Справа №22-450/08                         Головуючий у 1 інстанції: Несвєтова Н.М.

                                                             Доповідач: Жайворонок Т.Є.

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26"     лютого 2008 року                                                                                     м. Київ.

Колегія    суддів    судової    палати    в    цивільних    справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого: Жайворонок Т.Є.,

суддів:  Лапчевської О. Ф., Кухарської Т.Г.,

при секретарі;  Косяк О.А.,

з участю

представникІБ позивача : ОСОБА_6,

представника відповідача ОСОБА_3: ОСОБА_5

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 19 квітня 2007 року в справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю „Експресо-сервіс", ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення коштів.

Заслухавши доповідь судді Жайворонок Т.Є., пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів -

встановила :

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 19 квітня 2007: року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 до ТОВ „Експресо-сервіс", ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення коштів.

У поданій на рішення суду апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_1 вказує, що представник позивача не був повідомлений про час і місце розгляду справи. Станом на травень 2003 року відповідач ОСОБА_3 не повернув борг в сумі 70 000 евро, а з врахуванням відсотків ця сума становить 75 250 євро. Корпоративні права в товаристві позивач набув за заставою, якою було забезпечено договір безпроцентного кредиту, а тому вимоги про визнання його учасником товариства грунтуються на законі. Судом порушено процесуальне та матеріальне право, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що 27.04.2000 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір відповідно до якого ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_2 безпроцентний кредит на суму 50 000 євро строком на 3 роки . В якості застави під кредит позивач вступає у володіння 1/3 частиною ТОВ „Експресо-сервіс", співвласником якого є ОСОБА_3 В якості плати за кредит ОСОБА_3 зобов'язується організувати і оплатити догляд, господарське та медичне обслуговування тещі позивача ОСОБА_7, а при необхідності організувати ремонт її будинку, а у випадку смерті - похоронити. Станом на 14.05.2002 року сума боргу становила 70 000 євро зі строком повернення - травень 2003 року. В разі повної сплати боргу позивач зобов'язався вийти із складу співвласників товариства. До цього часу борг не повернуто.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обгрунтованість постановленого рішення в цій частині, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково.

За правила ст. 374 ЦК України 1963 року за договором позики одна сторона (позикодавець) передає другій стороні (позичальникові) у власність (в оперативне управління) гроші або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошей або рівну кількість речей того ж роду і якості. Договір позики вважається укладеним у момент передачі грошей або речей. Аналогічна норма міститься в статті 1046 ЦК України.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що договір від 27.04.2000 року та доповнення до нього не є договором позики, а з інших підстав позов не заявлено. Вимоги про визнання позивача учасником товариства не грунтуються на законі.

Рішення суду постановлено з порушенням вимог матеріального та процесуального права, а тому підлягає до скасування.

 За правилами пунктів 3 та 4 частини 1 ст.214 ЦПК України під час ухвалення судового рішення суд зобов'язаний встановити які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Суд не виконав вказані вимоги закону, не встановив характер спірних правовідносин та норму матеріального права, яка регулює спір, а його висновок , що договір від 27.04.2000 року з доповненнями до нього не є договором позики, а інші підстави позову не заявлено - передчасний.

Відповідно до вимог ст.311 ЦПК України безумовною підставою для скасування рішення суду є розгляд справи за відсутності будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, належним чином не повідомлених про час і місце судового засідання.  ,

В судовому засіданні 12.03.2007 року після виступу представника позивача в судових дебатах було оголошено перерву до 23.03.2007 року (а.с.153).

23.03.2007 року та 03.04.2007 року справу було знято з розгляду (а.с. 154, 156).

Про призначення розгляду справи на 11.04.2007 року ні позивач, ні його представник повідомлені не були (а.с. 157).

11.04.2007 року по справі оголошено перерву через неявку сторін (а.с. 158)

Процесуальне законодавство не передбачає оголошення по справі перерви у випадку неявки сторін, так як відповідно до вимог ст.ст. 169 та 191 ЦПК неявка сторін є підставою для відкладення розгляду справи.

Про розгляд справи 19.04.2007 року позивач та його представник повідомлені не були, а розписки на а.с. 160 не відповідає вимогам ст.74-76 ЦПК України, так як процесуальне законодавство не передбачає будь-який копій розписок.

Враховуючи вказані обставини, рішення підлягає до скасування з направленням справи на новий судовий розгляд.

Керуючись ст.ст.303, 307, 311, 315 ЦПК України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Голосіївського про суду м. Києва від 19 квітня 2007 року по даній справі скасувати, справу направити на новий судовий розгляд в той же суд, в іншому складі суду.

Ухвала набирає  законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців