Копія Справа №2/326/355/2015

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без розгляду

15 липня 2015 року м. Приморськ

Приморський районний суд Запорізької області в складі:

головуючого судді Звєздової Н.С.,

при секретарі Кузякіної К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

До суду 08.04.2015р. надійшов вказаний позов, провадження по якому було відкрито та призначено судові засідання на: 18.05.2015р., 25.05.2015р., 15.07.2015р.

Відповідачка по справі є мешканкою іншого району та іншої області ніж той на який розповсюджується діяльність Приморського районного суду Запорізької області, а саме – Тельманівського району Донецької області. Проте, згідно ст. 1 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв’язку з проведенням антитерористичної операції», та розпорядження ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02.09.2014р. - визначено підсудність Приморському районному суду Запорізької області, справ підсудних Тельманівському районному суду Донецької області на час проведення АТО.

Кабінет Міністрів України 30 жовтня 2014р. прийняв розпорядження № 1053, яким затвердив перелік населених пунктів, на території, на яких здійснювалася антитерористична операція, визначивши в п. 16 також і територію Тельманівського району Донецької області.

В зв’язку із зазначеним, суд не міг виконати вимоги ч. 3 ст. 122 ЦПК України щодо отримання довідок про місце реєстрації проживання відповідача, так як суд було повідомлено Укрпоштою про відсутність можливості доставки пошти в зону проведення АТО.

Тому, судом, було застосовано норму ч. 9 ст. 74 ЦПК України за якою відповідач, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення у пресі. Ухвалою від 10.04.2015р. зобов’язано позивача розмістити відповідні оголошення у ЗМІ для виклику відповідача, та надано відповідні строки. Таке ж саме оголошення судом було розміщено на власному веб-порталі. Проте, позивачем вимоги ухвали суду було проігноровано, підтвердження розміщення виклику відповідача суду не надано. Суд з цих підстав відклав три судових засідання, проте також не має підтвердження належного виклику до суду відповідача. В матеріалах справи є підтвердження належного отримання ухвали суду та тексту оголошення позивачем через електронний та поштові листи (а.с.29, 36, 38).

Передбачено, що за ч. 9 ст. 76 ЦПК України, якщо місцеперебування відповідача невідоме, суд розглядає справу після надходження до суду відомостей щодо його виклику до суду в порядку, визначеному цим Кодексом.

Таким чином, суд не має законного права на розгляд справи без підтвердження належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

За ст. 169 ЦПК України передбачено, що суд відкладає розгляд справи в межах строків, встановлених статтею 157 цього Кодексу, у разі: 1) неявки в судове засідання однієї із сторін або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, про яких нема відомостей, що їм вручені судові повістки.

Суд застосовував цю норму тричі відкладаючи розгляд справи. Проте, за ст. 157 ЦПК України, суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду справи, суд ухвалою може подовжити розгляд справи, але не більш як на п’ятнадцять днів.

З огляду на це, суд вичерпав встановлені законом терміни надані для розгляду вказаної категорії цивільних справ, подальше призначення справи на невизначений термін порушує поняття розумного строку розгляду справи, та прямо суперечить ст. 157 ЦПК України.

Як визначено в п. 6 ч. 1 ст. 79 ЦПК України до судових витрат віднесено - витрати, пов’язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача. За ч. 2 ст. 82 ЦПК України якщо у встановлений судом строк судові витрати не будуть оплачені, заява відповідно до статті 207 залишається без розгляду.

Вбачається, що позивачем не виконано вказані норми процесуального закону та не здійснено оплату та розміщення в ЗМІ виклику відповідача в судове засідання, тому маються підстави для застосування ст. 207 ЦПК України.

Проте суд вбачає, що, прямо, вказана ситуація, яка склалась, не має відповідного врегулювання в ст. 207 ЦПК України. За ч. 8 ст. 8 ЦПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Необхідність вирішення цього питання, в саме процесуальній площині, випливає із змісту п. 1 ст. 6 Європейської Конвенцій «Про захист прав людини і основоположних свобод», за якою кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Закріплення практичного застосування цієї норми, можливо знайти в справі ЕСПЛ «Надточій проти України» від 15 травня 2008р. в якому йдеться мова про розгляд справи судом без участі сторони і викладено в п. 29: суд вважає, що у провадженні, яке розглядається, важливі процесуальні гарантії були відсутні та що ці процесуальні недоліки, у світлі обставин справи, були достатньо серйозними, щоб піддати сумніву справедливість провадження. Відповідно було порушення пункту 1 статті 6 Конвенції.

Можливо, також навести і рішення ЄСПЛ справа «Лучанінова проти України» від 9 червня 2011 р., в якому, зокрема надано висновок про порушення національним судом ст. 6 п.1 Конвенції саме внаслідок незабезпечення права на справедливий суд, та зокрема зазначено в п. 66, щодо заявниці Лучанінової, що її завчасно не повідомили про судовий розгляд, щоб вона могла підготуватися для участі в ньому.

Хоча, зазначені в цих рішеннях аспекти і не випливали з цивільного процесу, проте їх загальний зміст, на думку суду, потрібно застосовувати щодо всіх категорій справ, що розглядаються національними судами, так як їх недотримання суттєво порушує права громадян на справедливий суд, як загальну концепцію гарантованого п. 1 ст. 6 Конвенції права. Окрім того, суд бере до уваги і норму Першого Протоколу (зі змінами Протокол № 11) до Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» ст. 1, за якою кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Так, в разі позитивного вирішення питання за позовом, без врахування думки відповідача та надання йому можливості реалізації прав, гарантованих ст.ст. 27, 31 ЦПК України, наслідком стане позбавлення особи права щодо певного майна, що без дотримання визначеного законом порядку є неприпустимим.

Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17.07.1997р., визнано чинною на території України вказану Конвенцію з зазначеними в ньому застереженнями.

Вирішуючи питання, чи потрібно врахувати норму ч. 9 ст. 8 ЦПК України за якою забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини, суд вважає, що це обмеження стосується інших підстав: проблем із застосуванням матеріальної норми яка регулює спір по суті, тому в цьому випадку не підлягає застосуванню.

На підставі наведених міркувань, суд вважає необхідним застосувати за аналогією закону п. 8 ч. 1 ст. 207 ЦПК України, та залишити позов без розгляду, що не позбавляє права позивача на повторне звернення до суду з таким саме позовом.

Щодо судового збору, то позивач може отримати оригінал квитанції про його сплату, та повторно звернувшись до суду з таким позовом, додавши його до позову на підтвердження сплати судового збору, або заявити суду клопотання про повернення судового збору на підставі ст. 7 ЗУ «Про судовий збір».

Керуючись: ст. 6 п. 1 Європейської Конвенцій «Про захист прав людини і основоположних свобод», ст. ст. 8 ч. 8, 82 ч. 2, 157, 207 ч. 1 п. 8, 209, 210 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом в сумі 10343,34 грн. – залишити без розгляду.

Копію ухвали надіслати позивачу.

Ухвала може бути оскаржена протягом 5 днів.

Суддя підпис ОСОБА_2

З оригіналом згідно: суддя Н.С. Звєздова

15.07.2015