Україна

Справа № 701 - 2008 p.                                Головуюча в 1 - й інстанції Майдан С. І.

Категорія ч. 2  ст.  296 КК України             Доповідач Бугрименко В.Г.

ВИРОК

ІМЕНЕМУКРАЇНИ

2008 року липня місяця 1 дня

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Херсонської області у складі

Головуючого Червоненка В.Я.

Суддів Дубченка А.П.,  Бугрименка В.Г.

При секретарі Дяченко В.М.

З участю прокурора Литвиненко О.О.

-   засуджених ОСОБА_1,  ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.  Херсоні кримінальну справу за апеляцією прокурора,  який приймав участь при розгляді справи в суді,  на вирок Комсомольського районного суду м.  Херсона від 2 квітня 2008 року,  -

ВСТАНОВИЛА

Цим вироком

ОСОБА_1,  ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,  громадянина України,  уродженця м.  Херсона,  за національністю єврея,  має середню освіту,  не працюючого,  жителя АДРЕСА_1,  раніше судимого 17.07. 2001р. за ч. 2  ст.  142 КК України до позбавлення волі на 2 роки,  звільненого 05. 08. 2002 р. по відбуттю строку покарання,

засуджено за ч. 2  ст.  296 КК України до позбавлення волі на 2 роки 11 місяців.

В строк відбування покарання зараховано час тримання під вартою з 23 квітня 2004 року по 23 березня 2007 року та звільнено від відбування покарання у зв'язку з його відбуттям.

Запобіжний захід - підписка про невиїзд.

ОСОБА_2,  ІНФОРМАЦІЯ_2 народження,  громадянина України,  українця,  уродженця с.  Корогод Чорнобильського району Київської області,  не одруженого,  має середню освіту,  жителя АДРЕСА_2,  раніше не судимого,

засуджено за ч. 2  ст.  296 КК України до позбавлення волі на 3 роки 5 місяців 4 дня.

Зараховано в час відбування покарання час тримання під вартою з 17 листопада 2004 року по 22 квітня 2008 року і від відбування покарання звільнений у зв'язку з його відбуттям.

Вироком суду першої інстанції ОСОБА_1 і ОСОБА_2 визнані винним і засуджені за те,  що27 березня 2004 року близько 23 години 40 хвилин,  перебуваючи в стані

2

алкогольного сп'яніння,  біля будинку АДРЕСА_3 за ознакою особливої зухвалості вчинили хуліганство щодо ОСОБА_3,  безпричинно спричинивши потерпілій легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров"я.

В апеляції прокурор,  який приймав участь при розгляді справи в суді,  покликається на незаконність вироку суду першої інстанції в результаті безпідставної перекваліфікації дій засуджених з ч. 2  ст.  187 КК України на ч. 2  ст.  296 КК України так як таке рішення суду суперечить фактичним обставинам справи. З цих підстав просить вирок скасувати і постановити новий вирок,  яким дії ОСОБА_1 і ОСОБА_2 кваліфікувати за ч. 2  ст.  187 КК України та призначити їм покарання у виді позбавлення волі на 7 років кожному з поміщенням їх до кримінально - виконавчої установи.

На апеляцію прокурора адвокат ОСОБА_4  в інтересах засудженого ОСОБА_2 подав заперечення.

Заслухавши міркування прокурора про задоволення апеляції,  засуджених,  які просили вирок суду першої інстанції залишити без зміни,  перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляції,  колегія судді вважає,  що апеляція підлягає задоволенню.

Органами досудового слідства ОСОБА_1 і ОСОБА_2 пред'явлено обвинувачення у вчиненні за попередньою змовою між собою нападу на ОСОБА_3 і заволодінні її майном вартістю 152 гривень. Перекваліфіковуючи дії засуджених з ч. 2  ст.  187 КК України на ч. 2  ст.  296 КК України ,  суд у вироку вказав,  що в судовому засіданні не здобуто доказів,  які б підтверджували факт заволодіння засудженими майном потерпілої,  насилля над потерпілою вони вчинили із хуліганських мотивів. З таким висновком суду не можна погодитися.

Відповідно до  ст.  ст.  367. 368 КПК України підставою для скасування вироку суду першої інстанції є невідповідність висновків суду,  викладених у вироку,  фактичним обставинам справи. Така невідповідність має місце коли суду не взяв до уваги докази,  які могли істотно вплинути на його висновки,  коли при наявності суперечливих доказів,  які мають істотне значення для висновків суду,  у вироку не зазначено чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші.

Так допитані на досудовому слідстві і в суді засуджені ОСОБА_1 і ОСОБА_2 не заперечували,  що в той вечір познайомилися з потерпілою,  яка мала при собі сумку,  пропонували їй разом провести час на що та відмовила і тоді ОСОБА_2 ударив її в обличчя. Заперечували факт заволодіння майном потерпілої.

Останні доводи засуджених спростовуються поясненнями потерпілої ОСОБА_3,  яка послідовно давала пояснення,  що 27 березня 2004 року близько опівночі на вулиці Рози Люксембург її наздогнали раніше незнайомі ОСОБА_1 і ОСОБА_2,  які стали у брутальній формі пропонувати їй разом провести час,  на що вона відмовила і тоді один із засуджених декілька разів ударив її в обличчя,  спричинивши тілесні ушкодження,  та забрав сумку вартістю 50 гривень,  в якій знаходилися косметичні вироби та гроші в сумі 15 гривень,  а всього на загальну суму 152 гривні,  після чого вони зникли з міста пригоди.

