Справа № 22-ц-998-Ф/08                                     Головуючий суду першої інстанції Авраміді Т.С.

                                                                Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції Мудрова В.В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

у м. Феодосії

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМУКРАЇНИ

3 червня 2008 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду

АР Крим у місті Феодосії в складі:

головуючого, судді Моісеєнко Т.І.,

суддів Іщенка В.І., Мудрової В. В.,

при секретарі Долгополовій Е.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1до Селянського фермерського господарства «Сали», ОСОБА_2про стягнення заборгованості з заробітної плати та моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_2на рішення Совєтського районного суду АР Крим від 11 січня 2008 року,

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2007 року ОСОБА_1., посилаючись на норми трудового законодавства, звернувся до суду із позовом до СФГ «Сали», ОСОБА_2. про стягнення заборгованості з заробітної плати в сумі 10 922, 68 грн. та моральної шкоди в розмірі 10 000 грн.

Вимоги позову мотивовані тим, що з 1 листопада 2006 року по травень 2007 року позивач працював охоронцем на току в КГ «Русь». Однак, заробітна плата виплачена позивачу не була, у наслідок чого утворилася заборгованість в розмірі 10922, 68 грн. Крім того, у зв'язку з невиплатою заробітної плати позивачу була заподіяна також і моральна шкода, яка полягає у порушенні його нормальних життєвих зв'язків.

Рішенням Совєтського районного суду АР Крим від 11 січня 2008 року позов ОСОБА_1. був задоволений частково. Стягнуто з ОСОБА_2. на користь позивача заборгованість з заробітної плати в сумі 9130, 48 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Також судом вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

На вказане судове рішення ОСОБА_2. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить суд скасувати рішення та ухвалити нове - про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1.

Апелянт вважає, що позовні вимоги безпідставно грунтуються на нормах трудового законодавства.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги за матеріалами справи, вислухавши пояснення сторін, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно із вимогами частини 1 статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1., суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності позивних вимог про стягнення заборгованості з заробітної плати у розмірі 9130 грн. з відповідача ОСОБА_2. як з фізичною особи, з яким позивач уклав усний трудовий договір.

З таким висновком суду першої інстанції не може погодитись колегія суддів, виходячи з такого.

Відповідно до вимог частини 1 статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи ' фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Судом встановлено, що обґрунтовуючи свої вимоги про стягнення заробітної плати та моральної шкоди позивач посилався на те, що він здійснював охорону току, якій належить СФГ «Сали». (а.с. 1-2). Матеріали справи не містять доказів, які спростовують приналежність току до вказаного Господарства. Також у матеріалах справи відсутні докази того, що вказана юридична особа уповноважувала ОСОБА_2. на введення господарської діяльності від імені цієї особи.

Статутом СФГ «Сали», а саме пунктом 10.4. (а.с. 29-39) передбачено, що з особами привернутими до роботи в Господарстві обов'язково укладають трудові договори у письмовій формі.

Позивачем ОСОБА_1не надано суду безперечних доказів про те, що така угода мала місце між ним і ОСОБА_2. та СФГ «Сали», а саме не надано заяв про прийняття на роботу та звільнення з роботи, наказів про прийняття на роботу, про звільнення з роботи, доказів ознайомлення з умовами праці, інструктажу по техніці безпеки, тощо. Не надано також доказів того, що ОСОБА_1., без видання наказу про прийом на роботу, був фактично допущений до виконання обов'язків охоронця току.

Свідки ОСОБА_3., ОСОБА_4., ОСОБА_5., ОСОБА_6., допитані з ініціативи позивача, пояснили суду, що бачили на території току ОСОБА_1. Однак, з їх пояснень неможливо встановити знаходився ОСОБА_1. в трудових відносинах з відповідачами, чи виконував разові доручення ОСОБА_2., чи здійснював охорону свого майна на току.

Таким чином матеріали справи не містять факту допуску відповідачами позивача к роботі по охоронні току на підставі трудового договору.

В засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1. пояснював, що між ним та ОСОБА_2. існувала усна домовленість про видачу за охорону току після збору врожаю 10 тонн пшениці, однак, зазначені обставині також не містять ознак наявності трудового договору між сторонами.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що позовні вимоги безпідставно ґрунтуються на нормах трудового законодавства, а тому висновок суду першої інстанції щодо доведеності позивних вимог ОСОБА_1. про стягнення заборгованості з заробітної плати у розмірі 9130 грн. з ОСОБА_2. не можна визнати правильним.

Оскільки під час розгляду справи судом першої інстанції були неправильно застосовані норми матеріального права, рішення від 11 січня 2008 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1. підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення по справі - про відмову у задоволенні позовних вимог, як не відповідних нормам трудового законодавства.

На підставі вказаного, статей 21, 24 КЗпП України та керуючись статтею 303, пунктом 2 частини 1 статті 307, пунктом 4 частини 1 статті 309, статтями 313, 314 та 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2на рішення Совєтського районного суду АР Крим від 11 січня 2008 року задовольнити.

Рішення Совєтського районного суду АР Крим від 11 січня 2008 року в частині стягнення з ОСОБА_2на користь ОСОБА_19130 грн. 48 коп. заробітної плати за період з 1.11.2006 року по травень 2007 року скасувати.

Ухвалити в цієї частині позовних вимог нове рішення, яким у позові ОСОБА_1до Селянського фермерського господарства «Сали», ОСОБА_2про стягнення заборгованості з заробітної плати за період з 1.11.2006 року по травень 2007 року - відмовити.

В решті рішення Совєтського районного суду АР Крим від 11 січня 2008 року залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено до суду касаційної інстанції шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили.