Справа № 22-ц-949-Ф/08                                     Головуючий суду першої інстанції Шкуліпа В.І.

                                                               Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції Мудрова В.В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

у м. Феодосії

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

18 червня 2008 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду

АР Крим у місті Феодосії в складі:

головуючого, судді Ломанової Л.О.,

суддів Соболюка М. М., Муарової В.В.,

при секретарі Петриченко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_4, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3на рішення Керченського міського суду АР Крим від 15 листопада 2007 року,

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2007 року ОСОБА_1. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2. про стягнення матеріального збитку та моральної шкоди у зв'язку з ДТП.

Вимоги позову мотивовані тим, що 13 липня 2006 року ОСОБА_4. водій автомобіля «Газель», якій належить відповідачу на праві приватної власності, здійснив ДТП, внаслідок чого ОСОБА_1. отримала тілесні ушкодження та була вимушена знаходитися на стаціонарному лікуванні. Добровільно відповідач відшкодувати збитки не бажає. Крім матеріальних збитків позивачу також була заподіяна моральна шкода, яка полягала у фізичних стражданнях та у порушенні її життєвого укладу.

Посилаючись на зазначене ОСОБА_1. просила суд стягнути з відповідача на її користь матеріальні збитки - витрати на лікування - в сумі 1000 грн. та моральну шкоду в розмірі 10 000 грн.

Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 15 листопада 2007 року позов ОСОБА_1. задоволений частково - стягнуто з відповідача на користь позивача 816, 63 грн. у відшкодування матеріальних збитків та моральну шкоду в розмірі 3000 грн. Також судом вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

На вказане судове рішення представник ОСОБА_2. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове - про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1.

Апелянт вважає, що судом неправильно здійснений розрахунок матеріальних збитків та необгрунтовано стягнута моральна шкода, оскільки не надано ніяких доказів її спричинення.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представника відповідача, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку щодо обгрунтованості позовних вимог ОСОБА_1. про стягнення матеріальних збитків в сумі 816, 63 грн. та моральної шкоди в розмірі 3000 грн.

З такими висновками суду 1 інстанції колегія суддів погоджується частково.

Відповідно до положень частини 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з вимогами частини 1 статті 1167 цього Кодексу моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

П.8 Постанови № 4 Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачає, що за моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов'язків, відповідальність несе організація, з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах, а останній відповідає перед нею в порядку регресу ( ст. 132-134 КЗпП України).

Як вбачається з матеріалів справи 13 липня 2006 року ОСОБА_4., який на той час знаходився у трудових відносинах з відповідачем ОСОБА_2., здійснив ДТП. Вироком Керченського міського суду від 04 квітня 2007 року ОСОБА_4. був визнаний винним у скоєні вказаного ДТП. Внаслідок ДТП ОСОБА_1. отримала тілесні ушкодження та знаходилася на стаціонарному лікуванні в хірургічному та в кардіологічному відділеннях ТМО № 2 з 13 липня 2006 року до 02 серпня 2006 року і продовжила курс лікування амбулаторно. У зв'язку з лікуванням нею понесені витрати у розмірі 816 грн. 63 коп., що підтверджено наявними у справі квитанціями (а.с. 19-24).

За таких обставин, посилання апелянта щодо неправильного розрахунку матеріальних збитків, що понесла ОСОБА_1. у зв'язку з ДТП не можна визнати обґрунтованими.

Що ж стосується розміру компенсації моральної шкоди, то його відповідно ст. 23 Цивільного Кодексу України визначає суд залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат, їх тривалості, можливості відновлення тощо.

Враховуючи обставини даної справи, колегія суддів дійшла висновку, що розмір компенсації моральної шкоди, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, визначений судом 1 інстанції, є завищеним.

З урахуванням факту завдання позивачу тілесних ушкоджень внаслідок ДТП, тривалості непрацездатності, характеру і обсягу страждань позивача та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості колегія суддів дійшла висновку про необхідність зменшення розміру компенсації моральної шкоди, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про необхідність зміни рішення Керченського міського суду АР Крим від 15 листопада 2007 року в частині стягнення моральної шкоди з ОСОБА_2. на користь ОСОБА_1. до 1000 грн.

На підставі наведеного, статей 23, 1167, 1187 Цивільного кодексу України, керуючись статтею 303, пунктом 2 частини 1 статті 307, частиною 3 статті 309, частиною 2 статті 314 та статтею 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3задовольнити частково.

Рішення Керченського міського суду АР Крим від 15 листопада 2007 року в частині стягнення моральної шкоди з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1змінити, зменшивши розмір моральної шкоди до 1000 грн.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено до суду касаційної інстанції шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили.