ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 жовтня 2010 року м. Білопілля

Суддя Білопільського районного суду Сумської області Пономаренко М.С. розглянувши у письмовому провадженні в м. Білопіллі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного Фонду України в Білопільському районі про зобов’язання нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу «Дітям війни» та поновлення пропущеного строку для звернення до суду,-

В С Т А Н О В И В:

22 вересня 2010 року позивачка звернулась до суду з адміністративним позовом до відповідача, мотивуючи свої вимоги тим, що вона має статус дитини війни і відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», щомісячно, починаючи із січня 2006 року, має право на отримання соціальної грошової допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Але всупереч вимогам Закону України «Про соціальний захист дітей війни», рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року №6-рп та від 22 травня 2008 року №10/рп, управління Пенсійного Фонду України в Білопільському районі перерахунок його пенсії за період 2007-2009 років та з 1 січня 2010 року по день винесення рішення суду не здійснило. А тому позивачка звернулась до суду з даним позовом.

В судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з’явилась, надавши суду письмову заяву про те, що на позові наполягає, просить розглянути справу без її участі у письмовому провадженні.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, надав суду письмову заяву про слухання справи в його відсутність у письмовому провадженні, а також заперечення проти позову, в якому зазначено, що позивачка ОСОБА_1 має статус дитини війни і відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на пенсію, підвищену на 30% мінімальної пенсії за віком. Однак, відповідно до ст.7 зазначеного Закону, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Згідно листа Міністерства юстиції України №21-26-561 від 31 серпня 2007 року питання, пов’язане із визначенням величини мінімальної пенсії за віком, що повинна застосовуватись для обчислення підвищення пенсії особам, яким встановлено статус «дитина війни», має бути вирішено у законодавчому порядку. Пунктом 4.1 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» було внесено зміни до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», згідно яких дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни – 10% прожиткового мінімуму осіб, які втратили працездатність. Дана доплата позивачу виплачується у повному обсязі. Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 вищенаведені положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» були визнані неконституційними. Також у письмовому запереченні зазначено, що управління Пенсійного фонду України в Білопільському районі діяло у межах повноважень, у порядок та у спосіб, що визначені чинним законодавством України.

Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін за наявними в матеріалах справи доказами.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що позивачка має статус дитини війни, що підтверджується пенсійним посвідченням серії АГ № 484504 (а.с.4).

Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції Закону від 18 листопада 2004 року, що набрав чинності 1 січня 2006 року) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до положень ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Пунктом 12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено, як і в 2006 році було зупинено цю ж норму Закону Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік».

Частиною 2 статті 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст.22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 64 Конституції України передбачено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Згідно ч. ч. 3, 4 ст. 8 КАС України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

А тому рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України положення пункту 12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».

Пунктом 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» статтю 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено у новій редакції, відповідно до якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, а це 10% прожиткового мінімуму осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року за №10-рп/2008 вищенаведені положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» були визнані неконституційними.

Рішення Конституційного Суду України у зазначених вище справах мають преюдиційне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковими для виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскарженими.

Судом встановлено, що позивачці ОСОБА_1 соціальна грошова допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком в період часу з 9 липня по 31 грудня включно 2007 року не нараховувалась і не виплачувалась, а протягом 2008 - 2009 років та, починаючи з 1 січня 2010 року, - виплачувалась в розмірі 10% прожиткового мінімуму осіб, які втратили працездатність, а не 30% мінімальної пенсії за віком, як це передбачено Законом.

Законом України "Про Державний бюджет на 2009 рік" дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей" не зупинено. Відповідно до ст.54 Закону України "Про Державний бюджет на 2009 рік" розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно – правовими актами Кабінету Міністрів України.

Відповідним Законом, який встановлює доплату до пенсії дітям війни є Закон України "Про соціальний захист дітей війни". Таким чином, виходячи із пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру щомісячної державної соціальної допомоги за період з 1 січня 2009 року відповідач у 2009 році повинен був діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Щодо розміру мінімальної пенсії за віком, з якого необхідно рахувати підвищення пенсії дітям війни у розмірі 30%, суд приходить до наступних висновків.

