Справа № 192/1010/15-ц

Провадження № 2/192/374/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" липня 2015 р. СОЛОНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого – судді Щербини Н.О.,

за участю секретаря судового засідання – Сербіної Л.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в смт.Солоне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, посилаючись на те, що з 12 листопада 2010 року перебуває з відповідачем у шлюбі, зареєстрованому відділом реєстрації актів цивільного стану Солонянського районного управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис №148, в період якого у них народилася спільна дитина – син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Позивач зазначає, що з відповідачем вони проживають окремо, а їх спільна дитина проживає разом з нею та знаходиться на її утриманні. Відповідач ухиляється від виконання свого обов’язку щодо утримання дитини, домовленості щодо сплати аліментів між нею та відповідачем не досягнуто.

Позивач просить при визначенні розміру аліментів врахувати, що вона ніде не працює, так як влаштуватися на роботу за місцем її проживання немає можливості, на обліку у центрі зайнятості не перебуває, будь-яку допомогу не отримує, а їх спільна дитина має вади здоров’я та потребує періодичного обстеження та лікування, що потребує значних матеріальних витрат, а також те, що дитині необхідні нормальні харчування, одяг, іграшки та інші речі для забезпечення нормального фізичного та духовного розвитку.

Вважає, що з відповідача необхідно стягнути аліменти на утриманні дитини в розмірі 1/2 частини від усіх видів доходу відповідача, так як він працює, отримує заробітну плату у розмірі 2000 гривень.

Позивач у судовому засіданні підтримала позов у повному обсязі та просила стягнути з відповідача аліменти на утримання дитини у розмірі 1/2 частини від всіх видів доходу відповідача. Пояснила, що відповідач інколи бере дитину на вихідні, а під час перебування у відпустці забирав дитину на тиждень, але добровільно матеріальну допомогу він не надає.

Відповідач у судовому засіданні пояснив, що він працює в Дніпродзержинському УЕГГ ПАТ «Дніпропетровськаз» та в середньому отримує заробітну плату у розмірі 2400 гривень на місяць та згоден сплачувати аліменти у розмірі 1/4 частини від всіх його доходів, посилаючись на те, що він оплачує лікування сина, приймає участь у його вихованні та надає посильну матеріальну допомогу, про що вказав також у своїх письмових запереченнях (а.с.19-20).

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні 13 липня 2015 року пояснила, що є сусідом сім?ї відповідача та їй відомо, що відповідач разом зі своїми батьками забирають на вихідні дитину до себе, люблять її та піклуються про неї. Свідок пояснила суду, що з розмов їй відомо, що відповідач надає посильну матеріальну допомогу на утримання дитини, надав допомогу і під час лікування дитини в м. Києві, оплачував ліки та операцію.

Суд, заслухавши сторони, свідка, дослідивши докази, що маються у справі, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно ст.ст. 180-182 Сімейного кодексу України батьки зобов’язані матеріально утримувати своїх неповнолітніх дітей.

Судом встановлено, що сторони перебувають у шлюбі, який зареєстровано 12 листопада 2010 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Солонянського районного управління юстиції у Дніпропетровській області за актовим записом №148 (а.с.5).

В період шлюбу у них народилася спільна дитина – син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.6).

На даний час сторони проживають окремо, а їх спільна дитина проживає разом з позивачкою та знаходиться на її утриманні, що підтверджується актом обстеження матеріально-побутових умов сім’ї від 23 червня 2015 року та довідки Сурсько-Михайлівської сільської ради №753 від 24 червня 2015 року (а.с.7,8).

Судом встановлено, що відповідач добровільно матеріальну допомогу на утримання дитини позивачці регулярно не надає, хоча зобов’язаний це робити, а лише періодично утримує сина під час вихідних, коли забирає дитину до себе.

При цьому будь-якої домовленості щодо утримання сина між сторонами не досягнуто, сторони не надали суду доказів укладання між собою відповідного договору про сплату аліментів на дитину, у зв’язку з чим аліменти необхідно стягнути з відповідача в примусовому порядку від дня пред’явлення позову до досягнення дитиною повноліття, оскільки права та обов’язки кожного з батьків є рівними за законом. При цьому судом враховується та обставина, що відповідач періодично утримує сина під час його спільного проживання з дитиною на вихідних, проте при вирішенні спору щодо сплати аліментів, судом не вирішується питання щодо стягнення аліментів за минулий період, а лише вирішується питання про обов’язок утримання дитини відповідачем до періоду повноліття дитини.

При визначенні розміру аліментів суд відповідно до ст. 182 СК України враховує як стан здоров’я та матеріальне становище платника аліментів, який працює та отримує заробітну плату за місцем роботи (а.с.25), хворіє на гострий артрит, що підтверджується випискою з історії хвороби (а.с.22), так і дитини, яка згідно виписки з історії хвороби №4525/14 ДУ «Інститут серця Міністерства охорони здоров’я України» має вроджену ваду серця та перенесла оперативне втручання (а.с.10) та консультативним висновком, з якого вбачається, що дитина потребує спостереження педіатра та кардіолога (а.с.11), має статус дитини-інваліда з 28 липня 2015 року (а.с.37-39), що свідчить про необхідність здійснення більших витрат на утримання дитини.

Також суд враховує вік дитини та її потреби і вважає необхідним стягнути з відповідача аліменти на утримання неповнолітньої дитини у розмірі 1/3 частини від усіх його доходів (заробітку) щомісячно до досягнення дитиною повноліття, оскільки відповідач має прибутки, розмір яких дозволяє йому приймати участь в утриманні дитини в зазначеному розмірі, а права та обов’язки кожного з батьків є рівними за законом, в тому числі і по утриманню дітей. Будь-яких інших доказів на підтвердження матеріального стану, стану здоров’я як відносно дитини, так і відносно відповідача, сторонами не надано, а інших утриманців, зазначених в п. 3 ч. 1 ст. 182 СК України відповідач не має.

Крім цього, у зв’язку з частковим задоволенням позову, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь держави судовий збір, оскільки позивачка при зверненні з позовом до суду звільнена від цих витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.180-182,184 Сімейного Кодексу України, ст.ст. 10, 11, 57, 60, 209, 212-215, 367 ЦПК України, суд

У Х ВА Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/3 частини від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 25 червня 2015 року, до досягнення дитиною повноліття, відмовивши в задоволенні решти позову.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у розмірі місячного платежу.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 243 (двісті сорок три) гривні 60 копійок судового збору.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області через Солонянський районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: суддя Н.О. Щербина