Справа № 11-36/2011
Категорія СТ.364 кк уКРАЇНИ
Головуючий у 1 інстанції Пастернак І.А.
Суддя-доповідач ОСОБА_1
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 січня 2011 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого-судді Хруняка Є.В.,
суддів: Іванів О.Й., Гриновецького Б.М.,
з участю: прокурора Гуцуляка В.К.,
захисника ОСОБА_2,
потерпілої ОСОБА_3,
засудженого ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Івано-Франківську кримінальну справу за апеляцією потерпілої ОСОБА_3, на вирок Івано-Франківського міського суду від 16 вересня 2010 року,-
в с т а н о в и л а :
Вказаним вироком ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, житель м. Івано - Франківська, АДРЕСА_1, українець, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одружений, на утриманні має одну неповнолітню дитину, раніше не судимий,-
засуджений за ст.366 ч.1 КК України на 3 роки обмеження волі з позбавленням права займати атестовані посади в правоохоронних органах пов'язаних з виконанням функцій представника влади строком на 3 роки; за ст.364 ч.3 КК України на 5 років позбавлення волі
з позбавленням права займати атестовані посади в правоохоронних органах пов'язаних з виконанням функцій представника влади строком на 3 роки.
На підставі ст.70 ч.1 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено ОСОБА_4 покарання у вигляді 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати атестовані посади в правоохоронних органах пов'язаних з виконанням функцій представника влади на 3 роки.
Згідно ст.75 КК України, засудженого ОСОБА_4 звільнено від відбування призначеного основного покарання з іспитовим строком на 3 роки.
На підставі ст.76 КК України, на нього покладені обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи та повідомляти цей орган про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.
Запобіжний захід ОСОБА_4 – підписку про невиїзд, залишено без зміни.
Постановлено стягнути із засудженого ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 2000 грн. моральної шкоди.
За вироком ОСОБА_4 визнаний винним та засуджений за те, що він, будучи службовою особою, працівником правоохоронного органу-дільничним інспектором міліції відділу дільничних інспекторів міліції Івано-Франківського МВ УМВС України, маючи спеціальне звання капітана міліції і будучи службовою особою наділеною повноваженнями представника влади, умисно, зловживаючи своїм службовим становищем, в особистих інтересах, з метою виконання кількісних показників в роботі, при застосуванні заходів адміністративного впливу до громадянки ОСОБА_3, використав своє службове становище всупереч інтересам служби, склав 20.06.2007 року завідомо неправдивий протокол серії ІВ №017926 про адміністративне правопорушення, передбачене ст.173 КУпАП. У вказаний протокол він власноручно вніс завідомо неправдиві дані про факт вчинення ОСОБА_3 адміністративного правопорушення та про відмову правопорушника підписати протокол і надати пояснення, що нібито підтвердили поняті ОСОБА_5, що поживає за адресою АДРЕСА_2 та ОСОБА_6, що проживає за адресою Залізнична,2 кв.5. За відомостями адресно-довідкового бюро УМВС в Івано-Франківській області, в області вказані особи не зареєстровані.
Злочинними діями дільничного інспектора відділу дільничних інспекторів міліції Івано-Франківського МВ УМВС в Івано-Франківській області, капітан міліції ОСОБА_4 заподіяно істотну шкоду охоронюваним законом конституційних прав ОСОБА_3 та державним інтересам, що виразилися у підриві авторитету та пристижу правоохоронних органів.
Не погодившись із вироком, потерпіла ОСОБА_3 подала апеляцію, в якій, не оспорюючи кваліфікацію неправомірних дій засудженого ОСОБА_4, просить вирок відносно засудженого ОСОБА_4 скасувати із-за м'якості призначеного йому покарання. Крім цього, суд першої інстанції не правильно вирішив цивільний позов і вважає, що необхідно стягнути із засудженого на її користь 5000 грн. понесених матеріальних та моральних збитків.
Заслухавши доповідь судді, потерпілої ОСОБА_3, яка підтримала свою апеляцію, прокурора, захисника ОСОБА_2 та засудженого ОСОБА_4, які вважали вирок законним та обґрунтованим, а апеляція безпідставна, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.
Суд першої інстанції даючи оцінку доказам, обґрунтовано прийшов до висновку про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, за які його засуджено.
Кваліфікація неправомірних дій в апеляції не оскаржується, а тому не перевіряється.
Що стосується призначеного покарання, то відповідно до вимог до ст.65 КК України, суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, за яких вчинений злочин, в тому числі і ті обставини, які пом’якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Ці вимоги закону, судом першої інстанції дотримані.
Призначаючи покарання ОСОБА_4, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, а саме те, що він сприяв розкриттю злочину, визнав свою вину, щиро розкаявся у вчиненому, позитивно характерезується, на утриманні має одну неповнолітню дитину, раніше не притягався до кримінальної відповідальності.
За наявності наведених обставин, що пом'якшують покарання та з урахуванням особи винного, суд, виходячи з принципу, що покарання має бути необхідне і достатнє для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, обґрунтовано дійшов висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання і на підставі ст.75 КК України, звільнив засудженого ОСОБА_4 від відбування основного покарання із встановленням іспитового строку.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що призначене покарання ОСОБА_4 є необхідне і достатнє для його виправлення, а тому, твердження потерпілої ОСОБА_3 в своїй апеляції про скасування вироку в наслідок м'якості призначеного ОСОБА_4 покарання, є безпідставне.
Вирішуючи цивільний позов, суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про те, що його слід задовольнити частково і правильно постановив рішення про стягнення із засудженого на користь потерпілої 2000 грн. моральної шкоди, оскільки неправомірними діями засудженого, потерпілій завдано моральну шкоду, що виразилася в психологічних стражданнях, внаслідок чого, в неї погіршився стан здоров'я.
Приймаючи рішення про відмову потерпілій в задоволенні позову в частині відшкодування понесених нею матеріальних збитків, суд у вироку вказав, що нею не визначено розмір матеріальної шкоди і не представлено доказів на її відшкодування, а тому в цій частині їй обґрунтовано відмовлено.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що доводи, на які потерпіла ОСОБА_3 покликається в своїй апеляції, є необґрунтованими, а тому не підлягають до задоволення.
Апеляційних підстав для зміни або скасування вироку, немає.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,-
у х в а л и л а :
Апеляцію потерпілої ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Івано- Франківського міського суду від 16 вересня 2010 року відносно засудженого ОСОБА_4 - без зміни.
Судді: Є.В. Хруняк
ОСОБА_7
ОСОБА_8
Згідно з оригіналом
Суддя Є.В. Хруняк