Справа № 487/11652/13-ц

Провадження № 6/487/254/15

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.07.2015 року м. Миколаїв

Заводський районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді Карташевої Т.А.

при секретарі Пономарьової Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду Заводського району м. Миколаєва подання державного виконавця Данилко К.М. про примусовий вхід до житла боржника,-

ВСТАНОВИВ:

Державний виконавець Заводського відділу Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції ОСОБА_1 звернувся до суду з поданням про надання дозволу проникнути до житла за адресою: АДРЕСА_1 для проведення виконавчих дій. В обгрунтування подання зазначив, що на виконанні в Заводському ВДВС Миколаївського міського управління юстиції на примусовому виконанні знаходиться зведене виконавче провадження №45495767 про стягнення з ОСОБА_2 на користь стягувачів боргу у розмірі 81406,25 грн. За боржником на праві спільної сумісної власності зареєстровано майно за адресою: АДРЕСА_1, згідно з інформаційною довідкою з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об*єктів нерухомого майна. 02.12.2014 р. за вих. №31737/01.02-47/15 боржнику направлено вимогу про надання безперешкодного доступу 18.12.2014 р. о 10.00 год. до квартири АДРЕСА_2 для проведення виконавчих дій. Виходом за вказаною адресою встановлено, що вимогу державного виконавця про безперешкодний доступ до квартири для проведення опису та арешту майна боржник не виконав. Зі слів Бутенко боржник мешкає за кордоном, про що складено акт. 18.12.2014 р. в дверях боржника залишено вимогу державного виконавця про надання безперешкодного доступу 03.02.2015 р. о 14.00 для проведення виконавчих дій. 03.02.2015 р. боржник безперешкодного доступу до квартри не надав, перевірити майновий стан боржника не виявилось можливим. Зі слів ОСОБА_2 (родич боржника) до квартири доступу він не надасть, від підпсу в акті відмовився, про що складено акт. Таким чином, на думку державного виконавця, ОСОБА_2 своїми діями (бездіянням) ускладнює виконання, навмисно затягує виконавче провадження, перешкоджає вчиненню виконавчих дій.

До судового засідання державний виконавець не з*явився, надавши заяву про розгляд справи без його участі.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, в якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів /посадових осіб/ вирішується судом за місцезнаходження житла чи іншого володіння особи за поданням державного виконавця.

Згідно з ч. 1 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Стаття 27 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Відповідно до ч.ч.1,4 статті 31 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Державний виконавець або уповноважена ним особа може особисто вручити документи виконавчого провадження сторонам або іншим учасникам виконавчого провадження під розписку.

Згідно з ч. 5 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження», копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Як вбачається з наданих до суду матеріалів, на виконанні в Заводському ВДВС Миколаївського міського управління юстиції на примусовому виконанні знаходиться зведене виконавче провадження №45495767 про стягнення з ОСОБА_2 на користь стягувачів боргу у розмірі 81406,25 грн., а саме: про примусове виконання виконавчого листа №2/487/277/14, виданого 01.09.2014 р. Заводським районним судом м. Миколаєва про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 10 000 грн., про примусове виконання виконавчого листа №2/487/277/14, виданого 01.09.2014 р. Заводським районним судом м. Миколаєва про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 25 000 грн., про примусове виконання виконавчого листа №2/487/277/14, виданого 01.09.2014 р. Заводським районним судом м. Миколаєва про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 2 500 грн. – витрати на правову допомогу, про примусове виконання виконавчого листа №2/487/277/14, виданого 01.08.2014 р. Заводським районним судом м. Миколаєва про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 781,25 грн. судового збору, про примусове виконання виконавчого листа №2/487/277/14, виданого 01.08.2014 р. Заводським районним судом м. Миколаєва про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 43 125 грн.

17.11.2014 р. державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчих проваджень, яку, як зазначено в тексті подання, надіслано боржнику для виконання. Однак, будь-яких доказів щодо фактичного надіслання та отримання боржнику вказаної постанови та її обізнаності про відкриття виконавчого провадження, суду не надано (відсутні копії супровідних листів, рекомендованих повідомлень провручення поштового відправлення, тощо).

Відповідно до подання державного виконавця підставою для примусового входження до квартири боржника є необхідність в проведенні виконавчих дій, передбачених Законом України «Про виконавче провадження». Вказана необхідність зумовлена добровільним невиконанням боржниками рішення суду та неможливістю проведення опису та арешту майна без примусового входження до квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_3.

