справа № 22-1966 головуючий у 1-й інстанції: Чех Н.А.
категорія: доповідач: Наумчук М.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 лютого 2008 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого: Наумчука М.І. суддів: Карпенко C.O., Котули Л.Г.
при секретарі Голуб К.І.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Дніпровської районної в м. Києві ради про встановлення порядку користування приміщенням, зобов'язання звільнити місця загального користування та стягнення моральної шкоди
за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4
на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 02 листопада 2007 року, -
встановила:
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 02.11.2007 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Встановлено, що місця загального користування в квартирі АДРЕСА_1 є місцями загального користування ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 Заборонено ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 зберігати свої речі, встановлювати будь-які меблі в місцях загального користування квартири без згоди ОСОБА_5 ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 заборонено в будь-який час доби спати в приміщеннях (місцях) загального користування квартири. Зобов'язано ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звільнити місця загального користування від особистих речей, звільнити кухню від дивана (ліжка), яке використовується як спальне місце, демонтувати самовільно зроблену в коридорі вбудовану шафу (кладовку). Стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 по 200 грн. на відшкодування моральної шкоди з кожного, солідарно 17 грн. судового збору, 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. В задоволенні позову в іншій частині відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_4 просять рішення суду скасувати. Посилаються на те, що судом не враховані обставини перетворення квартири в 1995 році в комунальну, правомірність проведення приватизації квартири не перевірена.
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2, її представник підтримали апеляційну скаргу з наведених в ній підстав.
ОСОБА_1 заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважав, що спір судом вирішений правильно.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення в цих межах колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Як встановив суд та вбачається з матеріалів справи, сторони проживають у квартирі АДРЕСА_1. Позивач є власником 57/100 частин вказаної квартири на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 28.07.2006 року. Продавцями цієї частини квартири були ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які володіли
вказаною частиною спірної квартири на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 30.06.1999 року Дніпровською райдержадміністрацією, тобто набули права власності на неї шляхом приватизації (а. с. 6-7, 9, 109, 112). Інша частина спірної квартири, яка складає 43/100 частини, є власністю держави і знаходиться у користуванні відповідачів.
Відповідно до ст.179 ЖК України користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов'язковим додержанням вимог «Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями».
Як зазначено в п.10 вище зазначених Правил мешканці квартири, в якій проживає два і більше співвласники, наймачі (орендарі) мають рівні права на користування підсобними приміщеннями і обладнанням.
Згідно з вимогами ст. 391 ЦК України власник майна може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.
В суді першої інстанції встановлено, що в спірній квартирі на кухні знаходиться ліжко, яке використовується відповідачами як спальне місце; в коридорі є вбудована шафа, яка належить відповідачам; всі місця загального користування в спірній квартирі загромаджені особистими речами відповідачів. На вимогу позивача звільнити місця загального користування, надати до них доступ та можливість користуватися ними відповідачі не реагують, чим порушують його права.
Вказані обставини фактично апелянтами не оспорюються.
Оскільки кладовка збудована без відповідного дозволу, то та обставина коли її було споруджено правового значення не має.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідачі порушують права позивача шляхом позбавлення можливості користуватися належною йому на праві власності частиною квартири і місцями загального користування в ній. Таке завдає позивачу моральної шкоди, яка полягає у моральних стражданнях, переживаннях, призводить до вимушених змін у житті, необхідності звертатися в різні установи, витрачати час для відновлення своїх порушених прав.
За таких обставин суд обгрунтовано задовольнив заявлений позов.
Апеляційна скарга не містить доводів про незаконність рішення в цій частині.
Апелянти посилаються на те, що судом не досліджувались питання пов'язані із проведенням зміни умов договору найму жилого приміщення та приватизацією частини квартири одним із наймачів та членами його сім'ї.
Виходячи з предмету і підстав позову, який розглядався, вказані обставини не підлягали з'ясуванню.
Правомірність приватизації частини квартири може бути перевірена у випадку пред'явлення відповідного позову.
З врахуванням викладеного підстави для скасування постановленого рішення і задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 02.11.2007 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в
касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею
законної сили шляхом подання касаційної скарги до цього суду.