Той факт,  що потерпіла при подачі заяви в органи міліції не вказувала про заволодіння її майном вона пояснила,  що на час подачі заяви перебувала у пригніченому стані і про це її не питали. Незначні розбіжності у поясненнях потерпілої на досудовому слідстві і в судовому засіданні хто саме із засуджених наніс їй удари та вирвав із рук

3

сумку пояснюються тим,  що потерпіла не була знайома раніше із засудженими,  була темна пора доби ,  а обстановка,  вчинення засудженими щодо неї злочину,  була для неї несподіваною і неординарною. Такі розбіжності не мають істотного значення так як сумніватися у достовірності пояснень потерпілої щодо основних обставин вчинення засудженими злочину у суду підстав немає. Суд першої інстанції цим обставинам не дав оцінки,  не вказав чому не погоджується з показами потерпілої. Не звернув уваги суд і на той факт,  що при освідуванні потерпілої 31 березня 2004 року вона експерту також заявляла,  що її побили і пограбували. ( т. 1 а. с.  19) Підтвердила вона свої пояснення і на очній ставці з ОСОБА_1.  ( т.1 а. с.  33). Крім того,  суд першої інстанції не дав оцінки і поясненням засуджених ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на досудовому слідстві де вони визнавали,  що удари потерпілій наносив ОСОБА_2 ,  а ОСОБА_1 забрав у неї сумку,  звідки забрали гроші у сумі 15 гривень,  які разом з ОСОБА_2 використали при грі на автоматах,  а сумку викинули. Заява ОСОБА_1 і ОСОБА_2 в судовому засіданні,  що такі пояснення вони давали в результаті застосування недозволених методів ведення слідства перевірялися судом и прокурора турою визнані такими,  що не відповідають дійсності. Не свідчать про невитуватість ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні розбою і покази свідка ОСОБА_5,  який підтвердив наявність конфлікту між засудженими і потерпілою. Його заява,  що він не бачив щоб засуджені заволоділи сумкою потерпілої може бути розцінена тим фактом,  що події мали місце у темну пору доби і відбувалися від нього на відстані близько 20 - ти метрів.

Свідок ОСОБА_6 показала ,  що ОСОБА_3 у вечір вчинення щодо неї злочину виходила із гуртожитку із сумкою,  повернулася без неї і із слідами насилля на обличчі. При цьому пояснювала,  що невідомі побили її і забрали сумку,  в якій знаходилися косметика. гроші та залікова книжка,  втратою якої вона особливо переймалася.

Колегія суддів вважає,  що вирок суду першої інстанції в частині кваліфікації дій засуджених за ч. 2  ст.  296 КК України не відповідає фактичним обставинам справи,  а тому в цій частині підлягає скасуванню. ОСОБА_1 і ОСОБА_2 за попередньою змовою в групі осіб вчинили напад на ОСОБА_3 і заволоділи її майном вартістю 152 гривні. Дії ОСОБА_1 і ОСОБА_2 необхідно кваліфікувати за ч. 2  ст.  187 КК України як розбій,  тобто напад з метою заволодіння чужим майном,  поєднаний із насильством небезпечним для життя і здоров"я особи,  яка зазнала нападу,  вчинений за попередньою змовою групою осіб ,  а щодо ОСОБА_1 додатково і як розбій,  вчинений особою,  яка раніше вчиняла розбій.

При призначенню ОСОБА_1 і ОСОБА_2 покарання колегія судців враховує ступінь тяжкості вчиненого ними злочину,  дані ,  що характеризують їх як особу,  а також вчинення ним злочину в стані алкогольного сп'яніння,  що враховується як обставина,  що обтяжує їх покарання. Виправлення засуджених можливе лише в умовах ізоляції від суспільства. Таке покарання є необхідним для попередження вчинення ними інших злочинів.

Керуючись  ст. 378 КПК України,  колегія суддів. -

ЗАСУДИЛА

Апеляцію прокурора,  який приймав участь у розгляді справи в суді,  задовольнити.

Вирок Комсомольського районного суду м.  Херсона від 22 квітня 2008 року щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_2 в частині вказівки суду

4

про кваліфікацію їх дій за ч. 2  ст.  296 КК України та звільнення їх від відбування покарання скасувати.

ОСОБА_1 і ОСОБА_2 визнати винними у вчиненні злочину,  передбаченого ч. 2  ст.  187 КК України і призначити покарання

ОСОБА_1 - 7 ( сім) років позбавлення волі з поміщенням до кримінально -виконавчої установи з конфіскацією всього майна,  яке є власністю засудженого,

ОСОБА_2 - 7 ( сім) років позбавлення волі з поміщенням до кримінально -виконавчої установи з конфіскацією всього майна,  яке є власністю засудженого.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_2 змінити,  взяти їх під варту в залі суду.

Зарахувати в строк відбування покарання час попереднього ув'язнення ОСОБА_1 з 23 квітня 2004 року по 23 березня 2007 року,  ОСОБА_2 - з 17 листопада 2004 року по 22 квітня 2008 року.

В решті вирок суду першої інстанції залишити без зміни.

Вирок може бути оскаржений і на нього може бути подано касаційне подання прокурором в місячний строк з моменту його проголошення ,  а засудженими - в той же строк з моменту вручення їм копії вироку шляхом подачі касаційної скарги чи внесення подання в Верховний Суд України через апеляційний суд Херсонської області.