Апеляційний суд Рівненської області

м. Рівне,

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2010 року

Суддя судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Рівненської області – Збитковська Т.І., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Рівненського районного суду від 13 квітня 2010 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Рівненського районного суду від 13 квітня 2010 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 41 КУпАП, з накладенням стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн.

У протоколі про адміністративне правопорушення ( а.с. 2) стосовно ОСОБА_1 зазначено, що 29 січня 2010 року він, як директор ТОВФ “Дівітракс”, розташованого в с. В.Омеляна, допустив порушення законодавства про працю, а саме: - в порушення вимог ст. 24 Закону України “Про оплату праці” заробітна плата в товаристві виплачується лише один раз на місяць.

За постановою суду ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він допустив порушення законодавства про працю, а саме: в порушення ст. 24 Закону України “Про оплату праці” на підприємстві заробітна плата виплачується лише один раз на місця; в порушення наказу № 489 від 05.12.2008 року Держкомстату України в товаристві облік робочого часу проводиться за формою табеля обліку використання робочого часу недіючого зразка; в порушення вимог ст. 143 КЗпП відсутні правила внутрішнього трудового розпорядку; в порушення ст. 2 Закону України “Про колективні договори і угоди” та ст. 65 Господарського кодексу України на підприємстві, що є юридичною особою та використовує найману працю відсутній діючий, зареєстрований колективний договір, відповідальність за які передбачено ч.1 ст.41 КУпАП.

В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову суду скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Зазначає, що в порушення вимог ст. 268 КУпАП судовий розгляд було проведено без його участі, що позбавило його можливості реалізувати свої процесуальні права. Вказує, що відповідно до ч. 4 ст. 97 КЗпП України власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами. Звертає увагу на те, що працівниками ТОВ фірми “Дівітракс” подані заяви про бажання одержувати заробітну плату один раз на місяць, а відтак у такий спосіб сторони трудового договору дійшли взаємної згоди про зміну періодичності виплати заробітної плати раз на місяць.

Просив поновити йому строк на апеляційне оскарження даної постанови, оскільки копію постанови отримав лише 13 травня 2010 року.

Ознайомившись із змістом апеляційної скарги ОСОБА_1 та перевіривши матеріали справи, вважаю, що строк на апеляційне оскарження має бути поновлений, а апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

В силу ст. 279, 268 КУпАП адміністративна справа, як правило, розглядається у присутності правопорушника. Про місце і час розгляду він повинен бути повідомлений заздалегідь. Справи про адміністративне правопорушення, передбачені ст. 41 КУпАП можуть бути розглянуті у його відсутності в разі, коли є дані про своєчасне сповіщення про час і місце розгляду і, якщо від правопорушника не надійшло клопотання про відкладення розгляду.

На порушення цих вимог закону суддя розглянув адміністративну справу і притягнув ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за його відсутності. При цьому в матеріалах справи немає жодних даних, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 був своєчасно і належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду.

Разом з тим, в порушення вимог ст. 285 цього ж кодексу копія постанови ОСОБА_1 в трьохденний строк після її винесення вручена не була, а видана після звернення скаржника до суду 13 травня 2010 року.

За таких обставин слід вважати, що строк на апеляційне оскарження ОСОБА_1 був пропущений з поважних причин, а тому він підлягає поновленню.

Всупереч вимогам ст. 283 КУпАП, суддя у постанові взагалі не виклав суті встановленого судом допущеного ОСОБА_1 правопорушення, а викладений у постанові зміст протоколу відрізняється від змісту складеного щодо скаржника протоколу державним інспектором праці.

Крім того, у постанові суддя в обґрунтування доводів вини ОСОБА_1 вказав, що вчинення ним правопорушення підтверджується матеріалами справи та визнанням вини самим правопорушником, про що свідчать його пояснення в матеріалах справи.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що у ній відсутні пояснення ОСОБА_1, а твердження про визнання вини самим правопорушником суперечить матеріалам справи, оскільки докази його повідомлення про час і місце розгляду справи відсутні.

За таких обставин оскаржувана постанова не може залишатися чинною і підлягає скасуванню.

Враховуючи, що на час розгляду адміністративної справи минув передбачений ст. 38 КУпАП строк для притягнення особи до адміністративної відповідальності, справу відносно ОСОБА_1 слід провадженням закрити.

На підставі наведеного, керуючись ст. 38, п.7 ч.1 ст. 247, ст. 294 КУпАП,

постановила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Строк апеляційного оскарження постанови судді Рівненського районного суду від 13 квітня 2010 року стосовно ОСОБА_1 поновити.

Постанову судді Рівненського районного суду від 13 травня 2010 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.41 КУпАП скасувати, а справу провадженням закрити у зв’язку з закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених статтею 38 КУпАП.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Збитковська Т.І.