КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД ОСОБА_1

Справа № 2-175/11

Провадження № 2/488/146/15 р.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

26.05.2015 року м. Миколаїв

Корабельний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого по справі – судді Селіщевої Л.І.,

при секретарі – Варакута Є.Ю.,

за участю представника позивача – ОСОБА_2,

та відповідача – ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки , -

в с т а н о в и в :

У січні 2009 року Акціонерний комерційний Інноваційний банк “УкрСиббанк”, правонаступником якого є Публічне Акціонерне Товариство “УкрСиббанк”, звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3, в якому просив звернути стягнення на предмет іпотеки — нежитлове приміщення, що розташоване по пр. Жовтневому 273-а у м. Миколаєві, і належить відповідачу, та за рахунок отриманих від цього коштів стягнути на користь банку заборгованість відповідача за кредитним договором на загальну суму — 190 190,76 доларів США, що в еквіваленті становить — 1 421 542, 82 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказав, що 28.04.2007 року між АКІБ “УкрСиббанк” та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 11149360000, згідно якого відповідач отримав кредит у розмірі 200 000 доларів США строком користування до 27.04.2017 року, зі сплатою процентів за користування кредитними коштами у розмірі 13,5 % річних.

В забезпечення зобов'язань за вказаним кредитним договором, між сторонами був укладений договір іпотеки № 2494 від 28.04.2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_5 Згідно іпотечного договору ОСОБА_3 передав в іпотеку банку належне йому нежитлове приміщення, що розташоване по пр. Жовтневому 273-а у м. Миколаєві, та складається із: кондитерського цеху літ. Б, загальною площею 251,30 кв.м.; кафе літ. Г, загальною площею 257,7 кв.м.; складу літ. Д, загальною площею 75,80 кв.м.

Свої зобов'язання за кредитним договором відповідач належним чином не виконував, у зв'язку із чим, станом на 11.12.2008 року його заборгованість перед банком становить — 190 190,76 доларів США, що в еквіваленті становить — 1 421 542,82 грн., із яких: 174 975,51 доларів США (екв. 1 307 819,45 грн.) кредитна заборгованість; 14 685,97 доларів США (екв. 109 767,35 грн.) заборгованість по процентам; 529,28 доларів США (екв. 3 956,02 грн.) пеня за прострочення сплати кредиту та відсотків за користування кредитом.

Через відмову відповідача у добровільному порядку погасити кредитну заборгованість позивач був змушений звернутися до суду із даним позовом.

Ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 20.08.2010 року до участі у справі в якості співвідповідача була притягнута - ОСОБА_4, і в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору — приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_5

Справа слухалася судами неодноразово, останнім судовим рішенням, Ухвалою Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18.06.2014 року були скасовані рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 20.02.2013 року та ухвала апеляційного суду Миколаївської області від 14.02.2014 року, а справа була передана на новий розгляд до суду першої інстанції.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги у повному обсязі, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог в частині розміру кредитної заборгованості від 11.10.10 р. (а.с. 99 том 1), та просила суд звернути стягнення на предмет іпотеки — нежитлове приміщення по пр. Жовтневому 273-а у м. Миколаєві, та за рахунок отриманих коштів стягнути на користь банку заборгованість відповідача за кредитним договором станом на 27.10.2010 року, на загальну суму — 280 342, 12 доларів США, що в еквіваленті становить — 2 214 337,99 грн., із яких:

- 174 975,51 доларів США (екв. 1 383 951,30 грн.) - заборгованість за основним та простроченим кредитом;

- 87 240,11 доларів США (екв. 690 016 грн.) - заборгованість за строковими та простроченими процентами за користування кредитом;

- 18 126,50 доларів США (екв. 143 369,76 грн.) - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом та процентами.

Відповідач — ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечував проти позову та пояснив, що він мав намір отримати кредит у позивача і з цією метою він подавав банку усі необхідні для цього документи, а також підписував кредитний та іпотечний договори, але грошові кошти за вказаним кредитним договором він не отримував.

