РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 липня 2008 року. м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської
області в складі: головуючого - Левенця Б.Б.
суддів - Плавич Н.Д., Галушко Л.А.
при секретарі - Кодінцевої С. В.
за участі ОСОБА_2, ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 04 квітня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа з боку відповідача орган опіки та піклування Біляївської районної адміністрації Одеської області про визнання угоди недійсною, усунення перешкод в користуванні власністю та виселення, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу дійсним, -
встановила:
У грудні 2006 року ОСОБА_5 звернулася із позовом, в обґрунтування якого зазначила, що їй на праві власності належить квартира АДРЕСА_1
У грудні 2005 року ОСОБА_5, мати позивачки, та ОСОБА_1, домовлялись про купівлю-продаж вказаної квартири, проте сторони не дійшли згоди щодо ціни договору і такого у належній формі не укладали. Оскільки відповідачі самовільно зайняли і відмовляються звільнити належну позивачці квартиру, просила визнати усну угоду про купівлю-продаж недійсною та усунути перешкоди у користуванні власністю шляхом виселення відповідачів без надання іншого жилого приміщення і стягнути із відповідачів судові витрати.(а.с. 2-12)
Відповідачі позову не визнали, ОСОБА_1 звернувся із зустрічним позовом, зазначив, що у грудні 2005 року сторони домовились про купівлю-продаж вказаної квартири на підтвердження якої він передав ОСОБА_5 7 000 доларів США, про що остання уклала розписку. Зазначаючи, що сторони дійшли згоди щодо усіх істотних умов договору, який частково виконаний, а продавець ухиляється від його нотаріального посвідчення, просив визнати дійсним укладений у простій письмовій формі договір купівлі-продажу вищевказаної квартири.(а.с. 21-24).
Представник органу опіки та піклування не заперечував проти задоволення вимог за первісним позовом, пояснивши це тим, що угода купівлі-продажу квартири не відбулась, (а. с. 112)
Справа №22ц-2776/08 Категорія ЦП:57
Головуючий у першій інстанції Крачкова С. В. Доповідач Левенень Б.Б.
Останнім рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 04 квітня 2008 року позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_5 задоволені, визнано недійсною усну угоду купівлі-продажу вищезазначеної квартири, зобов'язано відповідачів не чинити перешкод у користуванні квартирою та виселено їх із вказаної квартири, в задоволенні зустрічного позову - відмовлено(а, с. 143-146)
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 зазначає, що суд першої інстанції припустився порушень норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати із спрямуванням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. ( а. с. 152-166).
В судовому засіданні ОСОБА_2, ОСОБА_5 заперечували проти скарги, яку попросили відхилити.
Апелянт та інші особи були повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи про що у справі є докази(а.с. 202-205), до суду не прибули, про причини неявки не повідомили, заяв про відкладення слухання справи не подавали. Неявка в суд апеляційної інстанції апелянта є повторною( 17.06.08р. та 08.07.08р.). Зважаючи на вимоги ч, 2 ст. 305 ЦПК України, така неявка не перешкоджає апеляційному розглядові справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні за таких підстав.
Договір купівлі-продажу житлового будинку (квартири) укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації ( ст. 657 ЦК України).
За змістом ст. 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Суд може визнати дійсним договір, якщо сторони домовились щодо усіх істотних його умов, що має підтверджуватися письмовими доказами, і відбулось повне, або часткове виконання, але одна із сторін ухилилась від його нотаріального посвідчення.
Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства( ч. 1 ст. 203 ЦК України)
Право володіти, користуватись, розпоряджатись своїм майном на власний розсуд, у т.ч. право продажу майна, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові( ст. ст. 319, 658 ЦК України).
Згідно до ст. ст. 387, 391 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно ним заволоділа, вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном.
Судом встановлено, що 26 грудня 2005 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 було укладено розписку за якою ОСОБА_5 отримала завдаток в сумі рівної 7 000 доларам США як часткову оплату за квартиру АДРЕСА_1.
Цих обставин ОСОБА_5 не заперечувала, зазначивши, що вказану квартиру отримала на сім'ю за місцем роботи, на час укладення розписки у грудні 2005 року не була власником цієї квартири, документи були оформлені і квартира приватизована на ОСОБА_2, яка отримала свідоцтво про право власності, а оригінал розписки був знищений, оскільки сторони не дійшли згоди щодо ціни договору. (а.с. 5, 46, 98-106, 206-208)
02 червня 2006 року позивачці ОСОБА_2 було видане свідоцтво про право власності на вказану квартиру, здійснено державну реєстрацію права власності.(а.с. 5, 6)
У належній формі договору купівлі-продажу цієї квартири ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не укладали.
Відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 не є членами родини власника квартири ОСОБА_2, доказів укладання із власником договору найму (оренди) зазначеної квартири до суду не надано.
У зв'язку з тим, що письмовий договір купівлі-продажу квартири у належній формі між сторонами не укладався і нотаріально не посвідчувався, ОСОБА_5 на час складення розписки від 26 грудня 2005 року не була власником спірної квартири, а матеріали справи не містять письмових доказів про домовленість власника квартири і покупця щодо усіх істотних умов договору, зокрема, відносно ціни, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання угоди купівлі-продажу вищевказаної квартири дійсною. При цьому колегія суддів враховує, що коли сторони домовились укласти договір, але відповідно його не оформили, сплачені в рахунок договору платежі можуть бути повернуті за вимогою особи, яка їх передала, а відповідачі не позбавлені права вимагати повернення здійснених ними поліпшень майна або відшкодування їх вартості у порядку, встановленому законом. Проте, таких вимог ОСОБА_1 та інші відповідачі у цьому провадженні не заявляли.
Установивши, що відповідачі без законних підстав проживають у квартирі, що на праві власності належить позивачці ОСОБА_2, перешкоджають у користуванні нею, суд першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку задовольнивши позовні вимоги в частині зобов'язання усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом виселення відповідачів.
Оскільки згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України, визнання нікчемного правочину недійсним судом не вимагається, слід виключити із резолютивної частини рішення суду першої інстанції висновок про визнання недійсною усної угоди купівлі-продажу вказаної квартири.
Розглянувши зустрічні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_5, суд першої інстанції помилково зазначив останню як позивачку, хоча самостійних вимог вона не заявляла.
Вказані помилки не впливають на правильність прийнятого судом рішення і, з огляду на ч. 2 ст. 308 ЦПК України, не можуть бути визнані підставою для скасування судового рішення, мають бути виправлені судом апеляційної інстанції.
Інші доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують, тому підлягають відхиленню.
Зважаючи на вимоги ст. 88 ЦПК України із відповідачів на користь позивачки слід стягнути, пропорційно до задоволених вимог, сплачені нею 8, 50 грн. судового збору та 7, 50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді першої інстанції(а.с. З-4).
На користь держави з апелянта слід стягнути 22, 50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді апеляційної інстанції, оскільки рішення суду оскаржується у повному обсязі, розмір вказаних витрат, в частині позовних вимог апелянта визначений Постановою KM України від 21 грудня 2005 року № 1258 в сумі 30 грн., а апелянтом сплачено під час подання апеляційної скарги 7, 50 грн.(а.с. 167)
Зважаючи на вимоги п. 2 ч.3 ст. 79, ст. 84 ЦПК України не підлягають задоволенню вимоги позивачки про стягнення з відповідачів коштів на правову допомогу, оскільки представник позивачки не брав участі в розгляді справи судом першої інстанції і апеляційним судом. (а.с. 11)
Відповідно до ч. 2 ст. 314 ЦПК України апеляційний суд ухвалює рішення у випадках зміни судового рішення.
Керуючись ст. 303, п.3 ч. 1 ст. 307, п. 4 ч. 1 ст. 309, ст. ст. 313-316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 04 квітня 2008 року змінити, постановити нове, яким позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.
Зобов'язати ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 не чинити перешкод ОСОБА_2 у користуванні квартирою АДРЕСА_1 та виселити ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 із квартири АДРЕСА_1 без надання іншого^ жилого приміщення, в задоволенні інших вимог ОСОБА_2 - відмовити.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_5 про визнання дійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 - відмовити.
Стягнути із ОСОБА_1, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 8, 50 грн. судового збору та 7, 50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді першої інстанції та на користь держави 22, 50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в апеляційному суді Одеської області.
Рішення набирає чинності негайно з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили, шляхом подання скарги до Верховного Суду України.