15.07.2015 Єдиний унікальний номер 205/230/15-ц

Справа № 2-205/230/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2015 року м. Дніпропетровськ

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Залімської Н.В.

при секретарі Я.О. Єрьоменко

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Дніпропетровська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства « Дніпропетровський трубний завод» , розпорядника майна ПАТ « Дніпропетровський трубний завод » ОСОБА_2 про визнання незаконним наказу, зобов»язання внести відомості до трудової книжки, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди , суд

В С Т А Н О В И В:

У січні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який уточнив в ході розгляду справи до ПАТ « Дніпропетровський трубний завод» про визнання незаконним наказу, зобов»язання внести відомості до трудової книжки, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди .

Позивач зазначив, що наказом № 111 від 19.04.2011 року він був прийнятий на роботу до ПАТ « ДТЗ» за професією правильника прокату та труб. Довідкою № 168 від 18.10..2013 року він був визнаний непридатним для виконання роботи правильника, а тому за його заявою від 27.03.2014 року був переведений на посаду емульсована. 16.06.2014 року він звернувся із заявою про його звільнення за ч.3 ст. 38 КЗпП України., однак наказом № 111/ОПОП від 16.12.2014 року звільнений з посади на підставі ст.. 40 п. 4 КЗпП України за прогули без поважних причин.

Звільнення з займаної посади вважає незаконним та безпідставним, наказ про звільнення незаконний. За час роботи сумлінно виконував свої трудові обов»язки, не вчиняв жодних винних дій, однак керівництво неодноразово погрожувало звільненням.

Посилаючись на порушення відповідачем норм трудового законодавства , ОСОБА_1 просив визнати недійсним, а тому незаконним наказ № 11/ОПОП від 16.12.2014 року про розірвання трудового договору та відмінити його,зобов»язати відповідача занести в трудову книжку стаж роботи бригадира дільниці обробки, прийому , здачі , пакетування та пакування металу та готової продукції 5 розряду на піддільниці підготовки виробництва, що підтверджується довідкою від 28.03.2014 року, визнати незаконним а тому недійсним його переміщення на професію емульсована 3 розряду, та зобов»язати відповідача видалити відповідний запис з трудової книжки, стягнути з відповідача на його користь середній заробіток до травми, отриманої ним внаслідок нещасного випадку на виробництві 10.04.2012 року у розмірі 2269.93 грн за час вимушеного простою з вини роботодавця, стягнути моральну шкоду у розмірі 100000 грн, визнати його звільнення з ПАТ « ДТЗ» на підставі ст.. 38 КЗпП України, із занесенням відповідного запису до трудової книжки.

У судовому засіданні позивач, та його представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі, та просили їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, заперечував проти їх задоволення.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області по справі № 904/4592/15 від 11.06.2015 року введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та введено процедуру розпорядження майном ПАТ « Дніпропетровський трубний завод» до 04.10.2015 року. Розпорядником майна боржника призначений ОСОБА_2.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 01 липня 2015 року залучено Арбітражного керуючого , розпорядника майна ПАТ « Дніпропетровський трубний завод » ОСОБА_2 у якості співвідповідача до участі у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства « Дніпропетровський трубний завод» про визнання незаконним наказу, зобов»язання внести відомості до трудової книжки, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди.

Співвідповідач в судове засідання не з»явився, сповіщався належним чином? суд вважає за можливе розглянути справу за його відсутності.

Суд, вивчивши матеріали справи, вислухавши сторони, їх представників, свідків,дослідивши письмові докази у справі, з`ясувавши обставини у справі та перевіривши їх доказами, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за наступних підстав:

Згідно ст..ст. 3,4 ЦПК України кожна особа має право в порядку , встановленому Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або інших прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, встановлений законами України.

За положенням ст.. 60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 1 ст. 21 КЗпП України визначено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства , установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов»язується виконувати зазначену цією угодою, з дотриманням внутрішнього трудового розпорядку а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган зобов»язаний виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Пленум Верховного Суду України в п.22 постанови № 9 від 06 листопада 1992 року з послідуючими змінами «Про практику розгляду судами трудових спорів» , роз`яснив, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилося порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за п.п. 3,4,7,8 ст. 40 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені ст.ст. 147-1,148,149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи не застосовувались вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільнені ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Відповідно до вимог ст. 40 ч.1 п.4 КЗпП України, - трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: п.4 – прогулу ( в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Прогулом без поважних причин вважається залишення роботи без попередження власника або уповноваженого ним органу в установленому порядку. Відсутність працівника на роботі з причини, що є поважною, не може вважатись прогулом і викликати розірвання трудового договору. Звільнення за прогул є дисциплінарним стягненням, тому при його проведенні повинні бути дотримані порядок і строки накладення дисциплінарних стягнень.

