Справа № 22-189/08

                                                                                      Головуючий у 1-ій інстанції: Щасна Т.В.

                                                                                      Доповідач: Карпенко C.O.

УХВАЛА

ІМЕН EM   УКРАЇНИ

19 лютого 2008 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду міста Києва в складі: головуючого - судді Карпенко С.О.

суддів Котули Л.Г., Диби В.Г.

при секретарі     Ярошенку С.В.,

з участю представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 28 листопада 2006 року

в справі за позовом ОСОБА_4

до ОСОБА_3

про стягнення коштів,

встановила:

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 28 листопада 2006 року позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення коштів задоволені.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 15 300 грн та 153 грн державного мита.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду першої інстанції скасувати, постановити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовити. Посилається на те, що позивач змінювала підстави позову і договір купівлі-продажу не був укладений з її вини. Вважає, що при винесенні рішення судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення по справі, а також неправильно застосовано норми матеріального права: а саме застосовано закон, який не поширюється на спірні правовідношення.

-  В, суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_3 - ОСОБА_2  -апеляційну скаргу підтримав з підстав, наведених у ній, і просив її задовольнити.

Представник ОСОБА_4 - ОСОБА_1 - просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, вважаючи рішення суду законним.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та в межах вимог, заявлених у суді першої інстанції, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи 18 квітня 2006 року між сторонами було укладено попередній договір, відповідно до якого сторони домовились строком до 19.06.2006 року укласти основний договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 і ОСОБА_3 за попереднім договором було отримано грошову суму в розмірі 15 300 гривень {а.с.8-9).

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що укладений попередній договір є нікчемним і на підставі ст.216 ЦК України кожна із сторін зобов'язана повернути стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Такий висновок суду є правильним, враховуючи наступне.

Згідно ч.1 ст.635 ЦК України попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Відповідно до вимог ст.657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Оскільки попередній договір від 18.04.06 року укладений між сторонами з недодержанням вимог чинного законодавства про нотаріальне посвідчення договору, судом першої інстанції правильно застосовано норму ч.1 ст.220 ЦК України в якій встановлено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

 Оскільки законом прямо встановлена нікчемність правочину, то він вважається недійсним, і на підставі ст.216 ЦК України кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. Тому суд правильно стягнув з відповідача на користь позивача кошти, отримані першим на виконання правочину.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду є законним та обґрунтованим, постановленим з додержанням вимог матеріального та процесуального права, висновки якого доводами апеляційної скарги не спростовані.

Зміна підстав позову є процесуальним право позивача і сама по собі не може бути підставою для скасування рішення. Встановлення причин, з яких не укладений договір купівлі-продажу,, правового значення при вирішенні спору з даних підстав немає, тому судом ця обставина не з'ясовувалась.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 28 листопада 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двох місяців з дня набрання нею законної сиди до Верховного Суду України шляхом подання до цього суду касаційної скарги.