Відповідач — ОСОБА_4 у судове засідання по справі не з'явилася, подала заяву про розгляд справи у її відсутність та заперечувала проти позову через те, що вона як співвласник спірного нежитлового приміщення не передавала належну їй 1/2 частину цього майна в іпотеку позивачеві, а тому відсутні правові підстави для звернення стягнення на належну їй частку майна.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору — приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_5 у судове засідання не з'явилася, про час та місце судового засідання по справі була повідомлена своєчасно та належним чином, причини неявки суду невідомі.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі та дослідивши зібрані по справі письмові докази, суд прийшов до висновку, що позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Із матеріалів справи вбачається, що 28.04.2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком “УкрСиббанк”, правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк", та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 11149360000 від 28.04.2007 року, на суму 200 000 доларів США, що дорівнює еквіваленту за курсом НБУ на день укладення договору 1 010 000 грн. (п. 1.1. кредитного договору, а.с. 7 тому 1). Згідно п. 1.1. кредитного договору позичальник має право отримати кредитні кошти у вигляді одного траншу або декількох траншів, загальна сума яких не може перевищувати розміру суми кредиту, зазначеного в цьому пункті договору, для чого надає до банку письмову заяву (за формою згідно вимог банку), в якій зазначає бажану суму траншу (в межах загальної суми кредиту) та бажану дату його отримання, і така заява позичальника, укладена та надана згідно умов цього договору, є підставою для видачі банком траншу позичальнику. Сторони домовилися, що банк надає позичальнику кредит у вигляді одного траншу в розмірі суми кредиту, зазначеному в цьому пункті договору.

Із п. 1.5 вищевказаного кредитного договору вбачається, що кредит надається банком шляхом зарахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника № 26203119371200.

Судовим розглядом встановлено, і це було визнано відповідачем - ОСОБА_3 у судовому засіданні по справі, що підпис на кредитному договорі був виконаний ним особисто.

В силу положень ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Крім цього, в забезпечення виконання відповідачем своїх кредитних зобов"язань, 28.04.2007 року між сторонами був укладений іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріальноого округу ОСОБА_5, зареєстрований в реєстрі за № 2494, згідно якого ОСОБА_3 передав в іпотеку банку належне йому нежитлове приміщення, яке складається із: кондитерського цеху літ. Б, кафе літ. Г, складу літ. Д, та розташоване за адресою: м. Миколаїв, пр. Жовтневий 273 а.

В судовому засідання відповідач також визнав свій підпис на іпотечному договорі.

Із наявної у справі копії заяви про відкриття поточного рахунку (а.с. 118 тому 1) вбачається, що ОСОБА_3 просить відкрити на його ім'я поточний рахунок у доларах США, та зазначає, що письмові розпорядження будуть підписуватися ним або уповноваженою ним особою за довіреністю. У цій же заяві міститься відмітка банку про відкриття 28.04.2007 року у відділенні банку № 720 рахунку за № 26203119371200. Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні не заперечував факту підписання ним цієї заяви.

Не заперечував у судовому засіданні ОСОБА_3 також і проти факту підписання ним заяви про відкриття поточного рахунку у гривнях (а.с. 119 тому 1). Однак він заперечував свій підпис на заяві про відкриття гривневого поточного рахунку № 26202119371201, який був відкритий 18.12.2007 року (а.с. 120 тому 1).

Між тим, із висновків повторної судової почеркознавчої експертизи № 1494 від 17.12.2013 року (а.с. 138-161 тому 2) вбачається, що підписи в нижній правій частині 1-4 сторінок договору про надання споживчого кредиту № 11149360000 від 28.04.2007 року були виконані ОСОБА_3, і ознак, які б свідчили про виконання цих підписів навмисно зміненим способом, не виявлено. Крім цього, експертами встановлено, що підписи в графі “підпис власника рахунку/підпис особи, яка відкриває рахунок на користь іншої особи” у заявах ОСОБА_3: про відкриття гривневого поточного рахунку № 26203119371200 від 28.04.2007 року, про відкриття доларового поточного рахунку № 26203119371200 від 28.04.2007 року, та про відкриття гривневого поточного рахунку № 26202119371201 від 18.12.2007 року, - були виконані ОСОБА_3 і ознак, які б свідчили про виконання цих підписів навмисно зміненим способом, не виявлено.

Із договору про відкриття банківського рахунку 1193712 від 28.04.2007 року (а.с. 122 тому 1) вбачається, що згідно договору АКІБ “УкрСиббанк” відкриває ОСОБА_3 поточний (-і) рахунок(-ки) у національній валюті та /або іноземній валюті та здійснює його (їх) обслуговування згідно умов цього договору, вимог банку та чинного законодавства України. Відповідач ОСОБА_3 під час розгляду даної справи не заперечував факт підписання ним цього договору.

Із виписки по особовому рахунку 26203119371200 (а.с. 134 тому 1, а.с. 183 тому 2) за 28.04.2007 року вбачається, що на рахунок, відкритий на ім'я ОСОБА_3 за № 26203119371200, було зараховано та видано грошову суму у розмірі 200 000 доларів США, згідно кредитної угоди № 11149360000 від 28.04.2007 року.

Із наявної у матеріалів справи заяви на переказ готівки № 89 від 08.10.2007 року (а.с. 191 том 2) вбачається, що ОСОБА_3 були перераховані кошти на погашення кредитної заборгованості за кредитним договором у розмірі - 3 700 доларів США. Згідно висновків повторної судової почеркознавчої експертизи № 1494 від 17.12.2013 року (а.с. 138-161 тому 2), підпис в графі "Підпис платника" у цій заяві виконаний ОСОБА_3 При цьому судовим розглядом встановлено, що рахунок № НОМЕР_1 хоча і не був передбачений кредитним договором для погашення саме цієї кредитної заборгованості, але він є єдиним загальним внутрішнім рахунком банку для погашення заборгованості клієнтів банку.

До того ж, судовим розглядом не встановлено наявність у ОСОБА_3 будь-яких інших кредитних зобов"язань перед позивачем. Тому суд у сукупності з іншими вищевказаними доказами, розцінює це як часткове виконання ним свого обов"язку щодо повернення отриманих ним коштів да даним кредитним договором.

Із копії наявного у матеріалах справи (том 3) зведеного акту № 4 про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду за 2000-2010 роки вбачається, що на підставі "Переліку документів, що утворюються в діяльності Національного банку України та банків України із зазначенням строків зберігання", затв. Постановою Правління НБУ № 601 від 08.12.2004 року, - касові документи та позабалансові ордери з додатком за емісійно-касовими операціями та інші, за 2000-2008 р.р. по відділенню № 720, в якому оформлювався даний кредит, - були вилучені для знищення.

Згідно ч.1 ст. 638 та ч.1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту досягнення в належній формі згоди з усіх істотних умов договору.

Виходячи із такого, суд робить висновок, що кредитний договір за своєю правовою природою, є укладеним з моменту досягнення сторонами цього договору у письмовій формі згоди з усіх істотних умов договору.

Доводи відповідача ОСОБА_3 про те, що він хоча і мав намір отримати кредит у позивача і для цього власноруч підписував кредитний та іпотечний договори та усі інші необхідні документи, але самих кредитних коштів не отримував, суд знаходить необгрунтованими, так як такі доводи стосуються не укладення кредитного договору, а його виконання.

З урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку, що між банком та відповідачем ОСОБА_3 був у належній формі укладений кредитний договір, який був забезпечений іпотекою нерухомого майна, належного відповідачеві. А відтак між сторонами існують відносини, врегульовані вказаними договорами та діючим законодавством.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 204 ЦПК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Стаття 526 ЦК України визначає, що зобов"язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно вимог ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов"язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Частина перша статті 575 ЦК України визначає, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Свої зобовязання за кредитним договором банк виконав, перерахувавши кредитні кошти на відкритий ОСОБА_3 рахунок, натомість, позичальник належним чином не виконував умови кредитного договору, внаслідок чого станом на 27.10.2010 року, виникла заборгованність на загальну суму — 280 342, 12 доларів США, що в еквіваленті становить — 2 214 337,99 грн., із яких:

- 174 975,51 доларів США (екв. 1 383 951,30 грн.) - заборгованість за основним та простроченим кредитом;

- 87 240,11 доларів США (екв. 690 016 грн.) - заборгованість за строковими та простроченими процентами за користування кредитом;

- 18 126,50 доларів США (екв. 143 369,76 грн.) - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом та процентами.

Стаття 3 Закону України «Про іпотеку» визначає, що іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Пунктом 4.3. іпотечного договору визначено, що звернення стягнення за рішенням суду та виконавчим написом нотаріуса здійснюється відповідно до Закону України "Про іпотеку".

Відповідно до ст. 41 Закону України "Про іпотеку" реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.

Стаття 39 Закону України «Про іпотеку» визначає, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються:

- загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотеко держателю з вартості предмета іпотеки;

- опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя;

- заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні;

- спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення

прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону;

- пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають

задоволенню з вартості предмета іпотеки;

- початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Таким чином, суд приходить до висновку, що наявні усі правові підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки.

Заперечення відповідачки ОСОБА_4 проти позову суд знаходить необгрунтованими і безпідставними. При цьому суд виходить із того, що рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 05.02.2010 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 01.04.2010 р. (а.с. 84-88 том. 1), за ОСОБА_4 було визнано право власності на 1/2 частину нерухомоого майна, що було придбано у період сіпльного проживання з ОСОБА_3, у тому числі, на 1/2 частину нежитлового комплексу, що розташований за адресою: м. Миколаїв, пр. Жовтневий 273-А.

Однак наявність рішення суду про визнання спірного майна спільною власністю осіб, що проживали у фактичних шлюбних відносинах, яке було ухвалено 05.02.2010 року, тобто майже через три роки після укладення кредитного та іпотечних договорів, на думку суду, не впливає на суть правовідносин, що склалися у зв"язку із укладенням цих договорів.

Відповідно до загальних положень ст. 511 ЦПК України, зобов"язання не створює обов"язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов"язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Крім цього, правовідносини щодо предмету іпотеки, які виникають між іпотекодержателем та особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки, врегулюльовані ст. 3 Закону України "Про іпотеку", положення якої викладені судом вище.

На підставі ст. 88 ЦПК України, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати, зокрема, 1 700 грн. судового збору та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи (а.с. 5,6 тому 1), 1 720 грн. судового збору (а.с. 190 тому 1), 2 250 грн. витрат за проведення експертизи (а.с. 134 тому 2), та 2 557,80 грн. (а.с. 26 тому 3), а всього з відповідачів належить стягнути судові витрати на загальну суму - 8 257 грн. 80 коп.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 7, 10, 11, 214-215 ЦПК України, суд –

В и р і ш и в :

Позов задовольнити.

Звернути стягнення на предмет іпотеки, нежитлове приміщення - кондитерський цех літ. Б, загальною площею 251,30 кв.м., кафе літ. Г, загальною площею 257,9 кв.м., склад літ. Д, загальною площею 75,80 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Миколаїв, проспект Жовтневий 273-а, та належить ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на підставі рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 13.04.2007 р., та рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 05.02.2010 р., шляхом його продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження. Встановити початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації на прилюдних торгах у розмірі – 2 567 339 (два мільйони пятсот шістдесят сім тисяч триста тридцять девять) гривень.

Із коштів, отриманих від продажу предмета іпотеки, задовольнити вимоги ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_3 за кредитним договором № 11149360000 від 28.04.2007 року на загальну суму – 2 214 337,99 (два мільйони двісті чотирнадцять тисяч триста тридцять сім) гривень, що є еквівалентом 280 342,12 доларів США, із яких:

- заборгованість за основним і простроченим кредитом — 1 383 951,30 грн., що є еквівалентом 174 975,51 доларів США;

- заборгованість за строковими та простроченими процентами 690 016,93 грн., що є еквівалентом 87 240,11 доларів США;

- пеня за прострочення сплати заборгованості за кредитом та процентами - 143 369,76 грн., що є еквівалентом 18 126,50 доларів США.

Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «УкрСиббанк» судовий збір у розмірі — по 4 128, 90 грн. із кожного. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги .

Суддя Л.І. Селіщева