Відповідно до ст.149 КЗпП України, - до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення ( ч.1); при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника (ч.3); стягнення оголошується в наказі ( розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку ( ч.4).

По справі встановлено, що згідно наказу № 111 від 19.04.2011 року ОСОБА_1 був прийнятий на роботу до ПАТ « Дніпропетровський трубний завод» за професією правильника прокату та труб.(а.с. 130).

10 квітня 2012 року у виробничому цеху ПАТ « Дніпропетровський трубний завод» стався нещасний випадок з ОСОБА_1 про що на підприємстві складено акт розслідування нещасного випадку форми Н-5.

Довідкою № 168 від 18.10.2013року ОСОБА_1 був визнаний непридатним до виконання роботи правильника. 21.01.2014 року начальником відділу підбору та навчання персоналу ПАТ « ДТЗ» було направлено запит до медичної установи з проханням розглянути можливість працевлаштування ОСОБА_1 згідно із станом його здоров»я та можливість працевлаштування ОСОБА_1 згідно із станом його здоров»я та перелік вакансій на підприємстві. Повідомленням від 22.01.2014 року медичний заклад сповістив, що по жодній з вакансій які мають на підприємстві ОСОБА_1 не може працювати за станом здоров»я. У зв»язку з цим виключно для працевлаштування ОСОБА_1 на підприємстві було створено додаткову вакансію емульсована , на яку ОСОБА_1 буд переведений за його заявою від 27.03.2014 року. Наказом № 40 від 01.04.2014 року.(а.с.9).

16.06.2014 року ОСОБА_1 звернувся із заявою про його звільнення за ч.3 ст. 38 КЗпП України, вказавши в заяві на невиконання підприємством ст.. 170 та ч.5 ст. 153 КЗпП України, ст.. 6 ЗУ « Про охорону праці» на території ПАТ « Дніпропетровський трубний завод» . Листом № 62/59 від 17.06.2014 року ПАТ « Дніпропетровський трубний завод» ОСОБА_1 було повідомлено про відсутність підстав для припинення трудового договору із ним за ч. 3 ст. 38 КЗпП України.

З 02.04.2014 року ОСОБА_1 почав виконувати роботу за професією емульсована , про що свідчить табель обліку робочого часу. З 18.06.2014 року ОСОБА_1 припинив виконувати трудові обов»язки емульсовара .

З 23 по 27 червня 2014 року та з 15 по 26 вересня 2014 року ОСОБА_1 знаходився у відпусці у зв»язку із тимчасовою непрацездатністю , про що свідчать відмітки у табелях обліку робочого часу. Листки непрацездатності надані позивачем у розрахунковий відділ ПАТ « ДТЗ» для реєстрації та оплати. Після реєстрації та сплати за лікарняними листами ОСОБА_1 до роботи не з»явився. 28.07.2014 року , 05.08.2014 року , 17.09.2014 року 20.10.2014 року представники трудового колективу підприємства відвідали ОСОБА_1 за місцем проживання з метою встановлення причин його нез»явлення на роботі, про що було складено акти. Однак, до вказаних актів суд ставиться критично, не бере їх до уваги, оскільки в них не зазначено, що саме у присутності осіб, які склали акт видно, що з ними був ознайомлений ОСОБА_1 , в них відсутній його особистий підпис.

Працівник, який вчинив дисциплінарний проступок, може відмовитися від надання письмових пояснень. Однак, відсутність таких пояснень не перешкоджає застосуванню стягнення, якщо власник зможе довести те, що пояснення від працівника він зажадав, але працівник їх не надав. Зазвичай такі акти у довільній формі складає посадова особа, якій керівником підприємства доручено провадження службового розслідування за фактом учинення працівником порушення трудової дисципліни , у присутності не менше двох інших працівників, які є свідками відмови порушника трудової дисципліни надати письмове пояснення. Недотримання цієї процедури буде підставою для визнання судом неправомірним накладення дисциплінарного стягнення.

А тому , суд вважає, що адміністрація підприємства не вжила заходів щодо витребування пояснень від робітника стосовно факту порушення трудової дисципліни.

Обов»язок доводити вину працівника покладається на роботодавця.

04.07.2014 року та 16.12.2014 року ОСОБА_1 надав ПАТ « ДТЗ» пояснювальну записку, у якій зазначив, що вважає своє перебування на території заводу небезпечними для життя та здоров»я. У зв»язку з чим 25.11.2014 року, 02.12.2014 року, 09.12.2014 року були направлені запрошення на засідання профспілкового комітету підприємства для розгляду питання про його звільнення. На засідання профспілки ОСОБА_1 тричі не з»явився. 16.12.2014 року профспілка підприємства надала згоду на його звільнення. Наказом № 11/ОПОП від 16.12.2014 ОСОБА_1 звільнений з займаної посади на підставі п.4 ст. 40КЗпП України за прогули без поважних причин.(а.с. 7).

Аналізуючи докази у справі, суд приходить до висновку, що відповідач при звільнені позивача за п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України порушив чинні правила щодо звільнення працівника з роботи, відповідачем не дотриманий порядок звільнення працівника, а саме: власник або уповноважений ним орган відповідача повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення , чого відповідач не зробив.

У наказі про звільнення не вказана дата прогулу ОСОБА_1

Таким чином, суд вважає, що не може вважатися прогулом час, за який отримано працівником зарплату.

Відповідачем не доведено судові наявність обставин та суттєвість порушень позивачем за якими його звільнено.

Відповідно до ч.1 ст.235 КЗпП України, - у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на роботі.

Доводи представників відповідача про те, що позивач звільнений на законних підставах, - суд вважає неспроможними, тому, що вони спростовуються матеріалами справи та недоведена неповажність причини відсутності на роботі та саме факт прогулу.

Таким чином, суд вважає, що позивач незаконно звільнений відповідачем з роботи згідно до наказу № 11/ОПОП від 16.12.2014 року за ч.1 п.4 ст. 40 КЗпП України – за прогул і позовні вимоги позивача про поновлення на роботі у відповідача належать задоволенню з часу звільнення з 16 грудня 2015 року.

Суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині зобов»язати відповідача занести в трудову книжку стаж роботи бригадира дільниці обробки, прийому , здачі , пакетування та пакування металу та готової продукції 5 розряду на піддільниці підготовки виробництва, що підтверджується довідкою від 28.03.2014 року, визнати незаконним а тому недійсним його переміщення на професію емульсована 3 розряду, та зобов»язати відповідача видалити відповідний запис з трудової книжки, стягнути з відповідача на його користь середній заробіток до травми, отриманої ним внаслідок нещасного випадку на виробництві 10.04.2012 року у розмірі 2269.93 грн за час вимушеного простою з вини роботодавця, визнати його звільнення з ПАТ « ДТЗ» на підставі ст.. 38 КЗпП України, із занесенням відповідного запису до трудової книжки, оскільки зазначені обставини позивач не довів, чим не виконав вимоги ст.. 10 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. .

Відповідно до вимог ст.235 ч.2 КЗпП України суд приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу з 16 грудня 2015 року до 15 липня 2015 року з розрахунку заробітку позивача у розмірі 1176.06 грн. згідно довідки (а.с. 40) у розмірі 9439.36грн ( 1176.06 х 6 міс. = 9439.36грн).

Відповідно до вимог ст. 237-1 КЗпП України порушення відповідачем вимог закону при звільненні позивача призвели до моральних його страждань які полягають в порушені незаконними діями відповідача звичайного ритму його життя, в значних його зусиллях для збереження належного стану його здоров`я, залишення його без заробітної плати.

Суд вважає доведеним спричинення моральної шкоди позивачу незаконним звільненням його з роботи відповідачем та оцінює її на суму 5000 грн. Оцінка моральної шкоди позивачем на суму 100000 грн. судом вважається завеликою та не відповідною до обставин справи.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до вимог ст.88 ЦПК України, суд виходить з того, що позивач за цією категорією справ звільнений від сплати судового збору, який повинен бути стягнутий з відповідача відповідно до розміру задоволених позовних вимог на користь держави, що складає 243.60 грн.

Крім того, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області по справі № 904/4592/15 від 11.06.2015 року введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та введено процедуру розпорядженням майном ПАТ « Дніпропетровський трубний завод» на сто п»ятнадцять днів до 04.10.2015 року. Розпорядником майна Боржника призначений ОСОБА_2

На підставі викладеного і керуючись ст.ст.40 п.4, 184, 234, 235, 237-1 КЗпП України, ст.ст.10,11,60, 209 п.3, 212, 213-218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

ОСОБА_1 поновити на посаді емульсовара трубоволочильного цеха -2 Публічного акціонерного товариства «Дніпропетровський трубний завод» .

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Дніпропетровський трубний завод» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 9439.36грн., моральну шкоду у розмірі 5000 грн..

В іншій частині позову – відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Дніпропетровський трубний завод» на користь держави судовий збір у розмірі 243.60 грн.

Рішення суду належить негайному виконанню в частині поновлення на роботі.

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Дніпропетровської області через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів.

Суддя Н.В.Залімська