Так, ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок – 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. При цьому мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Посилання відповідача на законодавчу неврегульованість питання щодо механізму виплати доплати до пенсії, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни», суд вважає хибними, оскільки згідно 61 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Також, суд відхиляє доводи відповідача щодо невизначеності на законодавчому рівні питання відносно органу, на який покладено обов’язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни, так як Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення Про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 1 березня 2002 року за №121\2001 і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління.

Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Таким чином, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивачці, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, покладено на управління Пенсійного Фонду України у Білопільському районі, за місцем проживання останньої.

Крім того, суд вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії враховуючи те, що згідно 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються. За змістом ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом. Таким чином, держава взяла на себе зобов’язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.

Законом України «Про соціальний захист дітей війни» реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус «дитини війни», серед яких їм надано право на отримання 30% доплати до пенсії.

Відповідно до ч.2 ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

Згідно абз.1 п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 1 березня 2002 року за №121\2001 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади. Відповідно до зазначеного Положення на Пенсійний фонд України покладено обов’язок щодо призначення пенсії; підготовки документів для її виплати; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій. Пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року за №8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням – забезпечення призначення та виплати пенсії. Отже, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії, яка передбачена Законом України «Про соціальний захист дітей війни», покладено саме на органи Пенсійного фонду України.

Враховуючи, що держава взяла на себе обов’язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов’язку на центральний орган виконавчої влади – Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.

Виходячи із системного аналізу приписів Конституції України та наведених нормативно-правових актів, суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів, як на обґрунтування правомірності невиконання своїх зобов’язань перед позивачкою.

Отже, відсутність коштів у відповідача, який не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов’язань або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов’язку щодо виділення коштів на здійснення позивачці виплат, гарантованих їй Конституцією України, не є підставою для відмови в задоволенні позову .

Суд відхиляє заяву відповідача про наявність підстав для відмови в задоволенні позову через пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду з позовом через наступне.

Згідно ч.2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк.

Суд не вбачає підстав для відмови у задоволенні позовних вимог у зв'язку із пропуском шестимісячного строку звернення із позовом до суду для захисту порушеного права, як про це зазначає у письмовому запереченні відповідач, оскільки позивачка ставить вимогу про стягнення періодичних виплат, що виключає застосування положень ст. 99 КАС України.

Суд вважає за необхідне поновити позивачу строк звернення до суду та визнає причини пропуску строку звернення до суду поважним, оскільки позивачка є особою похилого віку та не знала про те, що її права порушуються. Про порушення своїх пенсійних прав позивачка дізналась після висвітлення вказаної теми у засобах масової інформації, після прийняття Конституційним Судом України відповідного рішення, після чого звернулась до суду.

За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Білопільському районі здійснити перерахунок пенсії позивачці ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком виходячи з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», за період часу з 9 липня по 31 грудня включно 2007 року, з 22 травня по 31 грудня включно 2008 року та з 1 січня по 31 грудня включно 2009 року, а також з 1 січня 2010 року по день винесення постанови, тобто 4 жовтня 2010 року включно, виходячи з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», та провести відповідні виплати недоплачених сум з урахуванням виплачених сум.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8, 22, 64 Конституції України, ст.ст.6,7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», рішенням Конституційного суду України від 9 липня 2007 р. «Справа про соціальні гарантії громадян», рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 р., ст. ст. 99, 100, 122, 159-163, 186 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити

Поновити строк звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів за позовом ОСОБА_1.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Білопільському районі Сумської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком за період з 9 липня по 31 грудня включно 2007 року, з 22 травня по 31 грудня включно 2008 року, а також з 1 січня по 31 грудня включно 2009 року, та з 1 січня 2010 року по день винесення постанови, тобто 4 жовтня 2010 року включно, виходячи з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати недоплачених сум з урахуванням виплачених коштів.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом 10 днів з дня її проголошення. У разі прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

СУДДЯ: