Дата документу Справа № 321/1222/14-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №11сс/778/425/14 Головуючий в 1 інстанції

ЄУ№321/1222/14-к Ворожбянов А.М.

Категорія ст.181 КПК Доповідач Бараненко Л.Я.

ч. 1 ст. 187 КК

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2014 р. м. Запоріжжя

Колегія суддів палати у кримінальних справах Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого судді Бараненко Л.Я.,

суддів Шпоньки В.П.,

Яцуна С.Б.,

при секретарі Бойко О.О.,

за участю прокурора Саєнко О.В.,

підозрюваного ОСОБА_3,

захисників ОСОБА_4,

ОСОБА_5,

ОСОБА_6,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі матеріал за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні на ухвалу слідчого судді Михайлівського районного суду Запорізької області від 27 липня 2014 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання слідчого про обрання

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю с. Високе Михайлівського району Запорізької області, громадянину України, який має середню освіту, розлученому, приватному підприємцю, зареєстрованому та проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 раніше не судимому:

запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Застосовано відносно ОСОБА_3 запобіжній захід у вигляді домашнього арешту у певний період доби.

Визначено термін дії ухвали до 25 вересня 2014 р.

З наданих матеріалів вбачається, що слідчим відділенням Михайлівського РВ ГУМВС України в Запорізькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014080290000382 від 23.07.2014 року за підозрою ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України.

ОСОБА_3 підозрюється у тому, що 23.07.2014 року, приблизно о 13 год. 00 хв., знаходячись на узбіччі проїжджої частини автошляху Харків-Сімферополь, біля кафе «Віраж», яке розташоване в с. Високе Михайлівського району Запорізької області, він, діючи з корисливих мотивів, з умислом направленим на заволодіння чужим майном, використовуючи автоматичну вогнепальну зброю, здійснив напад на ОСОБА_7 під час якого погрожував ОСОБА_7 застосуванням до нього автоматичної зброї.

Таким чином, подолавши волю останнього ОСОБА_3 примусив передати йому належний ОСОБА_7 мобільний телефон марки «Нокіа» моделі 3301 чорного кольору вартістю 1100 гривень, в якому знаходилась сім карта мобільного оператора «Київстар» вартістю 10 гривень, на рахунку якої були грошові кошти в сумі 7 гривень, сім карта мобільного оператора «МТС» вартістю 10 гривень, на рахунку якої були грошові кошти в сумі 35 гривень, чим завдав потерпілому ОСОБА_7 майнову шкоду на загальну суму 1162 гривні.

24.07.2014 р. ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.187 КК України

25.07.2014 р слідчий Михайлівського РВ ГУМВС України звернувся до слідчого судді з погодженим прокурором клопотанням у якому просив обрати у відношенні підозрюваного ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

27 липня 2014 року була постановлена оскаржувана ухвала.

Не погоджуючись зі вказаною ухвалою прокурор у кримінальному провадженні подав на неї апеляційну скаргу. Він вважає, що ухвала слідчого судді є необґрунтованою, прийнята з порушенням норм процесуального права, просить її скасувати та ухвалити нову, обрати ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Заслухавши доповідача, приймаючи до уваги доводи підозрюваного та його захисників, на думку яких ухвала слідчого судді є законною, висновок прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не Заслухавши доповідача, приймаючи до уваги доводи захисника, на думку якого ухвала слідчого судді є законною, висновок прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно п.5 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

ОСОБА_3 підозрюється, у скоєнні злочину передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України, що відноситься згідно ст. 12 КК України до категорії тяжких, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на термін від 3 до 7 років, і є особою раніше не судимою.

Зібрані слідством докази, достатньо вказують на обґрунтовану підозру ОСОБА_3 у скоєнні зазначеного злочину.

Крім того на теперішній час 24.07.2014 р. ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.294 КК України, але обґрунтованість підозри в рамках даного апеляційного розгляду не перевіряється.

Відповідно ч.1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків , а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають

істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне

правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно ч.2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

В ухвалі слідчого судді було зазначено, що прокурором не були доведені обставини, передбачені п.2 3 частини першої статті 194 КПК України - наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один з ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Прокурором не були доведені наступні обставини: що підозрюваний ОСОБА_3 може переховуватись від органів досудового розслідування, незаконно впливати на свідків та потерпілого, що підозрюваний буде переховуватися від органів досудового розслідування з метою уникнення покарання і також той факт, в подальшому він буде вчиняти дії направлені на вчинення аналогічних злочинів із застосуванням автоматичної вогнепальної зброї, яку він відмовився добровільно віддати співробітникам міліції.

Колегія суддів частково погоджується з висновками слідчого судді, на підтвердження яких свідчить той факт, що ОСОБА_3 має міцні соціальні зв'язки (працює, має на утриманні неповнолітніх дітей), тобто скриватися від правосуддя наміру не має, а також той факт, що потерпілий та свідки претензій до підозрюваного не мають, тобто не має підстав вважати, що останній буди чинити тиск на зазначених осіб. При цьому колегія допускає, що може існувати ризик передбачений п.2 ч.1 ст. 177 КК України, оскільки до теперішнього часу не встановлене місцезнаходження речових доказів (вогнепальної зброї та мобільного телефону).

Прокурор в апеляційній скарзі, а також прокурор в судовому засіданні, висновки слідчого судді у повній мірі не спростували і достатні докази на противагу перелічених в ухвалі вказівок не навели.

Колегія суддів погоджується, що для запобігання ризику передбаченого п.2 ч.1 ст. 177 КК України, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з обов'язками визначеними в ухвалі слідчого судді, які передбачені ч.5 ст. 194 КПК України може бути достатнім.

Доводи в апеляційні скарзі на предмет того, що слідчий суддя за наслідками розгляду клопотання слідчого обравши запобіжний захід у вигляді домашнього арешту вийшов за межі своєї компетенції - є безпідставними, оскільки ці доводи суперечать положенням ч. 4 ст. 194 КПК України.

У зв'язку з цим колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді про необхідність застосування щодо ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, та вважає, що доводи викладені в апеляційній скарзі прокурора вцілому правильність вищевказаних висновків слідчого судді не спростовують.

Суттєвих порушень кримінального процесуального закону, які тягнуть скасування ухвали слідчого судді, при апеляційному розгляді не встановлено.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 181, 194, 196, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Михайлівського районного суду Запорізької області від 27 липня 2014 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання слідчого про обрання ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, залишити без змін.

Ухвала Апеляційного суду є остаточною, оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді