Справа № 22ц-20066/2008                                         Головуючий

Категорія - 41 (4)                                             в 1-й інстанції Козак B.C.,

Доповідач - Карнаух В.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ        УКРАЇНИ

2008 року лютого 05 дня   колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області

у складі : головуючого - судді Михайлів Л.В..

суддів: Карнаух В.В.. Митрофанової Л.В.,

при секретарі - Чубіній Л.В.,

за участю позивача ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2 та представника відповідача Маслової Надії Павлівни,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріль» на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 22 лютого 2007 року за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріль» про визнання неукладеними договорів, стягнення компенсації втрати частини заробітної плати, моральної шкоди, поновлення на роботі.

ВСТАНОВИЛА:

20 травня 2005 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріль» \ далі-ТОВ Оріль»\ з позовом, у якому ставив питання про скасування наказу за № 49 від 30 червня 2004 року про його звільнення згідно ч. 2 т. 36 КЗпП України як незаконного, просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по заробітній платі у сумі 4 200 гри. та моральну шкоду у сумі 5 000 грн..

Надалі позивач неодноразово змінював свої позовні вимоги і в остаточному варіанті 01 листопада 2006 року звернувся з позовом до відповідача, в якому просив визнати, що він працював у відповідача на підставі наказу за № 26 від 01.01.2004. про його прийняття на роботу на умовах безстрокового трудового договору; просив визнати неукладеним трудовий договір за № 13 від 01.01.2004. між ним та відповідачем; визнати його звільнення з роботи 30.06.2004. незаконним, а наказ директора підприємства за № 49 від 30.06.2004. про його звільнення недійсним; визнати недійсним трудовий договір № 73 від 22.07.2004. між ним та відповідачем; визнати незаконними його прийом на роботу 22.07.2004. та звільнення з роботи 22.12.2004. через те, то він працював по безстроковій трудовій угоді; визнати недійсними записи у його трудовій книжці за № 25 від 30.06.2004., №26 від 22.07.2004.. №27 від 22.12.2004.: стягнути з відповідача на його користь доплату до мінімального рівня заробітної плати за лютий, березень, квітень, травень, червень, вересень, жовтень 2004 року 1 267 грн. 06 коп.; стягнути з відповідача на користь позивача заробітну плату за січень, листопад і грудень 2005 року у сумі 887 гри. 25 коп.; стягнути з відповідача на користь позивача оплату за час вимушеного прогулу з грудня 2004 року по жовтень 2006 року включно у сумі 7 250 грн. 10 коп.; стягнути з відповідача на користь позивача компенсацію втрати частини заробітної плати у зв,язку з порушенням термінів її виплати у сумі 345 грн. 30 коп. та моральну шкоду у сумі 8 000 грн.; зобов.язати відповідача вчинити необхідні дії по оплаті листка непрацездатності № 221921 від 22.07.2005.; поновити його на роботі з 30.06.2004..

При цьому посилався на те, що відповідачем його було прийнято на роботу згідно заяви з 01.01.2004. по безстроковій трудовій угоді; трудові угоди від 01.01.2004. та 22.07.2004. про те, що він буде працювати на умовах строкового трудового договору він не укладав; роботодавець в порушення трудового права, неправильно виплачував йому заробітну плату, не оплатив листок непрацездатності; відповідач незаконно звільнив його з роботи 22.12.2004. в той час, коли він фактично працював до квітня 2005 року.

Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 22 лютого 2007 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Суд визнав, що ОСОБА_1 працював у відповідача на підставі наказу за № 26 від 01.01.2004. про його прийняття на роботу на умовах безстрокового трудового договору; визнав неукладеним. трудовий договір за № 13 від 01.01.2004. між позивачем та відповідачем; визнав звільнення позивача з роботи 30.06.2004. незаконним, а наказ директора підприємства за № 49 від 30.06.2004. про його звільнення недійсним; визнав недійсним трудовий договір за № 73 від 22.07.2004. між позивачем та відповідачем; визнав незаконними прийом ОСОБА_1 на роботу 22.07.2004. та звільнення з роботи 22.12.2004. через те, що він працював по безстроковій трудовій угоді; визнав недійсними записи у його трудовій книжці за №№ 25 від 30.06.2004., 26 від 22.07.2004., 27 від 22.12.2004.; стягнув з відповідача на користь позивача доплату до мінімального рівня заробітної плати за лютий, березень, квітень, травень, червень, вересень, жовтень 2004 року у сумі 1 267 грн. 06 коп.; стягнув з відповідача на користь позивача заробітну плату за січень, листопад і - грудень 2005 року у сумі 887 грн. 25 коп.; стягнув з відповідача на користь позивача оплату за час вимушеного прогулу з грудня 2004 року по жовтень 2006 року включно у сумі 7 250 гри. 10 коп.; стягнув з відповідача на користь позивача компенсацію втрати частини заробітної плати у зв,язку з порушенням термінів її виплати у сумі 345 грн. 30 коп. та моральну шкоду у сумі 2 000 грн.; зобов.язав відповідача вчинити необхідні дії по оплаті листка непрацездатності № 221921 від 22.07.2005.; поновив позивача на роботі на посаді водія з 30.06.2004.. Рішення в частині виплати заробітної плати за один місяць а також в частині поновлення на роботі допущено до негайного виконання.

В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення суду та просить постановити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки при його ухвалені судом порушено норми матеріального та процесуального законодавства. А саме: суд необгрунтовано дійшов висновку про те, що підприємство шляхом обману склало з позивачем тимчасові трудові угоди, які визнав неукладеними; необгрунтовано дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по заробітній платі та за вимушений прогул, оскільки відповідач оплачував працю позивача згідно колективного договору на 2004 рік та и. 3.1. трудових договорів, підписаних сторонами; а вимушеного прогулу у позивача не було; суд безпідставно, не призначивши експертизи, дійшов висновку про те, що трудові договори сфальсифіковані відповідачем та підписи на них не належать позивачу; суд необгрунтовано зобов,язав відповідача сплатити позивачу гроші по листку непрацездатності, не притягнувши при цьому до участі у справі Фонд соціального страхування по тимчасовій втраті працездатності.

Представник відповідача підтримує апеляційну скаргу, просить скасувати рішення суду та постановити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки при його ухвалені судом порушено норми матеріального та процесуального законодавства. А саме: суд необгрунтовано дійшов висновку про те, що підприємство шляхом обману склало з позивачем тимчасові трудові угоди, які визнав неукладеними; необгрунтовано дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по заробітній платі та за вимушений прогул, оскільки відповідач оплачував працю позивача згідно колективного договору на 2004 рік та п.3.1. трудових договорів, підписаних сторонами; а вимушеного прогулу у позивача не було; суд безпідставно, не призначивши експертизи, дійшов висновку про те, що трудові договори сфальсифіковані відповідачем та підписи на них не належать позивачу; суд необгрунтовано зобов,язав відповідача сплатити позивачу гроші по листку непрацездатності, не притягнувши при цьому до участі у справі Фонд соціального страхування по тимчасовій втраті працездатності.

Позивач та його представник, кожен окремо, вважають рішення суду першої інстанції таким, що відповідає чинному законодавству.

Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду -скасуванню с постановлениям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у відповідності до вимог п.3 ч.1 ст. 309 ЦПК України, з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 було прийнято а роботу водієм в автотранспортний цех відповідача по переводу згідно трудової угоди від 01.01.2004. Позивача звільнено з роботи у зв.язку з закінченням строку трудового договору наказом про звільнення № 49 від 30.06.2004. \ п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України\.

22.07.2004. з позивачем було укладено трудову угоду № 73 строком на 6 місяців та звільнено з роботи на підставі зазначеної трудової угоди 22.12.2004. у зв.язку з закінченням строку трудової угоди.

Позивач, вважаючи, що він був прийнятий на роботу на умовах безстрокового трудового договору, оскільки трудові угоди його вимусили підписати обманним шляхом; що відповідач неправильно виплачував йому заробітну плату; не оплатив листка непрацездатності; незаконно звільнив його з роботи 30.06.2004., у зв,язку з чим просив поновити його на роботі з цієї дати; просив суд визнати, що він працював у відповідача на підставі наказу за № 26 від 01,01.2004. про його прийняття па роботу на умовах безстрокового трудового договору; просив визнати неукладеним трудовий договір за №13 від 01.01.2004. між ним та відповідачем; визнати його звільнення з роботи 30.06.2004. незаконним, а наказ директора підприємства за № 49 від 30.06.2004. про його звільнення недійсним; визнати недійсним трудовий договір за № 73 від 22.07.2004. між ним та відповідачем; визнати незаконними його прийом на роботу 22.07.2004. та звільнення з роботи 22.12.2004. через те, що він працював по безстроковій трудовій угоді; визнати недійсними записи у його трудовій книжці за №№ 25 від 30.06.2004., 26 від 22.07.2004., 27 від 22.12.2004.; стягнути з відповідача на його користь доплату до мінімального рівня заробітної плати за лютий, березень, квітень, травень, червень, вересень, жовтен. 2004 року 1 267 грн. 06 коп.; стягнути з відповідача на користь позивача заробітну плату за січень, листопад і грудень 2005 року у сумі 887 грі.. 25 коп.; тягнути з відповідача на користь позивача оплату за час вимушеного прогулу з грудня 2004 року по жовтень 2006 року включно 7 250 грн. 10 коп.; стягнути з відповідача на користь позивача компенсацію втрати частини заробітної плати у зв,язку з порушенням термінів її виплати у сумі 345 грн. 30 коп. та моральну шкоду у сумі 8 000 грн.; зобов,язати відповідача вчинити необхідні дії по оплаті листка непрацездатності № 221921 від 22.07.2005.; поновити позивача па роботі з 30.06.2004..

Вирішуючи спір в частині визнання, того, що ОСОБА_1 працював у відповідача на підставі наказу № 26 від 01.01.2004. про прийняття на робочу на умовах безстрокового трудового договору, суд першої інстанції, дійшов правильного висновку про задоволення зазначених позовних вимог. Однак, на думку колегії суддів, необгрунтовано послався на те, що цей договір був сфальсифікований відповідачем, як на підставу для задоволення позову в цій частині..

Згідно ст..39-1 КЗпП України, якщо після закінчення строку трудового договору трудові відносини фактично тривають і жодна сторона не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк.

Як вбачається із табеля виходу на роботу \ а.с.6 т.2\, позивач 12-16 та 19-23 липня 2004 року працював у відповідача, а згідно відомості про виплату заробітної плати \ а.с. 69 т.1\ за липень 2004 року отримав заробітну плату у сумі 275 грн. 70 коп.. Отже, колегія суддів приходить до висновку про те, що між сторонами з 01.01,2004. було укладено безстрокову трудову угоду.

Колегія суддів вважає, що саме з цих підстав підлягають задоволенню позовні вимоги позивача в частині визнання незаконними звільнення ОСОБА_1 з роботи з 30.06.2004., наказу за № 49 від 30.06.2004., запису в його трудовій книжці про звільнення за № 25 від 30.06.2004., а також в частині визнання незаконними прийому на роботу позивача 22.07.2004. та звільнення його з роботи 22.12.2004.; трудового договору № 73 від 22.07.2004., записів в трудовій книжці позивача за № 26 від 22.07.2004. та за № 27 від 22.12.2004.. Однак, з огляду на те, що з позовом про визнання незаконним звільнення з роботи відповідно до ч.2 ст. 36 КЗпП 22 грудня 2004 року та про визнання незаконним запису в трудовій книжці № 27 від 22 грудня 2004 року про його звільнення згідно ч. 2 ст. 36 КЗпП України, ОСОБА_1 звернувся до суду в вересні 2005 року, в той час як про таке звільнення та запис у трудовій книжці йому стало відомо в квітні 2005 року, тобто з пропуском тримісячного строку звернення до суду з таким позовом відповідно до вимог ст.. 233 КЗпП України, і не надав суду доказів поважності причин пропуску строку, колегія суддів вважає за необхідне відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову в цій частині за пропуском строку позовної давності.

Задовольняючи вимоги ОСОБА_1 в частині визнання неукладе ним договору за № 13 від 01.01.2004. між позивачем та відповідачем: визнання недійсними запису у його трудовій книжці № 27 від 22.12.2004.; стягнення з відповідача на користь позивача доплати до мінімального рівня заробітної плати за лютий, березень, квітень, травень, червень, вересень, жовтень 2004 року у сумі 1 267 грн. 06 коп.; поновлення позивача на роботі на посаді водія з 30.06.2004.; стягнення 887 грн. 25 коп. заробітної плати та 345 грн. 30 коп. компенсації за несвоєчасні виплати, суд першої інстанції виходив з того, що строкові трудові угоди відповідачем укладалися з порушенням норм трудового законодавства, відповідач незаконно не доплачував позивачу заробітну плату.

Однак з такими висновками суду погодитися не можна з наступних підстав.

З огляду на те, що колегією суддів договір між позивачем та відповідачем № 13 від 01.01.2004. визнано укладеним на безстроковій основі, про що прохав позивач у своїй позовній заяві, не підлягають задоволенню вимоги позивача про визнання цього договору неукладеним. Крім того, законодавство про працю України не містить такого поняття як визнання трудового договору неукладеним.

З цих же підстав не підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу у сумі 7 250 грн. 10 коп., оскільки, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про відмову позивачу в задоволені позову в частині поновлення на роботі з 30.06.2004..

Колегія суддів приходить до висновку про те. що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача на його користь заробітної плати до розміру мінімального її рівня за лютий, березень, квітень, травень, червень, вересень, жовтень 2004 року у сумі 1276 грн. 06 коп., задоволенню не підлягають, оскільки відповідно до ст.. З Закону України «Про оплату праці» таке нарахування підприємство провадить у разі, коли робітник виконав м і с я ч н у \годинну\ нор м у праці; а згідно колективного договору, схваленого загальними зборами колективу підприємства від 10.02.2004., оплата праці водіїв на підприємстві проводиться в залежності від вантажопідємності автомобіля та заробленого доходу. Оскільки позивач не надав суду доказів того, що він виконував встановлені норми праці в оспорюваний період та не оспорював свій заробіток до звільнення, колегія суддів вважає за необхідне відмовити йому в задоволенні позову в цій частині. Крім того, як вбачається із довідки державного інспектора праці та прокурора Дзержинського району м. Кривого Рогу \а.с.20,32 т.2\, в зазначений період порушень законодавства при нарахуванні та виплаті заробітної плати працівникам підприємства не виявлено.

Не підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_1 в частині оплати листка непрацездатності № 221921 від 22.07.2005. та в частині стягнення заробітної плати за січень, листопад і грудень 2005 року у сумі 887 гри. 25 кой., оскільки позивачем не надано доказів того, що він працював у відповідача в 2005 році; а, як вбачається із копії трудової книжки, \а.с...т.2\ в листопаді і грудні 2005 року позивач працював в ВАТ «Арселор Міттал Кривий Ріг», а до цього з 29.08.2005. до 23.09.2005. працював у комунальному підприємстві «Криворіжспецтранс».

Вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог, колегія суддів не може взяти до уваги доводи позивача про те, що доказом його роботи у відповідача в 2005 році є відомості про начислення заробітної плати, оскільки в зазначених відомостях ці суми значаться як заборгованість по заробітній платі, яка була нарахована, але не виплачена у 2004 році. Як вбачається із книги нарахування заробітної плати підприємства на 2005 рік, оглянутої у засіданні колегії суддів, заробітна плата ОСОБА_1 не нараховувалася, табеля виходів його на роботу не велися.

Пояснення свідка ОСОБА_3 колегія суддів не може взяти до уваги, оскільки вони суперечливі, не відповідають зібраним доказам та обставинам даної справи.

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення заробітної плати не підлягають задоволенню, не можуть бути також задоволені його вимоги щодо стягнення компенсації за несвоєчасні виплати заробітної плати у сумі 345 грн. 30 коп..

Не підлягає задоволенню позов ОСОБА_1 в частині поновлення його на роботі з 30.06.2004., оскільки, як встановлено у судовому засіданні, та виходячи із позовних вимог, пояснень позивача і його представника, після зазначеної дати позивач продовжував працювати на підприємстві та отримував заробітну плату, був звільнений тільки 22. 12.2004.

Вирішуючи спір в частині стягнення моральної шкоди, колегія суддів приходить до висновку про те, що незаконними діями відповідача при прийнятті позивача на роботу та звільненні з роботи, йому була завдана моральна шкода, оскільки зазначені дії призвели до моральних страждань, вимагали від позивача додаткових зусиль для організації життя. Визначаючи розмір моральної шкоди, колегія суддів, враховуючи положення п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.95. \ із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України №5 від 25.05.2001.\ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної \немайнової\ шкоди», з урахуванням характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат, їх важкості та тривалості, приходить до висновку про необхідність стягнення моральної шкоди на користь ОСОБА_1   у розмірі 50 гривень.

Керуючись ст..ст. 303, 304, 307, п.3 ч.1 ст. 309, ст..ст. 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Оріль» задовольнити частково.

Рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 22 лютого 2007 року скасувати. Постановити нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до товариства з обмеженого відповідальністю «Оріль» задовольнити частково.

Визнати, що ОСОБА_1 працював у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Оріль» на підставі наказу № 26 від 01.01.2004. на умовах безстрокового трудового договору.

Визнати звільнення ОСОБА_1 з роботи з 30.06.2004. незаконним, наказ директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріль» № 49 від 30.06.2004. та трудовий договір № 73 від 22.07.2004. між товариством з обмеженою відповідальністю «Оріль» і ОСОБА_1 недійсними.

Визнати записи в трудовій книжці ОСОБА_1 за № 25 від 30.06.2004. і № 26 від 22.07.2004. недійсними.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріль» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 50 гривень.

В задоволенні позовних вимог в іншій частині ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріль» судові витрати на користь держави у розмірі 17 гривень.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено до Верховного Суду України в двомісячний термін з дня набрання ним законної сили.