Справа №22-4393/08 Головуючий у 1-й інстанції: Волков С.А.
Доповідач: Чобіток А.О.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 червня 2008 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого - судді Чобіток А.О.
суддів - Матвєєвої О.А., Українець Л.Д.
при секретарі - Мороз Ю .М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 31 січня 2008 року в справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про визначення порядку користування квартирою, зобов'язання не чинити перешкоди у користуванні квартирою, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності на частину квартири, визначення порядку користування квартирою , -
ВСТАНОВИЛА:
В серпні 2007 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_1 про визначення порядку користування квартирою, зобов'язання не чинити перешкоди у користуванні квартирою . Зазначали , що квартира АДРЕСА_1, належить на праві спільної сумісної власності в рівних долях сторонам по справі та неповнолітньому ОСОБА_6. Зазначена квартира є двохкімнатною , кімнати є окремими відповідно площею 18,2 кв.м. та 14, 4 кв.м. Оскільки сторони не можуть дійти згоди щодо користування кімнатами , просили суд встановити порядок користування спірною квартирою, виділивши в їх користування кімнату площею 18,2 кв.м. , а відповідачці та неповнолітньому ОСОБА_6 кімнату площею 14, 4 кв.м. Крім того, просили суд зобов'язати відповідачку не чинити перешкод у користуванні подсібними та іншими допоміжними приміщеннями та кімнатою площею 18,2 кв.м у зазначеній квартирі. ОСОБА_1 звернулася до суду з зустрічним позовом, в якому просила визнати за нею та її неповнолітнім сином ОСОБА_6 право власності на 2/6 частин спірної квартири. Також виділити у її користування та користування її сина кімнату площею 14.4 кв.м у спірній квартирі та частину балкону площею 7 кв.м , що прилягає до цієї кімнати, позивачам виділити у користування кімнату площею 18,2 кв.м. , місця загального користування спірної квартири залишити у спільному користуванні сторін. Зобов'язати позивачів не чинити їй перешкод у користуванні приміщеннями загального користування спільної квартири.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 31 січня 2008 року позов ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 задоволено частково, постановлено виділити у їх користування кімнату площею 18,2 кв. м у квартирі АДРЕСА_1. Виділити у
користування ОСОБА_1 та ОСОБА_6, 1995 року народження кімнату площею 14,4 кв. м в квартирі АДРЕСА_1. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Позов ОСОБА_1 задоволено частково, постановлено виділити у її користування та користування ОСОБА_6, 1995 року народження кімнату площею 14.4 кв. м у квартирі АДРЕСА_1 та частину балкону площею 7 кв. м цієї квартири , що прилягає до вищевказаної кімнати площею 14.4 кв. м. Виділити у користування ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 кімнату площею 18,2 кв. м у квартирі АДРЕСА_1. Інші місця загального користування квартири АДРЕСА_1 , а саме - кухню площею 7,6 кв. м , ванну кімнату площею 2.1 кв. м , вбиральню площею 0,8 кв. м , коридор площею 11,9 кв. м , вбудовану шафу залишити у спільному користуванні сторін. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням суду в частині відмови визнання права власності на 2/6 частини квартири АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду в частині відмови визнання за нею права власності на 2/6 частини квартири АДРЕСА_1 та постановити нове в цій частині , яким задовольнити зазначену позовну вимогу , посилаючись на порушення судом норм матеріального права.
Вислухавши доповідь судді , пояснення сторін, що з'явилися в судове засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги , обставини справи , колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 345 ЦК України, фізична а бо юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності.
Встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності від 13 листопада 2003 року квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності в рівних долях ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5, ОСОБА_1 та неповнолітньому ОСОБА_6.
Частково задовольняючи позовні вимоги сторін щодо визначення порядку користування квартирою АДРЕСА_1, суд встановив та виходив з того , що співвласники за взаємною згодою мають право вимагати визначення порядку користування квартирою. Відмовляючи в задоволенні вимоги ОСОБА_1 щодо визнання за нею та її сином права власності на 2/6 частини спірної квартири , суд виходив з того, що у зазначених осіб вже є право власності на спірну квартиру відповідно до свідоцтва про право власності, а тому зазначені вимоги не ґрунтуються на законі.
Такий висновок суду є законним та обґрунтованим , постановленим відповідно до норм матеріального та процесуального права .
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються свідоцтвом про право власності від 13 листопада 2003 року , згідно з яким квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності в рівних долях ОСОБА_2, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5, ОСОБА_1 та неповнолітньому ОСОБА_6.
Крім того, відповідно до ст.. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Ні в суді першої інстанції, ні в апеляційній скарзі ОСОБА_1 не надала доказів на підтвердження позовних вимог щодо того, що відповідачі чинять їй перешкоди у користуванні приміщеннями загального користування спільної квартири, а тому і в цій частині доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу.
На підставі викладеного, рішення суду є законним та обґрунтованим , підстави до скасування якого відсутні.
Керуючись ст. ст. 304, 307, 308 313-315 ЦПК України, колегія суддів , -
УХВАЛИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити .
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 31 січня 2008 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ухвалою законної сили.