Однак, будь-яких доказів того, що боржник ОСОБА_2 була належним чином повідомлена про дату, час та місце проведення виконавчих дій та свідомо ухилилися від надання доступу до житлового приміщення, суду надано не було.

З рекомендованого повідомлення про вручення поштового вдправлення вбачається, що воно вручене 06.12.2014 р. ОСОБА_2 без зазначення ініціалів особи. Тоді як з інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об*єктів нерухомого майна вбачається, що окрім боржника, власником житла, серед інших осіб, є ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 При цьому друге повідомлення державного виконавця про надання безперешкодного доступу до житла адресоване не боржнику ОСОБА_2, а ОСОБА_7.

Матеріали подання не містять відомості щодо реєстрації боржника за певною адресою (або зняття з реєстрації) за даними УДМС України в Миколаївській області, що взагалі унеможливлює перевірку відомостей щодо її належного сповіщення про час, дату та місце проведення виконавчих дій. Як вбачається з доданого до подання повідомлення ТОВ «Николаевдомсервис» в квартирі АДРЕСА_4 зареєстровано 2 людини: ОСОБА_9, ОСОБА_8

Згідно зі ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження», звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення.

Таким чином, в силу ст.ст.52, 63 Закону, за відсутності грошових коштів і цінностей боржника, стягнення спочатку звертається на рухоме майно, в розмірах і обсягах, необхідних для виконання, а в останню чергу - на нерухоме майно.

Однак, державна виконавча служба, пред'являючи вимоги про примусове входження до квартири боржника, що є виключною мірою, не зазначає при цьому, чи було вжито заходів щодо першочергового задоволення вимог стягувачів за рахунок коштів боржника у гривнях та іноземній валюті, інших цінностей, у тому числі коштів на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунках в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.

Крім того, суд приймає до уваги, що за весь час примусового виконання, а саме: у період з 18.12.2014 р. по день звернення до суду із даним поданням 02.07.2015 р. державною виконавчою службою було здійснено лише два виходи за вказаною адресою, останній – 03.02.2015 р., що, з урахуванням відсутності відомостей про сповіщення про це боржника, не може бути визнано беззаперечним доказом ухилення ОСОБА_2 від надання доступу до житлового приміщення для вчинення виконавчих дій.

Крім того, згідно п.4.4.5 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №521/5 від 02.04.2012 р., у разі відсутності боржника виконання рішення може бути проведено без його участі за участю стягувача або його представника та двох понятих.

Однак, акт державного виконавця від 18.12.2014 р. не оформлений належним чином та не містить підписів понятих. Другий акт державного виконавця від 03.02.2015 р. містить посилання на складання його з приводу примусового виконання зведеного виконавчого провадження №45495767 про стягнення з ОСОБА_7 на користь групи стягувачів суми, і на те, що ОСОБА_7 безперешкодного доступу до квартири не надала. Тоді як в поданні боржником зазначена ОСОБА_2, у виконавчих листах боржником також вказана ОСОБА_2

Також, з вимоги державного виконавця вбачається, що необхідність у примусовому входженні до квартири пов'язана з необхідністю опису та арешту майна з метою його подальшої реалізації з прилюдних торгів для погашення суми заборгованості. Однак, як вбачається з витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, арешт на вказаний об'єкт нерухомості вже було накладено державним виконавцем ВДВС Жовтневого районного управління юстиції ОСОБА_10 22.10.2014 р. Таким чином, в поданні не конкретизовано повною мірою, для вчинення яких саме дій необхідно надати дозвіл на примусове входження до квартири.

Таким чином, матеріали справи не містять відомостей щодо здійснення ОСОБА_2 перешкод державному виконавцю у проведенні виконавчих дій та відмови у виконанні рішення суду, а також про неможливість виконання зазначеного рішення у інший спосіб. А отже, державним виконавцем не підтверджено необхідності примусового проникнення до житла, де проживає боржник.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 209, 210, 212, 376 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні подання державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції ОСОБА_1 про надання дозволу на примусове входження до квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, відмовити за необґрунтованістю.

Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївського області через Заводський районний суд м. Миколаєва шляхом подання апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Т.А. Карташева