Справа№ 1-113/2007 р.

ВИРОК

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

м.Луцьк                                                                                  15   січня   2007   року   Луцький

міськрайонний суд Волинської області під головуванням судді Каліновської B.C.

за участю секретаря Лунь О.В.

прокурора Сопронюка О.А.

захисника ОСОБА_4

потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу про обвинувачення

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уроженця АДРЕСА_2

Луцького району, гр. України, освіта неповна середня, неодруженого, непрацюючого,

судимого Луцьким міськрайонним судом 27 червня 2006 року за ст. 186 ч.І КК України

до штрафу в розмірі 850 грн.; мешканця АДРЕСА_1,-

у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 185 ч.2, 186 ч.2 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, будучи судимим за вчинення корисливого злочину, за який судимість не знята і не погашена, на шлях виправлення не став, а знову вчинив аналогічні злочини.

Так, він, переслідуючи корисливу зацікавленість, вчинив таємне та відкрите викрадення чужого майна, чим спричинив потерпілим матеріальну шкоду, а саме:

19 серпня 2006 року в денний час з території домогосподарства свого батька ОСОБА_2, яке розташоване наАДРЕСА_2, шляхом розбирання, таємно викрав металевий гараж, вартістю 2000 грн., чим спричинив останньому матеріальну шкоду;

13 вересня 2006 року, приблизно в 01 год., в АДРЕСА_3,  за попереднім зговором з особою, матеріали справи відносно якої виділені в окреме провадження, відкрито викрав в гр. ОСОБА_3 мобільний телефон „ Нокіа-6101", чим спричинив потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 999 грн. В судовому засіданні підсудний свою вину у вчиненому визнав частково. Вина підсудного в інкримінованих йому діяннях повністю підтверджується зібраними по справі і дослідженими в судовому засіданні доказами.

Підсудний показав, що він дійсно домовившись з покупцями, розібрав металевий гараж, який знаходився в домогосподарстві його батька в АДРЕСА_2 і продав його, а гроші витратив на власні потреби. Гараж належав його батькові, який дозвіл на продаж не давав. Продав гараж, бо потрібні були гроші.

Крім того, перебуваючи в АДРЕСА_3 з своїм знайомим ОСОБА_5, погодився на пропозицію останнього викрасти телефон в потерпілого ОСОБА_3 ОСОБА_5 попросив телефон, щоб подзвонити, а він забрав телефон в ОСОБА_5 На прохання потерпілого, телефон йому не повернув. Викрадений телефон продав він.

Потерпілий ОСОБА_2 ствердив факт викрадення підсудним, належного йому металевого гаража, який знаходився на території домогосподарства в АДРЕСА_2

2

Потерплий ОСОБА_3 пояснив, що приблизно в 12 год. ночі на вулиці в АДРЕСА_3 до нього підійшли ОСОБА_5- його знайомий і підсудний, якого він не знав. ОСОБА_5 попросив телефон, щоб подзвонити. Він дозволив. Після чого ОСОБА_5 повернув телефон. На слідуюче прохання дати телефон він відмовив, оскільки на рахунку були відсутні кошти. Тоді ОСОБА_5 сам забрав з його руки телефон, а в нього телефон забрав підсудний. На його прохання телефон не повернули, сіли в „ таксі" і поїхали.

Суд не бере до уваги покази підсудного про те, що він заволодів телефоном потерпілого шляхом обману, а не відкритого викрадення, оскільки вони спростовуються вищезазначеними доказами по справі. Крім того, цілеспрямовані дії підсудного, на думку суду, направлені були на відкрите викрадення телефону, адже він знав, що на рахунку телефону гроші відсутні, потерпілий не хотів дати телефон в подальшому на їх прохання, побачивши нерішучість ОСОБА_5, який тримав в руках телефон потерпілого, що випливає з показів підсудного в стадії досудового слідства ( а.с. 31), які він підтримав в судовому засіданні, останній забрав в нього з рук даний телефон і не повернув його на прохання потерпілого.

Вищезазначені покази підсудний дав з метою зменшити міру своєї відповідальності за вчинене.

Оскільки підсудний заперечує факт перебування його в нетверезому стані , а медичне освідування на предмет наявності алкоголю на момент вчинення інкримінованого йому діяння не проводилось , то на думку суду таку обтяжуючу обставину , як перебування в стані алкогольного сп'яніння з обвинувачення слід виключити.

Оцінюючи всі зібрані і досліджені по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що, ОСОБА_1 вчинив злочини, передбачені ст. ст. 185 ч.2, 186 ч.2 КК України, оскільки він умисно:

таємно викрав чуже майно, повторно;

відкрито викрав чуже майно, повторно, за попередньою змовою групою осіб. Обираючи вид і міру покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого, те, що злочини відносяться до категорії середньої тяжкості та тяжких,    особу підсудного, зокрема, незадовільнений стан його здоров'я.

Приймаючи до уваги, що ОСОБА_1 був раніше судимий за вчинення корисливого злочину, судимість за який не знята і не погашена у встановленому законом порядку, на шлях виправлення не став, а знову вчинив аналогічні злочини, не працює, задовільно характеризується, думку потерпілого - батька, який наполягає на суворому покаранні, суд приходить до висновку, що його виправлення та перевиховання можливе лише в умовах ізоляції від суспільства. Тому йому слід призначити покарання в межах санкцій статтей КК України, за якими він притягується до кримінальної відповідальності -позбавлення волі.

Цивільний позов, згідно ст. ст. 1166, 23 ЦК України та ст. 328 КПК України слід задовольнити. Враховуючи вимоги розумності та справедливості, матеріальне становище підсудного, а також всі обставини справи, слід стягнути з підсудного ОСОБА_1 в користь потерпілого ОСОБА_3- 999 грн. матеріальних збитків.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд, -

засудив:

ОСОБА_1визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 185 ч.2, 186 ч.2 КК України та призначити йому покарання :

за ст. 185 ч.2 КК України - 2 ( два) роки позбавлення волі;

за ст. 186 ч.2 КК України - 4 (чотири) роки позбавлення волі.

3

На підставі ст.70 ч.І КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно до відбуття визначити покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.

Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_1 рахувати з 15 січня 2007 року, зарахувавши в зазначений термін період його затримання та перебування під вартою з 09 жовтня 2006 року по 15 січня 2007 року.

Запобіжний захід засудженому до вступу вироку в законну силу залишити попередній - тримання під вартою.

Цивільний позов задовольнити. Стягнути з підсудного ОСОБА_1 в користь потерпілого ОСОБА_3- 999 ( дев'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. матеріальних збитків.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Волинської області шляхом подачі апеляції через Луцький міськрайонний суд протягом 15 діб з моменту його проголошення, а засудженим в зазначений термін з дня отримання копії вироку.