Справа № 22-8139                                     Головуючий у 1 інстанції Рейнарт І.М.

2008 р.                                                                       Доповідач Коротун В.М.

РІШЕННЯ

Іменем України

2008 р. лютого 27 дня Апеляційний суд м.  Києва в складі:

Головуючого   Коротун В. М.

Суддів            Кабанченко В.М. ,  Пікуль О.А.,

при секретарі Твердохліб Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.  Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 -ОСОБА_3 на рішення Печерського районного суду м.  Києва від 25 липня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2,  третя особа: Головне управління юстиції у м.  Києві про скасування свідоцтва та право на спадщину у частині та визнання права власності на 1/4 частину квартири.

Заслухавши   доповідь судді Коротун В.М. ,  пояснення сторін,  вивчивши матеріали справи,  перевіривши доводи апеляційної скарги,  колегія суддів,

ВСТАНОВИЛА:

В березні 2007 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 та з врахуванням уточнення просив скасувати свідоцтво про право на спадщину за законом в частині 1/4 квартири АДРЕСА_1,  визнати за ним право власності на 1/4 частини вищевказаної квартири,  посилаючись на те,  що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_2,  після смерті якого відкрилась спадщина,  яка складається з 1/2 частини зазначеної квартири.

Позивач стверджував,  що спадкоємцями першої черги за законом є він та відповідач.

Однак,  протягом шести місяців з дня смерті ОСОБА_2 спадщину прийняв лише відповідач,  а він не зміг це зробити,  оскільки про смерть батька йому не повідомили і він про це дізнався випадково тільки в лютому 2007 року.

Оскільки   позивач   вважав,       що   він   пропустив   строк   прийняття спадщини з поважних причин,  то і просив визнати за ним право на спадкування.

Рішенням Печерського районного суду м.  Києва від 25 липня 2007 року позов було задоволено частково,  визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом,  видане 25 жовтня 2005 року державним нотаріусом шостої Київської державної нотаріальної контори ОСОБА_2 в частині спадкування 1/4 частини квартири АДРЕСА_1,  визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частини вищевказаної квартири у порядку спадкування після ОСОБА_2,  стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 801 гривні 90 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог,  посилаючись на те,  що суд першої інстанції при постановленні рішення неповно з'ясував суттєві обставини справи,  дав невірну оцінку зібраним доказам,  висновки суду не відповідають обставинам справи,  суд порушив норми матеріального та процесуального права,  внаслідок  чого постановив незаконне та необгрунтоване рішення.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи,  ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2

Після його смерті відкрилася спадщина,  яка складається з 1/2 частини квартири АДРЕСА_1.

Відповідачу ОСОБА_2 25 жовтня 2005 року державним нотаріусом Шостої Київської державної нотаріальної контори було видано свідоцтво про право на спадкування за законом.

Також в судовому засіданні встановлено,  що позивач та відповідач є спадкоємцями першої черги,  як діти ОСОБА_2

Інших спадкоємців першої черги  спадкодавець не мав.

Оскільки позивачем ОСОБА_1,  який не проживав разом із спадкодавцем,  не було подано своєчасно до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини,  то вірно встановлено в судовому засіданні,  що він пропустив строк для прийняття спадщини.

Вказані обставини не оспорювалися в судовому засіданні.

Задовольняючи позов частково,  визнаючи недійсним свідоцтво про право на спадщину за Законом та визнаючи за ОСОБА_1 право власності на частину спірної квартири,  суд першої інстанції дійшов висновку про те,  що позивач ОСОБА_1 пропустив з поважних причин строк для подачі заяви про прийняття спадщини,  а також дійшов висновку про недоцільність встановлення позивачу додаткового строку для прийняття спадщини,  а вважав можливим вирішити спір про спадкове майно.

Однак,  з таким висновком суду погодитись не можна,  оскільки цей висновок зроблений при неправильному застосуванні та порушенні норм матеріального та процесуального права.

Так,  згідно п.3  ст.  1272 ЦК України,  за позовом спадкоємця,  який пропустив   строк для   прийняття спадщини з поважної причини,  з поважної

причини,  суд може визначити йому додатковий строк,  достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Таким чином,  діючим законодавством,  зокрема  ст.  1272 ЦК України чітко визначено процедуру встановлення додаткового строку достатнього для прийняття заяви про прийняття спадщини у випадку пропуску цього строку з поважних причин.

При цьому,  безпідставними та такими,  що не ґрунтуються на вимогах закону є висновки суду першої інстанції про можливість вирішення спіру про спадкове майно без встановлення позивачу додаткового строку для прийняття спадщини.

Враховуючи вказане,  рішення суду підлягає скасуванню з постановлениям   нового рішення про відмову в задоволенні позову.

На підставі викладеного,  керуючись  ст.   ст.    303,  307,  309,  313,  315,  316,  317 ЦПК України,  колегія суддів,  -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 -ОСОБА_3 - задовольнити.

Рішення Печерського районного суду м.  Києва від 25 липня 2007 року - скасувати та постановити нове.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про скасування свідоцтва про право на спадщину у частині та визнання права власності на 1/4 частини квартири - відмовити.

Рішення може  бути оскаржено на протязі 2 ( двох ) місяців до Верховного суду України в касаційному порядку з моменту проголошення через суд касаційної інстанції.