остання не бажає стати на шлях виправлення та підставно призначив їй покарання у виді позбавлення волі із частковим приєднанням покарання за вироком Ковельського міськрайонного суду від 18.12.2014 року.

Посилання ж апелянта на тяжкі хвороби: туберкульоз та гепатит «С» не підтверджуються будь- якими доказами та не є обставинами для пом'якшення покарання.

Призначене покарання ОСОБА_1 у виді позбавлення волі є необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що підстав, передбачених п.1ч.1ст.408 КПК України для зміни вироку із пом'якшенням призначеного покарання, в тому числі і за сукупністю вироків, про що вказує в апеляційній скарзі ОСОБА_1 немає. Тому, апеляційна скарга обвинуваченої задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 419 КПК України, суд апеляційної інстанції

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 21 квітня 2015 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді:

Г.І. Силка М.І. Польовий Г.Б. Бешта