ГОСПОДАРСЬКИЙ |
| ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ |
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.07.06 Справа № 16/316пд.
Суддя Шеліхіна Р.М., розглянувши матеріали справи за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю “Промек”, м. Лисичанськ Луганської області
до Акціонерного поштово-пенсійного банку "Аваль" в особі Луганської обласної дирекції АППБ «Аваль», м. Луганськ
про визнання недійсним договору застави,
секретар судового засідання Бабаян А.В.,
за участю представників сторін:
від позивача –Патерікіна Т.В., ліквідатор банкрута,
від відповідача –Іщенко Є.М., заст. нач. юрвідділу,дов. від 26.04.05. №14-1/2049,
В С Т А Н О В И В :
Суть спору: заявлена вимога про визнання договору застави, укладеного сторонами по справі 27.08.2003 року за №2551 для забезпечення виконання обов’язків позивача по договору кредитної лінії від 27.08.03. №010/02/481, не дійсним.
Відповідач відзивом від 04.07.06. проти позову заперечує.
Між сторонами у справі укладено договір застави майна позивача –вугілля марки ТР 0-100 у кількості 2556,7 тонни –для забезпечення виконання позивачем обов’язків по сплаті позики у сумі 100000грн. за договором кредитної лінії від 27.08.03. №010/02/481 у строк до 26.08.05., на підставі якого позивач (заставодавець) передав власне майно вугілля марки ТР 0-100 у кількості 2556,7 тонн у заставу.
Умовами п.1.3 договору застави встановлено, що вугілля знаходиться за адресою: м. Антрацит Луганської області, склад збагачувальної фабрики «Маяк». Фактичну наявність предмета застави перевірено представником заставодержателя (відповідача) під час укладання договору застави. Пунктом 2.1 встановлено, що право застави виникає з моменту укладання цього договору і нотаріального посвідчення. Договір застави від 27.08.2003 року посвідчено нотаріусом та зареєстровано у реєстрі за №2551.
Позивач звернувся з даним позовом до суду з підстав відсутності предмету застави на території збагачувальної фабрики «Центральна»у м. Антрацит на теперішній час. Позивач мотивує позовні вимоги нормою ст.203,215 ЦК України та вказує на те, що договір застави підписано неповноважною особою з боку підприємства-позивача. А також позивач зазначає про порушення відповідачем правил ст.45 Закону України «Про заставу».
Відповідач проти позову заперечує та вказує на правомірність укладання угоди та відповідність договору застави закону. Також відповідач вказує на умови пункту 2.5 договору застави, в якому зазначено про залишення предмету застави на зберіганні у заставодавця (позивача) та про обов’язок позивача зберігати майно у належних умовах.
Дослідивши матеріали справи, вислухав представників сторін, суд дійшов висновку про залишення позову без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до правил розгляду спорів про визнання договорів недійсними, спір по визнанню договору недійсним розглядається з застосуванням норм права, які були діючі на момент укладення договору. Договір застави укладено сторонами по справі у 2003 році 27 серпня, тобто спір повинно вирішувати за правилами ст.ст.48,49,50 Цивільного кодексу України від 1963 року.
Згідно з правилами ст.ст.48,49,50 ЦК України від 1963 року угода недійсна у разі невідповідності вимогам закону, у разі якщо угода укладена проти цілей держави та суспільства, або угоди, укладені юридичною особою, протирічать цілям діяльності цієї особи. Дослідивши договір застави майна, укладений між сторонами по справі 27.08.2003 року за №2551 та посвідчений нотаріально, суд встановив, що даний договір укладено у відповідності до вимог закону і умови договору та передбачені правові наслідки не суперечать нормам права з укладання договорів застави для забезпечення виконання обов’язків між юридичними особами. Доводи представника позивача щодо підпису договору неповноважною особою суд не приймає до уваги, оскільки дані ствердження необґрунтовані та не доведені позивачем в порядку правил ст.33 ГПК України.
Позивач посилається на відсутність вугілля на ЗФ «Центральна»як на підставу своїх позовних вимог та стверджує на порушення відповідачем норми ст.45 Закону України «Про заставу». Між тим, з договору застави вбачається, що предмет застави –вугілля –знаходиться на зберіганні на складі ЗФ «Маяк», а правилом ст. 45 Закону України «Про заставу», яким позивач мотивує свою вимогу, встановлено обов’язок заставодержателя вживати заходів, необхідних для збереження предмета застави, якщо інше не передбачено договором або законом. Позивач вказує на невиконання цієї вимоги відповідачем, у зв’язку з чим предмет застави –вугілля –відсутній на даний момент. Доводи позивача спростовуються умовою договору, пунктом 2.5, в якому вказано, що заставлене майно залишається на зберіганні у заставодавця. Тобто, договором встановлено обов’язок позивача зберігати майно, яке є предметом застави, та відповідати за його втрату або використання.
Доводи позивача щодо правомірності вимог по визнанню договору застави недійсним у зв’язку з тим, що є заборгованість підприємства-позивача (банкрута) по заробітній платі робітникам, а вимоги відповідача мають першочерговий характер для задоволення вимог, суд не приймає до уваги за безпідставністю та тому, що дані обставини не стосуються суті спору по позову.
За таких обставин, позовні вимоги слід залишити без задоволення.
Відповідно до правил ст.44-49 ГПК України судові витрати слід покласти на позивача.
На підставі викладеного, ст.ст.48,49,50 Цивільного кодексу України від 1963 року, ст.ст.5,6,7,8,9,45,46 Закону України «Про заставу», керуючись ст.ст.82,84,85 ГПК України, суд
В И Р І Ш И В :
1. Відмовити у позові.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Рішення підписане 06.07.06.
Суддя Р.М. Шеліхіна