АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11-438 2008 р.                                                 Головуючий по 1 інстанції

Категорія      ст.      391     КК                                          Маринчук М. П.

України                                                                              Доповідач в апеляційній інстанції

Кекух В.Ф.

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

" 24" червня  2008 р.  Колегія  суддів  судової палати  в  кримінальних  справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого                        Кекух В.Ф.

суддів                                    Демиденка А.І.,  Охріменка І.К.

за участю прокурора           Кожушко Н.В.

засудженого                         ОСОБА_1,

розглянувши   кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Уманського міськрайонного суду від 17 квітня 2008 p.,

встановила:

Зазначеним вироком суду

ОСОБА_1,  ІНФОРМАЦІЯ_1,  неодноразово судимий,

засуджений за  ст.  391 КК України на 1 рік позбавлення волі.

На підставі  ст.  71 КК за сукупністю вироків до призначеного покарання,  з невідбутого покарання за вироком Смілянського міського суду від 14.01.2004 р. у вигляді 4 років 6 місяців позбавлення волі,  частково приєднано 1 місяць позбавлення волі і ОСОБА_1. призначено остаточне покарання - 1 рік 1 місяць позбавлення волі.

Визначено строк відбуття покарання - з 25.02.2008 року.

Вирішено питання про долю речових доказів по справі.

Вироком суду ОСОБА_1 визнано винним в тому,  що він,  будучи раніше засудженим,  14.01.2004 р. Смілянським міським судом за  ст.   ст.  185 ч.3,  71 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі та відбуваючи покарання у виправній колонії №92 с. Старі Бабани Уманського району,  на шлях виправлення не став і знову вчинив злочин,  який проявився у злісній непокорі законним вимогам адміністрації виправної установи,  за що в період з 27.03.2007 р. по 29.01.2008 р. вчинив 18 порушень вимог режиму відбування покарання,  які проявились у відмові від праці 5 разів,  намагання встановлення між камерних зв'язків тощо.

За такі дії до нього застосовано 18 разів заходи дисциплінарного стягнення,  в т.ч.3 яких 5.05.,  16.08.,  21.09. 2007 р. та 29.01.2008 р. - поміщення в дисциплінарний ізолятор від 10 до 15 діб,  а 11.10.2007 р. та 29.01.2008 р. він переводився до приміщення камерного типу строком на 3 місяці.

У встановленому порядку застосовані стягнення достроково не зняті і не погашені.

2

В своїй апеляції ОСОБА_1 ,  не оспорюючи фактичних обставин справи та кваліфікації його дій,  посилається на суворість вироку,  вказує на неврахування судом пом'якшуючих покарання обставин,  зокрема,  визнання вини та розкаювання,  отримання остеохондрозу,  інвалідності батька,  немічності батьків -пенсіонерів,  яким необхідна допомога.

Він просить застосувати положення  ст.  69 КК і призначити більш м'яке покарання. В запереченні на апеляцію заступник прокурора Уманського району Овчаренко О.З.,  вважаючи вирок суду законним і обґрунтованим.  Просить залишити його без зміни,  а апеляцію - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді,  думку прокурора про безпідставність апеляції,  засудженого ОСОБА_1,  який підтримав апеляцію і просить поблажливості до нього,  перевіривши справу,  обміркувавши доводи апеляції,  колегія суддів приходить до слідуючого.

Висновок суду щодо винності засудженого ОСОБА_1 у вчиненні інкриміновано йому злочину при обставинах,  викладених у вироку,  ґрунтується на достатній кількості доказів,  зібраних органом досудового слідства,  частина з яких в порядку  ст.  299 КПК України досліджувалась в судовому засіданні і отримала відповідну юридичну оцінку.

Даний висновок ніким не оспорюється.

Дії ОСОБА_1 за  ст.  391 КК України кваліфіковані правильно.

Призначаючи покарання,  суд дотримався вимог  ст.  65 КК України і врахував при цьому всі обставини,  що обтяжують та пом'якшують покарання в т.ч.1 частину тих,  на які є посилання в апеляції,  а також особу засудженого,  яка є асоціальною .

Якихось виняткових обставин,  які б зумовили призначення ОСОБА_1 покарання нижче від найнижчої межі,  встановленої нормою матеріального Закону,  по данійй справі не встановлено,  будь-яких даних з цього приводу до апеляції апелянтом не долучено та не надано під час апеляційної перевірки справи.

Підстав для задоволення апеляції з викладених в ній мотивів колегія суддів не знаходить.

Керуючись  ст.  ст.  362,  366 КПК України,  колегія суддів,

ухвалила:

Апеляцію засудженого ОСОБА_13алишити без задоволення,  а вирок Уманського міськрайонного суду від 17 квітня 2008 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.